Контрольна робота № 4
« Хвильова і квантова оптика»
1 варіант.
Установіть відповідність між назвою фізичної величини та одиницею вимірювання.
А. маса 1 В
Б. Затримуюча напруга 2.Дж
В. Енергія 3. Гц
Г. Частота 4. Кг
2. Установіть відповідність між назвою фізичної величини та її позначенням.
А. Довжина хвилі 1. р
Б. Імпульс 2. λ
В. швидкість світла 3. п
Г. Показник заломлення 4. С
3. Кут відбивання променя від дзеркальної поверхні дорівнює 30 ͦС.Чому дорівнює кут між падаючим та відбитим променями?
4. Дві когерентні світлові хвилі приходять у деяку точку з різницею ходу 2,25 мкм. Яким буде результат інтерференції в цій точці, якщо довжина світлової хвилі дорівнює 750 нм?
5. Скільки фотонів видимого світла( середня довжина хвилі дорівнює 530 нм) випромінює за 1 с лампа розжарювання, потужність якої 75 ВТ?
6. На дифракційну гратку, що має період 5 мкм, нормально падає монохроматична хвиля. Оцініть довжину хвилі, якщо спектр другого порядку розташований на відстані 9 см від центрального. Гратка розташована на відстані 1,5 м від екрана.
7. Яких максимальних швидкості та імпульсу набудуть електрони, вирвані з натрію випромінюванням з довжиною хвилі 66 нм, якщо робота виходу електрона дорівнює 4•10-19 Дж?
ОСНОВНЫЕ ПЕРИОДЫ И ЭТАПЫ В РАЗВИТИИ ФИЗИКИ
ПРЕДЫСТОРИЯ ФИЗИКИ (от древнейших времен до ХVII в.)
Эпоха античности (VI в. до н. э.– V в. н. э.).
Средние века (VI – ХIV вв.).
Эпоха Возрождения (ХV – ХVI вв.).
ПЕРИОД СТАНОВЛЕНИЯ ФИЗИКИ КАК НАУКИ
Начало ХVII в.– 80-е гг. ХVII в.
ПЕРИОД КЛАССИЧЕСКОЙ ФИЗИКИ (конец XVII в.– начало ХХ в.)
Первый этап (конец ХVII в. – 60-е гг. ХIХ в.).
Второй этап (60-е гг. ХIХ в.– 1894 г.).
Третий этап (1895 – 1904).
ПЕРИОД СОВРЕМЕННОЙ ФИЗИКИ (с 1905)
Первый этап (1905 – 1931).
Второй этап (1932-1954).
Третий этап (с 1955).
Становление физики (до 17 в.). Физические явления окружающего мира издавна привлекали внимание людей. Попытки причинного объяснения этих явлений предшествовали созданию Ф. в современном смысле этого слова. В греко-римском мире (6 в. до н. э. – 2 в. н. э.) впервые зародились идеи об атомном строении вещества (Демокрит, Эпикур, Лукреций),была разработана геоцентрическая система мира (Птолемей), установлены простейшие законы статики (правило рычага), открыты закон прямолинейного распространения и закон отражения света, сформулированы начала гидростатики (закон Архимеда), наблюдались простейшие проявления электричества и магнетизма.
Итог приобретённых знаний в 4 в. до н. э. был подведён Аристотелем. Физика Аристотеля включала отдельные верные положения, но в то же время в ней отсутствовали многие прогрессивные идеи предшественников, в частности атомная гипотеза. Признавая значение опыта, Аристотель не считал его главным критерием достоверности знания, отдавая предпочтение умозрительным представлениям. В средние века учение Аристотеля, канонизированное церковью, надолго затормозило развитие науки.
Наука возродилась лишь в 15–16 вв. в борьбе со схоластизированным учением Аристотеля. В середине 16 в. Н. Коперник выдвинул гелиоцентрическую систему мира и положил начало освобождению естествознания от теологии. Потребности производства, развитие ремёсел, судоходства и артиллерии стимулировали научные исследования, опирающиеся на опыт. Однако в 15–16 вв. экспериментальные исследования носили в основном случайный характер. Лишь в 17 в. началось систематическое применение экспериментального метода в Ф., и это привело к созданию первой фундаментальной физической теории – классической механики Ньютона.
Короче не нашла