Шоё Хината главный герой аниме и манги Волейбол. Хината был мотивирован начать играть в волейбол, когда он стал свидетелем того, как низкий волейболист Карасуно по прозвищу Маленький гигант обыгрывал гораздо более крупных противников. Проиграв свой первый и единственный официальный волейбольный матч в средней школе против Тобио Кагеямы, «короля площадки», Хината поступил в старшую школу Карасуно, но обнаружил, что Кагеяма тоже решил поступить в неё. В течение большей части серии Хината был первогодкой в Карасуно и одним из центральных блокирующих волейбольной команды. После окончания старшей школы он отправился в Бразилию, чтобы два года тренироваться в пляжном волейболе. Вернувшись в Японию, он стал членом команды MSBY Чёрные шакалы, команды 1-го дивизиона V-Лиги.А так же выступал за сборную Японии.
HAIKYUU!! ВИКИ
Внешность
Когда Хината поступил в первый класс старшей школы, его рост составлял 162,8 см, а в середине учебного года он вырос до 164,2 см. Он является вторым самым низким человеком в своей команде, ниже него только Нишиноя (хотя его рост довольно средний для японского старшеклассника мужского пола). У него непослушные рыжие волосы и карие глаза. Его относительно худощавое телосложение и невысокий рост часто приводят к тому, что его принимают за ученика младших классов средней школы (а в некоторых случаях даже начальной школы). Хината обычно одевается в свою школьную форму Карасуно с черной курткой и черными брюками. Под пиджаком у него бежевая или коричневая толстовка. В первом эпизоде он был одет в зеленую волейбольную форму своей средней школы.
Во время матчей Хината надевает свою волейбольную форму – черную майку и соответствующие шорты с белыми и оранжевыми полосками по бокам. На задней стороне его майки – номер 10 (по совпадению, тот же самый номер, который носил Маленький Гигант) и название его школы, написанное кандзи. На корте он носит наколенники и белые волейбольные кеды с красными полосками.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Шоё Хината главный герой аниме и манги Волейбол. Хината был мотивирован начать играть в волейбол, когда он стал свидетелем того, как низкий волейболист Карасуно по прозвищу Маленький гигант обыгрывал гораздо более крупных противников. Проиграв свой первый и единственный официальный волейбольный матч в средней школе против Тобио Кагеямы, «короля площадки», Хината поступил в старшую школу Карасуно, но обнаружил, что Кагеяма тоже решил поступить в неё. В течение большей части серии Хината был первогодкой в Карасуно и одним из центральных блокирующих волейбольной команды. После окончания старшей школы он отправился в Бразилию, чтобы два года тренироваться в пляжном волейболе. Вернувшись в Японию, он стал членом команды MSBY Чёрные шакалы, команды 1-го дивизиона V-Лиги.А так же выступал за сборную Японии.
HAIKYUU!! ВИКИ
Внешность
Когда Хината поступил в первый класс старшей школы, его рост составлял 162,8 см, а в середине учебного года он вырос до 164,2 см. Он является вторым самым низким человеком в своей команде, ниже него только Нишиноя (хотя его рост довольно средний для японского старшеклассника мужского пола). У него непослушные рыжие волосы и карие глаза. Его относительно худощавое телосложение и невысокий рост часто приводят к тому, что его принимают за ученика младших классов средней школы (а в некоторых случаях даже начальной школы). Хината обычно одевается в свою школьную форму Карасуно с черной курткой и черными брюками. Под пиджаком у него бежевая или коричневая толстовка. В первом эпизоде он был одет в зеленую волейбольную форму своей средней школы.
Во время матчей Хината надевает свою волейбольную форму – черную майку и соответствующие шорты с белыми и оранжевыми полосками по бокам. На задней стороне его майки – номер 10 (по совпадению, тот же самый номер, который носил Маленький Гигант) и название его школы, написанное кандзи. На корте он носит наколенники и белые волейбольные кеды с красными полосками.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.