Ми або(Я) читали(-а) казку "Маленький принц". Мені дуже сподобалася ця казка. Я б так хотіла побачити Маленького Принца. І ця зустріч відбулася.
Одного разу дощовим осіннім днем я йшла по вулиці. Люди були похмурі, як хмаринки. Кожні 3 години проходив дощик, але настрій моє було не дуже веселим. Йдуть люди, не посміхаються. А мені так хотілося щоб засвітило сонечко, з довгими промінчиками і погрілася землю.
Іду я по вулиці (як раз в школі проходили твір "Маленький принц") і бачу хлопчика. У нього були довгі вії як у сонця промені, а своєю усмішкою він ніби зігрівав землю. Стоп!
Цей хлопчик був чимось схожий на Маленького принца, трохи насуплений, але в цей час дуже милий. Я вирішила заговорити з ним і дізналася в ньому риси характеру як у героя казки. Я була у захваті. Стільки разів я хотіла побачитися з Маленьким принцом. І ось, він стоїть переді мною, я розмовляю з ним. Тільки тепер його звуть Міпель. Так, ім'я дуже дивне і незрозуміле для мене. Але в цьому імені, була якась загадка, загадка яку не так легко розгадати. Цю зустріч я запам'ятала назавжди !!!
Один из известнейших английских писателей XIX ст. Ч. Диккенс с сочувствием относился к бедным людям. Своими произведениями он надеялся обратить внимание богатых на несправедливость, которая существует в обществе, и перевоспитать их. Этой теме посвященная его повесть «Рождественская песня в прозе». Главный герой произведения - владелец торгового союза «Скрудж и Марлей» Скрудж. Это был очень скупой и жестокий человек. «Через холод в души и вся фигура его словно заморозилась: нос заострился, щеки сморщились, походка стала скованной, глаза покраснели, тонкие губы посинели, а голос хитрый и досадный скрипел». Люди боялись и не любили его. Скрудж не уважал праздников, считал это бессмыслицей, не умел радоваться. Вечером перед Рождеством он обидел племянника, обругал своего работника. А ночью к нему появился призрак товарища и компаньона Марлея, о котором он давно забыл. Призрак Марлея рассказал, как он теперь раскаивается и страдает из-за того, что не делал добрых дел за жизнь. И пообещал, что Скрудж ночью встретится с Духом Духом Настоящего и Духом Будущего Рождества. Путешествие Скруджа в свое детство, в настоящее и будущее ему много кое-чего понять. Это так повлияло на него, что он сделался совсем другим человеком - давал щедрые пожертвования бедным семье клерка Боба, приветливо относился к племяннику - сына любимой сестры Фен.
Ми або(Я) читали(-а) казку "Маленький принц". Мені дуже сподобалася ця казка. Я б так хотіла побачити Маленького Принца. І ця зустріч відбулася.
Одного разу дощовим осіннім днем я йшла по вулиці. Люди були похмурі, як хмаринки. Кожні 3 години проходив дощик, але настрій моє було не дуже веселим. Йдуть люди, не посміхаються. А мені так хотілося щоб засвітило сонечко, з довгими промінчиками і погрілася землю.
Іду я по вулиці (як раз в школі проходили твір "Маленький принц") і бачу хлопчика. У нього були довгі вії як у сонця промені, а своєю усмішкою він ніби зігрівав землю. Стоп!
Цей хлопчик був чимось схожий на Маленького принца, трохи насуплений, але в цей час дуже милий. Я вирішила заговорити з ним і дізналася в ньому риси характеру як у героя казки. Я була у захваті. Стільки разів я хотіла побачитися з Маленьким принцом. І ось, він стоїть переді мною, я розмовляю з ним. Тільки тепер його звуть Міпель. Так, ім'я дуже дивне і незрозуміле для мене. Але в цьому імені, була якась загадка, загадка яку не так легко розгадати. Цю зустріч я запам'ятала назавжди !!!
Один из известнейших английских писателей XIX ст. Ч. Диккенс с сочувствием относился к бедным людям. Своими произведениями он надеялся обратить внимание богатых на несправедливость, которая существует в обществе, и перевоспитать их. Этой теме посвященная его повесть «Рождественская песня в прозе». Главный герой произведения - владелец торгового союза «Скрудж и Марлей» Скрудж. Это был очень скупой и жестокий человек. «Через холод в души и вся фигура его словно заморозилась: нос заострился, щеки сморщились, походка стала скованной, глаза покраснели, тонкие губы посинели, а голос хитрый и досадный скрипел». Люди боялись и не любили его. Скрудж не уважал праздников, считал это бессмыслицей, не умел радоваться. Вечером перед Рождеством он обидел племянника, обругал своего работника. А ночью к нему появился призрак товарища и компаньона Марлея, о котором он давно забыл. Призрак Марлея рассказал, как он теперь раскаивается и страдает из-за того, что не делал добрых дел за жизнь. И пообещал, что Скрудж ночью встретится с Духом Духом Настоящего и Духом Будущего Рождества. Путешествие Скруджа в свое детство, в настоящее и будущее ему много кое-чего понять. Это так повлияло на него, что он сделался совсем другим человеком - давал щедрые пожертвования бедным семье клерка Боба, приветливо относился к племяннику - сына любимой сестры Фен.