Княжна Марья Болконская (Мари) является одной из центральных героинь романа "Война и мир" Льва Толстого. В этой статье представлен цитатный образ и характеристика княжны Марьи Болконской в романе "Война и мир": описание внешности, личности и характера в цитатах. Смотрите: - Все материалы о княжне Марье - Все материалы по роману "Война и мир" Княжна Марья Болконская — характеристика, образ, описание в романе "Война и мир" Толстого Княжна Марья является богатой знатной дворянкой, девушкой на выданье: "...Анатоль, которого хотят пристроить, женив его на богатой и знатной девице, и на вас пал выбор родителей." (том 1 часть 1 глава XXII) "Возьмут за связи, за богатство..." (том 1 часть 3 глава IV) Марья - дочь богатого влиятельного князя Николая Болконского: "Отец очень богат и скуп..." (том 1 часть 1 глава I) Она родилась в Кишиневе. Судя по всему, в то время ее отец Николай Болконский нес там службу: "Няня-Савишна, с чулком в руках, тихим голосом рассказывала, сама не слыша и не понимая своих слов, сотни раз рассказанное о том, как покойница-княгиня в Кишиневе рожала княжну Марью, с крестьянскою бабой-молдаванкой, вместо бабушки." (том 2 часть 1 глава VIII) Марья является родной сестрой одного из главных героев роман, Андрея Болконского: "У нее брат, вот чтó недавно женился на Lise Мейнен, адъютант Кутузова..." (том 1 часть 1 глава I) О внешности княжны Марьи известно, что она является некрасивой девушкой: "Зеркало отразило некрасивое, слабое тело и худое лицо." (том 1 часть 1 глава XXII) "...делало ее некрасивое, болезненное лицо еще более некрасивым..." (том 1 часть 1 глава XII) "Но нет, это невозможно, я слишком дурна», думала она." (Марья о своей внешности, том 1 часть 3 глава III) "...к злому старику и к богатой уродливой наследнице..." (том 1 часть 3 глава III) "Она была так дурна, что ни одной из них не могла прийти мысль о соперничестве с нею..." (том 1 часть 3 глава III) "...а ей уродовать себя нечего — и так дурна." (старик Болконский о Марье, том 1 часть 3 глава IV) "И кто ее возьмет из любви? Дурна, неловка. Возьмут за связи, за богатство." (старик Болконский о Марье, том 1 часть 3 глава IV) "Бедняга! Чертовски дурна!" (Анатоль Курагин о Марье, том 1 часть 3 глава IV) При этом у некрасивой княжны Марьи прекрасные, большие и лучистые глаза: "Глаза, всегда грустные, теперь особенно безнадежно смотрели на себя в зеркало... глаза княжны, большие, глубокие и лучистые (как будто лучи теплого света иногда снопами выходили из них), были так хороши, что очень часто, несмотря на некрасивость всего лица, глаза эти делались привлекательнее красоты..." (том 1 часть 1 глава XXII) "...в прекрасных глазах ее были и любовь и грусть..." (том 1 часть 1 глава XXIII) "...сквозь слезы любовный, теплый и кроткий взгляд ее прекрасных в ту минуту, больших лучистых глаз остановился на лице князя Андрея..." (том 1 часть 1 глава XXIII) "Из больших глаз ее светились лучи доброго и робкого света. Глаза эти освещали все болезненное, худое лицо и делали его прекрасным..." (том 1 часть 1 глава XXV) "Княжна Марья... с заплаканными прекрасными глазами, все еще смотрела в дверь..." (том 1 часть 1 глава XXV) У княжны Марьи тяжелая походка: "...тяжело ступая, перешла к столу..." (том 1 часть 1 глава XXII) "...тяжелые ступни княжны Марьи ..." (том 1 часть 1 глава XXIII) "Это были тяжелые шаги княжны Марьи..." (том 1 часть 1 глава XXV) "...она вошла своей тяжелой походкой, ступая на пятки..." (том 1 часть 3 глава IV) "...княжна Марья, своими тяжелыми мягкими шагами подбегая к невестке..." (том 2 часть 1 глава VIII) Княжна Марья является неловкой, неграциозной девушкой: "И кто ее возьмет из любви? Дурна, неловка. Возьмут за связи, за богатство..." (том 1 часть 3 глава IV) "...сказала неграциозная, неловкая княжна с такой невыразимой прелестью печали..." (том 2 часть 1 глава VII)
*** Источник данного материала: https://www.literaturus.ru/2015/09/knjazhna-marja-bolkonskaja-harakteristika-vojna-i-mir.html?m=1
ст. у Київській Русі в обігу були так звані „київські” гривни, які мали шестикутну форму і важили 150г. срібла — ці гроші існували до татаро-монгольського нашестя. Крім того, існували й „новгородські гривни”. Вони мали вигляд довгих срібних паличок і важили 240г. Перехідною від „київської” до „новгородської” була „чернігівська” гривна, за формою дуже близька до „київської”, а за вагою — до „новгородської”. Але найцікавіша форма у „волзької” гривні: майстри створювали її у вигляді маленького човна. Серед звичайних монет XIV ст. археологи часто знаходять також і „татарські гривні”, що ними Південна Русь сплачувала данину Орді.
