Коля собирается совершить работу, равную 500 Дж, и собственной бабушке втащить по лестнице авоську с капустой массой 4,5 кг. Какую силу придется приложить ему и на какую высоту он поднимет авоську с капустой?
​

Сочинение на тему " Человек и давление"Давление оказывает большое влияние на деятельность человекаДавление не равно весу. Оно равно весу, делённому на площадь. Теперь, когда мы немного разобрались с тем, что такое артериальное давление, у нас возникает естественный вопрос: какое артериальное давление можно считать нормальным. Правильный ответ таков: для каждого человека норма своя. Действительно, величина нормального кровяного давления зависит от возраста человека, его индивидуальных особенностей, образа жизни, рода занятий.Если для шестнадцатилетнего юноши давление 100/70 мм рт.ст. — нижняя граница нормы, то у пожилого человека после 60 лет такое давление свидетельствует о тяжелом заболевании. И наоборот, после 60 лет верхняя граница нормы артериального давления — 150/90, что в юности указывало бы, скорее всего, на проблемы с почками, эндокринной или сердечно-сосудистой системой.При непривычных физических нагрузках или эмоциональном напряжении величина артериального давления возрастает. В подобных случаях высокое артериальное давление мешает врачам при обследовании кардиологических больных, которые в большинстве своем являются людьми впечатлительными. Американские ученые говорят даже о существовании так называемого «эффекта белого халата»: когда результаты измерения артериального давления во врачебном кабинете оказываются на 30–40 мм рт. ст. выше, чем при самостоятельном измерении его дома. А связано повышение артериального кровяного давления со стрессом, который вызывает у пациента обстановка медицинского учреждения. Существуют и определенные ориентиры артериального давления, которые изменяются с возрастом:
Возраст 
16–20 лет 
20 — 40 лет 
40 — 60 лет 
Более 60 летВерхнее артериальное давление 
100–120 
120–130 
До 140 
150Нижнее артериальное давление 
70–80 
70–80 
До 90 
90

юпі́тер  — п'ята та найбільша планета  сонячної системи. відстань юпітера від  сонця  змінюється в межах від 4,95 до 5,45  а. о.(740–814  млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778  млн км). разом із  сатурном,  ураном  і  нептуном  юпітер класифікують як  газового гіганта.

юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за  землю. однак маса юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. тим не менш у надрах юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017  вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від сонця. вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.

планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в  міфології  і релігійних віруваннях різних культур:   месопотамської,  вавилонської, грецької та інших. сучасна назва юпітера походить від імені давньоримського  верховного бога-громовержця.

низка атмосферних явищ на юпітері  — такі як  шторми,  блискавки,  полярні сяйва,  — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. примітним утворенням в атмосфері є  велика червона пляма  — велетенський шторм, відомий ще з  xvii століття.

юпітер має понад 67 супутників, найбільші з яких  —  іо,  європа,  ганімед  і  каллісто  — було відкрито  1610  року. дослідження юпітера здійснюють за наземних і орбітальних телескопів, з  1970-х  років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів  наса:   «піонери»,  «вояджери»,  «галілео»  та ін. у 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію  юнона  (. juno, також jupiter polar orbiter, розроблена  наса  і  лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження юпітера 4-го липня 2016 року.