ПОЧАЇВСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА – один із найвідоміших укр. монастирів, видатний архіт. ансамбль. Розташов. у центрі м. Почаїв на кам'янистому пагорбі – одному з відрогів Кременецьких гір, який панує над долиною р. Іква (прит. Стиру, бас. Дніпра). За церк. легендами, обитель була заснована ченцями Києво-Печерської лаври – втікачами від монголів – на місці, де одному з них з'явилася Богородиця (на камені, де вона стояла, відбився слід її стопи, з якого утворилося чудодійне джерело). Згідно з документами, монастир заснований 1597 поблизу с. Почаїв (нині с. Старий Почаїв Кременецького р-ну Терноп. обл.) місц. землевласницею кн. Ганною Гостською (Гойською). Фундаторка подарувала майбутній обителі 6 родин підданих, угіддя, кошти, а також ікону Божої Матері, яка пізніше під назвою Почаївська стала однією з гол. монастирських святинь. Першим храмом обителі стала невеличка мурована Успенська церква, що існувала вже 1527. (Факт існування мурованого храму поза населеним пунктом – гол. аргумент на користь припущення, що на місці П.С.-У.л. колись існував монастир, про який 1597 вже не пам'ятали.) Після смерті Г.Гостської (1617) чернеча громада була змушена боротися зі спадкоємцями бездітної фундаторки, які претендували на монастирське майно (один із них, Андрій Фірлей, 1623 здійснив озброєний напад на монастир, пограбував його і вивіз до свого замку ікону Божої Матері, яку вдалося повернути через 20 років). Видатну роль у становленні монастиря відіграв ігумен св. Іов Почаївський. У час його служіння обитель стала широко відомою. Монастирський комплекс був оточений мурами з 5-ма баштами, а 1649 на місці, де відбилася стопа Божої Матері, коштом Федора та Єви (Євдокії) Домашевських збудовано великий мурований Троїцький храм. 1618 К.Ставровецький (Транквіліон) надрукував у Почаєві "Зерцало богословія".
Успенський собор поставлений на ділянці, обмеженій раніше зведеними будівлями, у складних інженерних умовах. Він спирається на триповерхову споруду, яка служить своєрідним фундаментом і утворює перед гол. (пд.) фасадом собору широку терасу. Собор є однобаневою тринавовою базилікою із трансептом. Бічні нави – двоярусні (2-й ярус – хори). Позолочена баня на восьмигранному підбаннику увінчується маківкою, що підноситься на висоту45 м. Симетричний гол. фасад акцентований фронтоном і фланкований вежами, площини стін яких повернені під кутом 45° до осей собору. Архіт. форми (іонічні колони та пілястри, розкріповані антаблементи, лучкові сандрики, картуші, вази та ліпнина) – у стилі рококо.
У соборі зберігаються гол. святині лаври – ікона Почаївської Божої Матері та камінь із відбитком стопи Богородиці. У споруді під собором влаштовано церкву св. Іова (1774), де зберігаються мощі святих Іова й Амфілохія Почаївських. Із церкви можна потрапити до печери, де, за легендою, молився св. Іов. Ярусом нижче розташована церква святих Антонія і Феодосія.
Успенський собор- це перша кам’яна споруда на території Печерського монастиря та його головний храм був зведений у XI столітті. В ньому зберігалася головна святиня монастирі — ікона Успіння Богородиці. Собор був пошкоджений під час землетрусу 1230 року та монгольської навали 1240 року. Пізніше, у XV та XVII–XVIII століттях ремонтувався та перебудовувався. За час існування він став унікальним некрополем — місцем поховання кількохсот видатних релігійних, державних та військових діячів Київської Русі, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Російської імперії.
ПОЧАЇВСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА – один із найвідоміших укр. монастирів, видатний архіт. ансамбль. Розташов. у центрі м. Почаїв на кам'янистому пагорбі – одному з відрогів Кременецьких гір, який панує над долиною р. Іква (прит. Стиру, бас. Дніпра). За церк. легендами, обитель була заснована ченцями Києво-Печерської лаври – втікачами від монголів – на місці, де одному з них з'явилася Богородиця (на камені, де вона стояла, відбився слід її стопи, з якого утворилося чудодійне джерело). Згідно з документами, монастир заснований 1597 поблизу с. Почаїв (нині с. Старий Почаїв Кременецького р-ну Терноп. обл.) місц. землевласницею кн. Ганною Гостською (Гойською). Фундаторка подарувала майбутній обителі 6 родин підданих, угіддя, кошти, а також ікону Божої Матері, яка пізніше під назвою Почаївська стала однією з гол. монастирських святинь. Першим храмом обителі стала невеличка мурована Успенська церква, що існувала вже 1527. (Факт існування мурованого храму поза населеним пунктом – гол. аргумент на користь припущення, що на місці П.С.-У.л. колись існував монастир, про який 1597 вже не пам'ятали.) Після смерті Г.Гостської (1617) чернеча громада була змушена боротися зі спадкоємцями бездітної фундаторки, які претендували на монастирське майно (один із них, Андрій Фірлей, 1623 здійснив озброєний напад на монастир, пограбував його і вивіз до свого замку ікону Божої Матері, яку вдалося повернути через 20 років). Видатну роль у становленні монастиря відіграв ігумен св. Іов Почаївський. У час його служіння обитель стала широко відомою. Монастирський комплекс був оточений мурами з 5-ма баштами, а 1649 на місці, де відбилася стопа Божої Матері, коштом Федора та Єви (Євдокії) Домашевських збудовано великий мурований Троїцький храм. 1618 К.Ставровецький (Транквіліон) надрукував у Почаєві "Зерцало богословія".
Успенський собор поставлений на ділянці, обмеженій раніше зведеними будівлями, у складних інженерних умовах. Він спирається на триповерхову споруду, яка служить своєрідним фундаментом і утворює перед гол. (пд.) фасадом собору широку терасу. Собор є однобаневою тринавовою базилікою із трансептом. Бічні нави – двоярусні (2-й ярус – хори). Позолочена баня на восьмигранному підбаннику увінчується маківкою, що підноситься на висоту45 м. Симетричний гол. фасад акцентований фронтоном і фланкований вежами, площини стін яких повернені під кутом 45° до осей собору. Архіт. форми (іонічні колони та пілястри, розкріповані антаблементи, лучкові сандрики, картуші, вази та ліпнина) – у стилі рококо.
У соборі зберігаються гол. святині лаври – ікона Почаївської Божої Матері та камінь із відбитком стопи Богородиці. У споруді під собором влаштовано церкву св. Іова (1774), де зберігаються мощі святих Іова й Амфілохія Почаївських. Із церкви можна потрапити до печери, де, за легендою, молився св. Іов. Ярусом нижче розташована церква святих Антонія і Феодосія.
Успенський собор- це перша кам’яна споруда на території Печерського монастиря та його головний храм був зведений у XI столітті. В ньому зберігалася головна святиня монастирі — ікона Успіння Богородиці. Собор був пошкоджений під час землетрусу 1230 року та монгольської навали 1240 року. Пізніше, у XV та XVII–XVIII століттях ремонтувався та перебудовувався. За час існування він став унікальним некрополем — місцем поховання кількохсот видатних релігійних, державних та військових діячів Київської Русі, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Російської імперії.