Невдовзі після хрещення Володимиром Русі, розпочалося монетне карбування. Так, Володимир Святославич Великий (980–1015) випускав т.зв. „златники” та „срібляники” — золоті та срібні монети, на лицевому боці яких розміщено зображення князя з усіма регаліями, а на зворотньому — княжий герб — тризуб.
Певні зміни у житті гривни виникли у XIII ст., коли для новгородських злитків срібла, поруч із назвою „гривна” почала вживатися назва „рубль”. Рублі були частинами гривні. Назва „рубль” пішла від слова „рубить”, тому що прут серебра вагою в гривню розрубувався на чотири частини, які і називалися рублями. Вже у XV ст. злитки взагалі виходять з обігу, а рубль залишається як грошово-лічильна одиниця. Саме рубль (українська назва — „карбованець”) стає символом російської, а потім і радянської монетної системи.
Першим грошовим знаком Української Народної Республіки 19 грудня 1917 року став карбованець, художником якого був Георгій Нарбут. Вважається, що саме завдяки йому було відновлено пам'ять нашому давньому символу Тризубу, який використовував ще Володимир як символ роду Рюриковичів, і який згодом став Державним Гербом України. Тоді Нарбут використовував Тризуб при оформленні банкнот. Але вже 1 березня 1918 року замість карбованців було введено гривню. Перші гривні (номінали 2,10, 100, 500, 1000, 2000) друкували в Берліні. Гривня дорівнювала 1/2 карбованця і ділилася на 100 шагів. В обігу перебували грошові знаки вартістю 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців, а також 2, 5, 100, 500, 1000 і 2000 гривень.
Розмінна монета — шаги, випускались у вигляді поштових марок, номінальною вартістю 10, 20, 30, 40 та 50 шагів за гетьманату П.Скоропадського.
У квітні 1918 року Павло Скоропадський знову ввів карбованці.
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
Під час німецької окупації України у м.Рівному діяв німецький банк „Україна”. Окупаційними грошима на території України служили карбованці Рейхскомісаріату, які перебували в обігу лише на окупованій Рейхом території України паралельно з рейхс- та окупаційними марками.
Історія грошей незалежної України починається в 1991 році з відривних купонів. Після розпаду СРСР Україна залишилася з рублями – грошима вже неіснуючої держави, емісія яких перейшла до Російської Федерації. З вересня 1991 року Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівкові рублі і молода незалежна держава, крім низки економічних проблем, постала перед проблемою відсутності власної грошової одиниці. У січні 1992 року паралельно з рублем в обіг було випущено тимчасову (як планувалося, на 4-6 місяців), грошову одиницю – купоно-карбованець багаторазового використання. Який, втім, перебував в обігу до вересня 1996 року до введення гривні, заповнивши до квітня 1992 року весь готівковий оборот, витіснивши рубль.
Відповідно до Указу Президента України "Про грошову реформу", грошова реформа проводилась з 2 по 16 вересня 1996 року. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, яка обмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купоно-карбованців.
У 1992 році перші зразки української гривні були виготовлені в Канаді компанією Canadian Bank Note Company (105 контейнерів номіналом до 20 гривень) та британською компанією De La Rue plc, яка розміщувалася на Мальті (номіналами 50, 100 та 200 гривень) за ескізами В. І. Лопати за участю Бориса Максимова. Для виготовлення купюр була використана комбінована техніка - гравюра на сталі і літографія.
У 1994 році на банкнотній фабриці Національного банку України була введена у дію перша лінія по виготовленню банкнот, де їх виготовляють до сьогодні. Банкнотна фабрика відрита у 1994 році, розташована у м.Києві. Монетний двір був заснований у 1998 році. Тоді ж Національний банк України отримав власну виробничу базу з виготовлення монет масового обігу, пам'ятних і ювілейних монет, нагородної продукції.
