Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
Земная кора представляет верхнюю твердую оболочку земли. На протяжении долгого времени ученые со всего мира стараются ее изучить. Сегодня это наиболее актуально, так как в условиях недостатка минеральных ресурсов необходимо искать новые месторождения. Этим и многими другими задачами и занимаются ученые, изучающие земную кору.
Существует три основных метода изучения земной коры:
путем наблюдения за обнажением горных пород;
при бурения скважин;
сейсмическим методом.
Обнажение горных пород
Как понятно из названия метода, ученые изучают выход пород на земную поверхность (в оврагах, в долинах рек, в карьерах, на шахтах и в горах).
Изучают породы следующим образом: изначально их очищают от лишнего напыления, затем описывают и фотографируют. После этого берут пробы для последующего изучения в лаборатории. Это необходимо для определения химического состава, происхождения и возраста.
Во время исследования ученые особенно обращают внимание на состав и мощность пород, а также на порядок их расположения.
Бурение скважин
Подобный метод позволяют ученым проникнуть в глубь планеты. В процессе бурения извлекают керн, на основе которого определяют состав и строение пород. Затем исследователи строят чертеж пробуренной местности - разрез.
Именно сопоставление этих разрезов позволяет понять, как расположены породы и как правильно составить геологическую карту.
Самой известная и глубокая скважина (в мире) находится на Кольском полуострове (12262м). Здесь был произведен целый ряд открытий, ее бурение было приостановлено еще в 90-е годы. В 2008 году объект был заброшен.
Если говорить о минусах данного метода, то надо отметить, что он позволяет изучить только поверхностный слой. Например, даже при бурении Кольской скважины исследователей дошли только до гранитного слоя.
Сейсмический метод
В процессе данного исследования ученые порождают специальные волны на поверхности земли при взрывов и отмечают время, за которое волны вернулись назад. Для этого применяется прибор сейсмограф.
Различаются два вида волн. Продольные перемещаются во всех средах, а поперечные волны только в твердой среде.
При сейсмических волн можно узнать, с какой скоростью рас волны, а затем по этому времени определить глубину пород.
При этого метода можно изучать породы на достаточно большой глубине.
Відповідь:
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
Пояснення:
Земная кора представляет верхнюю твердую оболочку земли. На протяжении долгого времени ученые со всего мира стараются ее изучить. Сегодня это наиболее актуально, так как в условиях недостатка минеральных ресурсов необходимо искать новые месторождения. Этим и многими другими задачами и занимаются ученые, изучающие земную кору.
Существует три основных метода изучения земной коры:
путем наблюдения за обнажением горных пород;
при бурения скважин;
сейсмическим методом.
Обнажение горных пород
Как понятно из названия метода, ученые изучают выход пород на земную поверхность (в оврагах, в долинах рек, в карьерах, на шахтах и в горах).
Изучают породы следующим образом: изначально их очищают от лишнего напыления, затем описывают и фотографируют. После этого берут пробы для последующего изучения в лаборатории. Это необходимо для определения химического состава, происхождения и возраста.
Во время исследования ученые особенно обращают внимание на состав и мощность пород, а также на порядок их расположения.
Бурение скважин
Подобный метод позволяют ученым проникнуть в глубь планеты. В процессе бурения извлекают керн, на основе которого определяют состав и строение пород. Затем исследователи строят чертеж пробуренной местности - разрез.
Именно сопоставление этих разрезов позволяет понять, как расположены породы и как правильно составить геологическую карту.
Самой известная и глубокая скважина (в мире) находится на Кольском полуострове (12262м). Здесь был произведен целый ряд открытий, ее бурение было приостановлено еще в 90-е годы. В 2008 году объект был заброшен.
Если говорить о минусах данного метода, то надо отметить, что он позволяет изучить только поверхностный слой. Например, даже при бурении Кольской скважины исследователей дошли только до гранитного слоя.
Сейсмический метод
В процессе данного исследования ученые порождают специальные волны на поверхности земли при взрывов и отмечают время, за которое волны вернулись назад. Для этого применяется прибор сейсмограф.
Различаются два вида волн. Продольные перемещаются во всех средах, а поперечные волны только в твердой среде.
При сейсмических волн можно узнать, с какой скоростью рас волны, а затем по этому времени определить глубину пород.
При этого метода можно изучать породы на достаточно большой глубине.