Японію часто називають країною XXI століття. Вона за кілька десятиліть перетворилася на економічного гіганта. Це країна одної з найдавніших високорозви-неної цивілізації, традиції якої часто абсолютно не зрозумілі європейцям. Побутує думка, що Японію вивела вперед не техніка, а людина— її Інтелект, працелюбність, любов до рідного краю, вірність традиціям.
Кількість і якість природних ресурсів у межах держави є мізерною. Японія ніколи не була багатою на корисні копалини. Мабуть, лише кам'яного вугілля було вдосталь, але воно невисокої якості й добувати його було невигідно. Так що сировину і паливо для розвитку промисловості довелося ввозити з-за кордону. А для цього потрібно було будувати великі порти, також численні нові різноманітні типи суден.
Для Японії брак ресурсів не с перепоною для зростання економіки. Успіхи Японії в економіці багато в чому визначаються активною науково-технічною політикою. Японії завжди доводилося економити природні багатства. Тому в країні дуже добре розвинене ресурсозбереження й екологічно чиста переробка відходів. На ресурсозбереження та екології всі японські компанії акцентують особливу увагу-їм вдалося винайти прилад, який миє рис без води; пральну машину, яка споживає води на 30% менше, ніж європейські аналоги; водневий двигун для «Тойоти» (на виході замість вихлопних газів— вода). Більшу частину відходів вони не вважають за сміття. З твердих відходів будують острови, харчові— відправляють на переробку.
З квітня 2001 року в країні діє закон, за яким просто так викинути старий телевізор, холодильник, пральну машину або кондиціонер на звалище не можна. Цю техніку повинні утилізувати виробники, але аж ніяк не на благодійних засадах. Старий прилад японець повинен привезти на пункт чбору вторинної сировини та ще й заплатити за його переробку. Таким чином, японці не лише з максимальною ефективністю використовують наявні привозні ресурси, але й утилізують відходи так, щоб отримати від цього якомога більше користі.
Кількість і якість природних ресурсів у межах держави є мізерною. Японія ніколи не була багатою на корисні копалини. Мабуть, лише кам'яного вугілля було вдосталь, але воно невисокої якості й добувати його було невигідно. Так що сировину і паливо для розвитку промисловості довелося ввозити з-за кордону. А для цього потрібно було будувати великі порти, також численні нові різноманітні типи суден.
Для Японії брак ресурсів не с перепоною для зростання економіки. Успіхи Японії в економіці багато в чому визначаються активною науково-технічною політикою. Японії завжди доводилося економити природні багатства. Тому в країні дуже добре розвинене ресурсозбереження й екологічно чиста переробка відходів. На ресурсозбереження та екології всі японські компанії акцентують особливу увагу-їм вдалося винайти прилад, який миє рис без води; пральну машину, яка споживає води на 30% менше, ніж європейські аналоги; водневий двигун для «Тойоти» (на виході замість вихлопних газів— вода). Більшу частину відходів вони не вважають за сміття. З твердих відходів будують острови, харчові— відправляють на переробку.
З квітня 2001 року в країні діє закон, за яким просто так викинути старий телевізор, холодильник, пральну машину або кондиціонер на звалище не можна. Цю техніку повинні утилізувати виробники, але аж ніяк не на благодійних засадах. Старий прилад японець повинен привезти на пункт чбору вторинної сировини та ще й заплатити за його переробку. Таким чином, японці не лише з максимальною ефективністю використовують наявні привозні ресурси, але й утилізують відходи так, щоб отримати від цього якомога більше користі.