Княжна Марья Болконская (Мари) является одной из центральных героинь романа "Война и мир" Льва Толстого. В этой статье представлен цитатный образ и характеристика княжны Марьи Болконской в романе "Война и мир": описание внешности, личности и характера в цитатах. Смотрите: - Все материалы о княжне Марье - Все материалы по роману "Война и мир" Княжна Марья Болконская — характеристика, образ, описание в романе "Война и мир" Толстого Княжна Марья является богатой знатной дворянкой, девушкой на выданье: "...Анатоль, которого хотят пристроить, женив его на богатой и знатной девице, и на вас пал выбор родителей." (том 1 часть 1 глава XXII) "Возьмут за связи, за богатство..." (том 1 часть 3 глава IV) Марья - дочь богатого влиятельного князя Николая Болконского: "Отец очень богат и скуп..." (том 1 часть 1 глава I) Она родилась в Кишиневе. Судя по всему, в то время ее отец Николай Болконский нес там службу: "Няня-Савишна, с чулком в руках, тихим голосом рассказывала, сама не слыша и не понимая своих слов, сотни раз рассказанное о том, как покойница-княгиня в Кишиневе рожала княжну Марью, с крестьянскою бабой-молдаванкой, вместо бабушки." (том 2 часть 1 глава VIII) Марья является родной сестрой одного из главных героев роман, Андрея Болконского: "У нее брат, вот чтó недавно женился на Lise Мейнен, адъютант Кутузова..." (том 1 часть 1 глава I) О внешности княжны Марьи известно, что она является некрасивой девушкой: "Зеркало отразило некрасивое, слабое тело и худое лицо." (том 1 часть 1 глава XXII) "...делало ее некрасивое, болезненное лицо еще более некрасивым..." (том 1 часть 1 глава XII) "Но нет, это невозможно, я слишком дурна», думала она." (Марья о своей внешности, том 1 часть 3 глава III) "...к злому старику и к богатой уродливой наследнице..." (том 1 часть 3 глава III) "Она была так дурна, что ни одной из них не могла прийти мысль о соперничестве с нею..." (том 1 часть 3 глава III) "...а ей уродовать себя нечего — и так дурна." (старик Болконский о Марье, том 1 часть 3 глава IV) "И кто ее возьмет из любви? Дурна, неловка. Возьмут за связи, за богатство." (старик Болконский о Марье, том 1 часть 3 глава IV) "Бедняга! Чертовски дурна!" (Анатоль Курагин о Марье, том 1 часть 3 глава IV) При этом у некрасивой княжны Марьи прекрасные, большие и лучистые глаза: "Глаза, всегда грустные, теперь особенно безнадежно смотрели на себя в зеркало... глаза княжны, большие, глубокие и лучистые (как будто лучи теплого света иногда снопами выходили из них), были так хороши, что очень часто, несмотря на некрасивость всего лица, глаза эти делались привлекательнее красоты..." (том 1 часть 1 глава XXII) "...в прекрасных глазах ее были и любовь и грусть..." (том 1 часть 1 глава XXIII) "...сквозь слезы любовный, теплый и кроткий взгляд ее прекрасных в ту минуту, больших лучистых глаз остановился на лице князя Андрея..." (том 1 часть 1 глава XXIII) "Из больших глаз ее светились лучи доброго и робкого света. Глаза эти освещали все болезненное, худое лицо и делали его прекрасным..." (том 1 часть 1 глава XXV) "Княжна Марья... с заплаканными прекрасными глазами, все еще смотрела в дверь..." (том 1 часть 1 глава XXV) У княжны Марьи тяжелая походка: "...тяжело ступая, перешла к столу..." (том 1 часть 1 глава XXII) "...тяжелые ступни княжны Марьи ..." (том 1 часть 1 глава XXIII) "Это были тяжелые шаги княжны Марьи..." (том 1 часть 1 глава XXV) "...она вошла своей тяжелой походкой, ступая на пятки..." (том 1 часть 3 глава IV) "...княжна Марья, своими тяжелыми мягкими шагами подбегая к невестке..." (том 2 часть 1 глава VIII) Княжна Марья является неловкой, неграциозной девушкой: "И кто ее возьмет из любви? Дурна, неловка. Возьмут за связи, за богатство..." (том 1 часть 3 глава IV) "...сказала неграциозная, неловкая княжна с такой невыразимой прелестью печали..." (том 2 часть 1 глава VII)
*** Источник данного материала: https://www.literaturus.ru/2015/09/knjazhna-marja-bolkonskaja-harakteristika-vojna-i-mir.html?m=1
ст. у Київській Русі в обігу були так звані „київські” гривни, які мали шестикутну форму і важили 150г. срібла — ці гроші існували до татаро-монгольського нашестя. Крім того, існували й „новгородські гривни”. Вони мали вигляд довгих срібних паличок і важили 240г. Перехідною від „київської” до „новгородської” була „чернігівська” гривна, за формою дуже близька до „київської”, а за вагою — до „новгородської”. Але найцікавіша форма у „волзької” гривні: майстри створювали її у вигляді маленького човна. Серед звичайних монет XIV ст. археологи часто знаходять також і „татарські гривні”, що ними Південна Русь сплачувала данину Орді.
