вегетарианец - это человек, сознательно и добровольно отказавшихся от потребления любой мясной пищи животных или рыб, убитых в процессе добычи или после специального выращивания на убой.
если в печенье не присутствует мясная продукция, то думаю, что да.
максимум - человек-вегетарианец сам может отказаться от этих печенек из-за своих индивидуальных мыслей и точек зрения.
возможно, кто-то не считает это животным и скушает это печенье, а кто-то посчитает это нарушение своих "вегетарианских принципов"
Варварські королівства — держави, створені варварськими народами на території Західної Римської імперії в умовах її розпаду в V столітті.
«Варварськими» ці королівства називають тому, що влада у них належала колишнім ватажкам «варварських» племен (зазвичай — германцям), які проголосили себе самостійними володарями — королями. Озброєні одноплемінники володаря становили його військо і селилися на землях, що їм надавав король. Жили германці за своїми старовинними звичаями, і лише згодом ці звичаї були записані. Так з'явилися збірки законів, які історики називають «варварськими правдами».
почему нет?
вегетарианец - это человек, сознательно и добровольно отказавшихся от потребления любой мясной пищи животных или рыб, убитых в процессе добычи или после специального выращивания на убой.
если в печенье не присутствует мясная продукция, то думаю, что да.
максимум - человек-вегетарианец сам может отказаться от этих печенек из-за своих индивидуальных мыслей и точек зрения.
возможно, кто-то не считает это животным и скушает это печенье, а кто-то посчитает это нарушение своих "вегетарианских принципов"
Варварські королівства — держави, створені варварськими народами на території Західної Римської імперії в умовах її розпаду в V столітті.
«Варварськими» ці королівства називають тому, що влада у них належала колишнім ватажкам «варварських» племен (зазвичай — германцям), які проголосили себе самостійними володарями — королями. Озброєні одноплемінники володаря становили його військо і селилися на землях, що їм надавав король. Жили германці за своїми старовинними звичаями, і лише згодом ці звичаї були записані. Так з'явилися збірки законів, які історики називають «варварськими правдами».