Объяснение:
Тарас Бульба
Побачили козаки, що вже підійшли вони на мушкетний постріл, усі разом гримнули з
семип'ядних пищалів своїх і, не зупиняючись, усе смалили з них. Далеко
розляглася голосна стрілянина по всіх довколишніх полях і нивах, зливаючись у
безперервний гук; димом пойнялось усе поле. А запорожці все стріляли
безперестанку: задні тільки набивали пищалі й передавали переднім, дивуючи тим
ворога, що ніяк не міг зрозуміти, як це вони стріляють, не набиваючи зброї. Вже
не видко було за густим димом, що оповив і те, й те військо, не видко було, як
то одного, то другого не ставало в лавах; але почували ляхи, що густо літають
кулі і що не до шмиги прихопиться; і коли відступили назад, щоб вийти з диму й
озирнутися, то багатьох не долічилися у своїх лавах, а в козаків може, два-три
було вбито на сотню. I все палили з пищалів козаки, ні на хвилину не даючи собі
передиху. Сам чужоземний інженер подивувався з такого небаченого
промовивши тут таки при всіх:
— Ох же й добрі вояки ці запорожці! Отак треба воювати й іншим у інших землях!
І зразу порадив повернути на табір гармати. Тяжко ревнули широкими горлянками
чавунні гармати; затремтіла й далеко загула земля, і ще дужче встелило димом
поле. Почули дух пороху по майданах та вулицях, по ближчих і далеких містах. Але
гармаші взяли дуже високо: розпечені ядра шугнули великою дугою, страхітливо
завили в повітрі, перелетіли через голови всього табору й увігналися глибоко в
землю. Ухопив себе за чуба французький інженер, коли побачив таких нікчемних
гармашів і взявся сам наводити гармати, не зважаючи на те, що козаки ненастанно
сипали кулями, як горохом.
Тарас побачив ще здалеку, що біда буде Незаймайківському та Стебликівському
куреням, і гукнув на всі груди:
Без хліба нема обіда. (Хліб це підставовий корм в Україні.)**
Бог би тебе хлібом побив. (Жартовливе прокляття. Щоб у тебе ніколи хліба не бракло.)
Відрізану скибку хліба не зліпиш докупи. (Зраненого серця не загоїш.)
До готового хліба, найдеться губа. (На придбане добро злакомиться хто-будь.)
Коли б, Бог, хліб був не забрав, то був би я і гадки не мав. (Коли б град не вибив був збіжжа, то я й не журився б.)
Ліпше хліб з водою, як пиріг з бідою. (Ліпше пісна страва хоч і бідна, як роскоші з лихою жінкою.)
На Бориса-Гліба берися до хліба. (Свято Бориса і Гліба 6-го серпня, це крайна пора жнив, збирати збіжжя.)
Наплюю я багачу, як я свій хліб змолочу. (Я вже обійдуся без багача, як мій хліб буде змолочений.)
На Поділлі хліб по кіллі. (На Поділлі дуже урожайна земля де багато збіжжя родиться.)
Не буде з тої муки хліба. (З цього діла користи не буде.)
Нема хліба, нема Отченашу. (Не хочеш платити, то й робити не буду.)
Объяснение:
Тарас Бульба
Объяснение:
Побачили козаки, що вже підійшли вони на мушкетний постріл, усі разом гримнули з
семип'ядних пищалів своїх і, не зупиняючись, усе смалили з них. Далеко
розляглася голосна стрілянина по всіх довколишніх полях і нивах, зливаючись у
безперервний гук; димом пойнялось усе поле. А запорожці все стріляли
безперестанку: задні тільки набивали пищалі й передавали переднім, дивуючи тим
ворога, що ніяк не міг зрозуміти, як це вони стріляють, не набиваючи зброї. Вже
не видко було за густим димом, що оповив і те, й те військо, не видко було, як
то одного, то другого не ставало в лавах; але почували ляхи, що густо літають
кулі і що не до шмиги прихопиться; і коли відступили назад, щоб вийти з диму й
озирнутися, то багатьох не долічилися у своїх лавах, а в козаків може, два-три
було вбито на сотню. I все палили з пищалів козаки, ні на хвилину не даючи собі
передиху. Сам чужоземний інженер подивувався з такого небаченого
промовивши тут таки при всіх:
— Ох же й добрі вояки ці запорожці! Отак треба воювати й іншим у інших землях!
І зразу порадив повернути на табір гармати. Тяжко ревнули широкими горлянками
чавунні гармати; затремтіла й далеко загула земля, і ще дужче встелило димом
поле. Почули дух пороху по майданах та вулицях, по ближчих і далеких містах. Але
гармаші взяли дуже високо: розпечені ядра шугнули великою дугою, страхітливо
завили в повітрі, перелетіли через голови всього табору й увігналися глибоко в
землю. Ухопив себе за чуба французький інженер, коли побачив таких нікчемних
гармашів і взявся сам наводити гармати, не зважаючи на те, що козаки ненастанно
сипали кулями, як горохом.
Тарас побачив ще здалеку, що біда буде Незаймайківському та Стебликівському
куреням, і гукнув на всі груди:
Без хліба нема обіда. (Хліб це підставовий корм в Україні.)**
Бог би тебе хлібом побив. (Жартовливе прокляття. Щоб у тебе ніколи хліба не бракло.)
Відрізану скибку хліба не зліпиш докупи. (Зраненого серця не загоїш.)
До готового хліба, найдеться губа. (На придбане добро злакомиться хто-будь.)
Коли б, Бог, хліб був не забрав, то був би я і гадки не мав. (Коли б град не вибив був збіжжа, то я й не журився б.)
Ліпше хліб з водою, як пиріг з бідою. (Ліпше пісна страва хоч і бідна, як роскоші з лихою жінкою.)
На Бориса-Гліба берися до хліба. (Свято Бориса і Гліба 6-го серпня, це крайна пора жнив, збирати збіжжя.)
Наплюю я багачу, як я свій хліб змолочу. (Я вже обійдуся без багача, як мій хліб буде змолочений.)
На Поділлі хліб по кіллі. (На Поділлі дуже урожайна земля де багато збіжжя родиться.)
Не буде з тої муки хліба. (З цього діла користи не буде.)
Нема хліба, нема Отченашу. (Не хочеш платити, то й робити не буду.)