Роман «Буба» та його продовження «Буба: мертвий сезон» вийшли друком у видавництві «Урбіно» протягом 2010-2011 років у перекладі з польської Божени Антоняк. Це книжки про шістнадцятирічну дівчину з сімейним прізвиськом Буба, її стосунки з родичами та друзями, перше кохання та підліткові тривоги. Також це книжка про сучасного підлітка в родині та вплив сім’ї на формування підліткового світогляду. Особливості стосунків у Бубиній сім’ї зумовлені інфантильною поведінкою старших її членів. Бубині мати Марися, батько Павел, сестра Ольга зі своєю родиною не тільки часто викликають у дівчини обурення та роздратування, а й дивують усілякими витівками, що, на її думку, властиві лише дітям. Мама, авторка «провальних» романів, постійно впадає в певні крайнощі. То вона невпинно пише, то вдягається по-підлітковому й фанатично займається фітнесом, то намагається то переймається модними релігійними віяннями. Щобільше, у другій частині роману Марися захоплюється ідеєю зйомок фільму. Материн контакт із донькою зводиться до нечастих візитів до Бубиної кімнати та істеричних розмов, у яких Буба радше стає буфером для материних сліз, аніж повноцінним учасником спілкування
Роман «Буба» та його продовження «Буба: мертвий сезон» вийшли друком у видавництві «Урбіно» протягом 2010-2011 років у перекладі з польської Божени Антоняк. Це книжки про шістнадцятирічну дівчину з сімейним прізвиськом Буба, її стосунки з родичами та друзями, перше кохання та підліткові тривоги. Також це книжка про сучасного підлітка в родині та вплив сім’ї на формування підліткового світогляду. Особливості стосунків у Бубиній сім’ї зумовлені інфантильною поведінкою старших її членів. Бубині мати Марися, батько Павел, сестра Ольга зі своєю родиною не тільки часто викликають у дівчини обурення та роздратування, а й дивують усілякими витівками, що, на її думку, властиві лише дітям. Мама, авторка «провальних» романів, постійно впадає в певні крайнощі. То вона невпинно пише, то вдягається по-підлітковому й фанатично займається фітнесом, то намагається то переймається модними релігійними віяннями. Щобільше, у другій частині роману Марися захоплюється ідеєю зйомок фільму. Материн контакт із донькою зводиться до нечастих візитів до Бубиної кімнати та істеричних розмов, у яких Буба радше стає буфером для материних сліз, аніж повноцінним учасником спілкування