2. муравьи являются распространителями семян некоторых видов растений. у этих растений к семечку пристроен вкусный приросток, который заставляет муравьев тащить семечко (например семена фиалки) .
3. муравьи из плотной почвы делают рыхлую, обогащенную кислородом и минеральными веществами почву. в результате их жизнедеятельности, даже тяжелая глинистая земля становится рыхлой как пух.
4. муравьи пасут тлей и заносят их на различные растения. за это их не любят садоводы и огородники. но, тля выделяет сахара, которые собирают муравьи, если тля без муравьев, то эти выделения забивают листовые пластинки и растение оказывается угнетенным.
5. муравьи распространяют споры белых грибов. там где много муравейников в лесу, белые грибы нужно искать вдоль их дорожек.
6. муравьи являются кормом для многих лесных обитателей. дятлы, барсуки, медведи, ежи любят полакомиться муравьями и их яйцами и личинками.
7. яйца и личинки муравьев рыбаки используют для рыбной ловли.
8. человек использовал муравьев для лечения различных заболеваний. наши предки садились в муравейник при проблемах с суставами.
9. муравьиная кислота собиралась как ценное лекарственное средство.
к сожалению, количество муравейников в наших лесах резко сокращается и все эти блага исчезают вместе с ними.
ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.
ответ:
объяснение:
1 муравьи уничтожают вредных насекомых.
2. муравьи являются распространителями семян некоторых видов растений. у этих растений к семечку пристроен вкусный приросток, который заставляет муравьев тащить семечко (например семена фиалки) .
3. муравьи из плотной почвы делают рыхлую, обогащенную кислородом и минеральными веществами почву. в результате их жизнедеятельности, даже тяжелая глинистая земля становится рыхлой как пух.
4. муравьи пасут тлей и заносят их на различные растения. за это их не любят садоводы и огородники. но, тля выделяет сахара, которые собирают муравьи, если тля без муравьев, то эти выделения забивают листовые пластинки и растение оказывается угнетенным.
5. муравьи распространяют споры белых грибов. там где много муравейников в лесу, белые грибы нужно искать вдоль их дорожек.
6. муравьи являются кормом для многих лесных обитателей. дятлы, барсуки, медведи, ежи любят полакомиться муравьями и их яйцами и личинками.
7. яйца и личинки муравьев рыбаки используют для рыбной ловли.
8. человек использовал муравьев для лечения различных заболеваний. наши предки садились в муравейник при проблемах с суставами.
9. муравьиная кислота собиралась как ценное лекарственное средство.
к сожалению, количество муравейников в наших лесах резко сокращается и все эти блага исчезают вместе с ними.
ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.