Невдовзі після хрещення Володимиром Русі, розпочалося монетне карбування. Так, Володимир Святославич Великий (980–1015) випускав т.зв. „златники” та „срібляники” — золоті та срібні монети, на лицевому боці яких розміщено зображення князя з усіма регаліями, а на зворотньому — княжий герб — тризуб.
Певні зміни у житті гривни виникли у XIII ст., коли для новгородських злитків срібла, поруч із назвою „гривна” почала вживатися назва „рубль”. Рублі були частинами гривні. Назва „рубль” пішла від слова „рубить”, тому що прут серебра вагою в гривню розрубувався на чотири частини, які і називалися рублями. Вже у XV ст. злитки взагалі виходять з обігу, а рубль залишається як грошово-лічильна одиниця. Саме рубль (українська назва — „карбованець”) стає символом російської, а потім і радянської монетної системи.
Першим грошовим знаком Української Народної Республіки 19 грудня 1917 року став карбованець, художником якого був Георгій Нарбут. Вважається, що саме завдяки йому було відновлено пам'ять нашому давньому символу Тризубу, який використовував ще Володимир як символ роду Рюриковичів, і який згодом став Державним Гербом України. Тоді Нарбут використовував Тризуб при оформленні банкнот. Але вже 1 березня 1918 року замість карбованців було введено гривню. Перші гривні (номінали 2,10, 100, 500, 1000, 2000) друкували в Берліні. Гривня дорівнювала 1/2 карбованця і ділилася на 100 шагів. В обігу перебували грошові знаки вартістю 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців, а також 2, 5, 100, 500, 1000 і 2000 гривень.
Розмінна монета — шаги, випускались у вигляді поштових марок, номінальною вартістю 10, 20, 30, 40 та 50 шагів за гетьманату П.Скоропадського.
У квітні 1918 року Павло Скоропадський знову ввів карбованці.
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
Під час німецької окупації України у м.Рівному діяв німецький банк „Україна”. Окупаційними грошима на території України служили карбованці Рейхскомісаріату, які перебували в обігу лише на окупованій Рейхом території України паралельно з рейхс- та окупаційними марками.
Історія грошей незалежної України починається в 1991 році з відривних купонів. Після розпаду СРСР Україна залишилася з рублями – грошима вже неіснуючої держави, емісія яких перейшла до Російської Федерації. З вересня 1991 року Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівкові рублі і молода незалежна держава, крім низки економічних проблем, постала перед проблемою відсутності власної грошової одиниці. У січні 1992 року паралельно з рублем в обіг було випущено тимчасову (як планувалося, на 4-6 місяців), грошову одиницю – купоно-карбованець багаторазового використання. Який, втім, перебував в обігу до вересня 1996 року до введення гривні, заповнивши до квітня 1992 року весь готівковий оборот, витіснивши рубль.
Відповідно до Указу Президента України "Про грошову реформу", грошова реформа проводилась з 2 по 16 вересня 1996 року. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, яка обмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купоно-карбованців.
У 1992 році перші зразки української гривні були виготовлені в Канаді компанією Canadian Bank Note Company (105 контейнерів номіналом до 20 гривень) та британською компанією De La Rue plc, яка розміщувалася на Мальті (номіналами 50, 100 та 200 гривень) за ескізами В. І. Лопати за участю Бориса Максимова. Для виготовлення купюр була використана комбінована техніка - гравюра на сталі і літографія.
У 1994 році на банкнотній фабриці Національного банку України була введена у дію перша лінія по виготовленню банкнот, де їх виготовляють до сьогодні. Банкнотна фабрика відрита у 1994 році, розташована у м.Києві. Монетний двір був заснований у 1998 році. Тоді ж Національний банк України отримав власну виробничу базу з виготовлення монет масового обігу, пам'ятних і ювілейних монет, нагородної продукції.