Решить эти задачи! Хотя бы 2 задачи
Задание 1.
Запланирован рост производительности труда производственной операции на
22%. Определить новую норму времени выполнения операции, если в
настоящее время она равна 14 минут.
Задание 2.
На рабочее место оператора связи установлена норма выработки 24
соединения в час. Фактическая выработка оператора – 27 соединений в час.
Определить процент выполнения норм выработки.
Задание 3.
Определить новую норму времени, если действующая, равная 6 минутам,
была уменьшена на 12%.
Задание 4
Определить фактическую трудоёмкость в бригаде каменщиков.
Численность бригады 9 человек. За месяц (22 рабочих дня) бригада
выполнила 528 м 3 кирпичной кладки.
Валютное регулирование, осуществляемое Центральным банком РФ.
Валютное регулирование, осуществляемое Центральным банком РФ
Необходимость регулирования валютного курса связана с негативными последствиями его резких и непредсказуемых колебаний. Снижение курса национальной валюты приводит к повышению цен на внутреннем рынке, т.е. к уменьшению покупательной национальной денежной валюты. При постоянном снижении курса национальной валюты цены на товары на внутреннем рынке ориентируются не на издержки производства, а на падение курса национальной валюты. Снижение курса усиливает инфляцию.
Поддержание стабильного курса национальной валюты определяет стабильность цен, денежного обращения и является важнейшей функцией Центрального банка РФ.
Традиционно ЦБ РФ осуществляет регулирование валютным курсом с проведения денежно-кредитной политики,
– валютных интервенций.
На практике используются две основные формы валютной политики:
1. Дисконтная, или учетная политика. Помимо изменения условий рефинансирования коммерческих банков, используется для регулирования валютного курса и платежного баланса.
2. Девизная политика. Заключается в том, что ЦБ, покупая и продавая иностранную валюту (девиз), воздействует в нужном направлении на изменение курса национальной денежной единицы (валютные интервенции).
Смысл валютных интервенций ЦБ РФ заключается в том, что, приобретая на Московской межбанковской валютной бирже (ММВБ) национальную валюту за счет официальных золотовалютных резервов, ЦБ увеличивает на нее с и, следовательно, ее курс. И наоборот, продажа ЦБ крупных партий национальной валюты приводит к снижению ее курса. Кроме прямых мер валютного регулирования (дисконтной и девизной политики), на значение валютного курса оказывают влияние законодательные нормы. К этим нормам относятся:
1. Нормы налогового законодательства: налогообложение курсовых разниц, форма платежей налогов по валютным операциям, налогообложение операций по купле и продаже иностранной валюты.
2. Нормы, регламентирующие экономические условия развития: законодательная регламентация расчетов в иностранной валюте на территории страны, требования к предприятиям, желающим использовать валютный счет и кассу, норма обязательной продажи валютной выручки, ставка % по валютным кредитам, списываемая на себестоимость, регламентация государственных закупок (выбор поставщиков – отечественных или иностранных).
3. Нормы банковского законодательства: нормы обязательных резервов и форма их перечисления в ЦБ, требования к банкам, желающим производить операции в иностранной валюте.
В настоящее время ЦБ РФ реализует т.н. управляемый плавающий курс рубля. Этот тип определения валютного курса связан с тем, что ежедневный курс рубля по отношению к основным иностранным валютам определяется в результате торгов (соотношения с и предложения соответствующих валют) на ММВБ. Основными участниками торгов являются КБ, финансовые институты и ЦБ РФ.
Відповідь:
ндіюсь до Пояснення:
Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.
Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.
Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).
На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.
Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку.