Для чего потребуется больше количество теплоты и на сколько: для испарения 2 кг воды , взятого при температуре 100 градусов цельсия , или для испарения 3 кз эфира , взятого при температуре кипения

Електропровідність — здатність речовини проводити електричний струм.

Більшість рідин не мають вільних носіїв заряду і є діелектриками. Виняток становлять електроліти, наприклад вода чи розчини солей у воді. В електролітах частина нейтральних молекул дисоціює, утворюючи негативно й позитивно заряджені йони. Електропровідність електролітів зумовлена рухом цих йонів до аноду й катоду, відповідно. На аноді й катоді йони відновлюються чи окислюються, вступають в хімічні реакції. Усе це призводить до виникнення різноманітних гальванічних ефектів.

Власні напівпровідники зазвичай мають невелику концентрацію вільних носіїв заряду, електронів та дірок, яка залежить від ширини забороненої зони та температури. При збільшенні температури концентрація вільних електронів та дірок дуже швидко зростає. Ефект цього зростання набагато перевищує ефект від збільшення частоти актів розсіяння, тож провідність власних напівпровідників різко збільшується при високих температурах.

Скорее всего, здесь нужно использовать закон сложения скоростей. Он гласит: скорость тела относительно неподвижной системы координат равна сумме скорости тела относительно подвижной системы координат и скорости подвижной системы координат. У нас имеется неподвижная система координат - это Земля. За подвижную систему примем зеркало. Тогда скорость тела относительно Земли, т.е. относительно неподвижной системы - это v1=3 м/с. Скорость этого тела относительно неподвижной системы, т.е. относительно зеркала - v, т.е. это скорость предмета в зеркале, которую нам нужно найти. А скорость подвижной системы - скорость зеркала - v2=4 м/с. Запишем этот закон в векторной форме:
v1=v+v2(везде векторы)
Теперь в проекциях: v1=v2-v, отсюда v=v2-v1=4-3=1 м/c.
Наверное, так.