1. Чим відрізняються електромагнітні випромінювання вібратора Герца і заряду, який рухається з довільним періодично змінним прискоренням
2. В електромагнітній хвилі вектор лежить у площині, яка проходить через вібратор. Яка підстава такого твердження?
3. Чи можна обчислити власну частоту коливань вібратора за до формули Томсона?
4. Склавши най ший (детекторний) приймач, гуртківці забули ввімкнути в нього детектор, закоротивши його місце. Як це позначилося на роботі приймача?
5. Як відомо, антени системи радіомовлення монтують вертикально, а телеантени – горизонтально. Чим пояснити таку особливість монтажу антен?
6. Яку температуру покаже термометр, що знаходиться у «абсолютному» вакуумі, якщо поблизу немає ніяких джерел енергії?
7. Що є в природі елементарним джерелом електромагнітних випромінювань, зокрема світла, незалежно від їхнього виду (частоти)?
8. Яке з тверджень правильне:
1) кожному монохроматичному променю відповідає певний колір;
2) кожному кольору відповідає монохроматичний промінь?
9. Який б теплопередачі використано в камінах – кімнатних печах з прямим димоходом?
10. Котушку ввімкнули в коло постійного струму. На що йде робота джерела струму на стадії зростання сили струму? Коли струм максимальний?
11. Навколо провідника зі струмом виникло магнітне поле. Що є джерелом енергії цього поля?
12. Чи можна уподібнити розряд конденсатора переливанню рідини з посудини в посудину? Чому?
13. Із печі одночасно вийняли шматки розжарених до однакових температур скло і вугілля. Яке з цих тіл швидше охолоне? Чому?
Задача 1.
Між полюсами магніту підвішений горизонтально на двох невагомих нитках прямий провідник довжиною 0,2 м і масою 10 г. Магнітна індукція однорідного поля перпендикулярна провіднику і спрямована вертикально. На який кут від вертикалі відхиляться нитки, що підтримують провідник, якщо по ньому проходить струм 2 А, а значення магнітної індукції 0,49 Тл?
Відповідь: 11,3°.
Задача 2.
За горизонтальному провіднику довжиною 20 см і масою 4 г проходить струм 10 А. Визначити модуль і напрямок магнітної індукції, при якій сила Ампера врівноважує силу тяжіння, що діє на провідник.
Відповідь: 20 мТл.
Открытие нейтрона (1932) принадлежит физику Джеймсу Чедвику, который объяснил результаты опытов В. Боте и Г. Беккера (1930), в которых обнаружилось, что {\displaystyle \alpha }-частицы, вылетающие при распаде полония, воздействуя на лёгкие элементы, приводят к возникновению сильно проникающего излучения. Чедвик первый предположил, что новое проникающее излучение состоит из нейтронов и определил их массу[4]. За это открытие он получил Нобелевскую премию по физике в 1935 году.
В 1930 г. В. А. Амбарцумян и Д. Д. Иваненко показали, что ядро не может, как считалось в то время, состоять из протонов и электронов, что электроны, вылетающие из ядра при бета-распаде, рождаются в момент распада, и что кроме протонов, в ядре должны присутствовать некие нейтральные частицы.[5][6]
В 1930 Вальтер Боте и Г. Бекер, работавшие в Германии, обнаружили, что если высокоэнергетичные альфа-частицы, испускаемые полонием-210, попадают на некоторые лёгкие элементы, в особенности на бериллий или литий, образуется излучение с необычно большой проникающей Сначала считалось, что это — гамма-излучение, но выяснилось, что оно обладает гораздо большей проникающей чем все известные гамма-лучи, и результаты эксперимента не могут быть таким образом интерпретированы. Важный вклад сделали в 1932 Ирени Фредерик Жолио-Кюри. Они показали, что если это неизвестное излучение попадает на парафин или любое другое соединение, богатое водородом, образуютсяпротоны высоких энергий. Само по себе это ничему не противоречило, но численные результаты приводили к нестыковкам в теории. Позднее в том же 1932 году английский физик Джеймс Чедвик провёл серию экспериментов, в которых он показал, что гамма-лучевая гипотеза несостоятельна. Он предположил, что это излучение состоит из незаряженных частиц с массой, близкой к массе протона, и провёл серию экспериментов, подтвердивших эту гипотезу. Эти незаряженные частицы были названы нейтронами от латинского корня neutral и обычного для частиц суффикса on (он). В том же 1932 г. Д. Д. Иваненко[7] и затем В. Гейзенберг предположили, что атомное ядро состоит из протонов и нейтронов.