ОЧЕНЬ НУЖНА Какова модель атома по Резерфорду?

А. Положительный заряд сосредоточен в центре атома, а электроны

обращаются вокруг него

Б. Положительный заряд сосредоточен по всему объему атома, а электроны

«вкраплены» в этот объём

2. Какое из ниже приведенных соотношений для массы атомного ядра и

массы электронной оболочки верно?

А. mоб << mя

Б. mоб >> mя

В. mоб ≈ mя

Г. У одних атомов больше масса ядра, у других больше масса оболочки

3.Сколько электронов содержится в электронной оболочке нейтрального

атома, в атомном ядре которого содержится 15 протонов и 16 нейтронов?

А. 16

Б. 31

В. 15

Г. 1

4.Сколько протонов Z и сколько нейтронов N в ядре атома урана?

А. Z=6, N=14

Б. Z=14,N=6

В. Z=6, N=6

Г. Z=6, N=8

Д. Z=8, N=6

5. Какие из приведенных ниже утверждений не соответствуют смыслу

постулатов Бора?

1. В атоме электроны движутся по круговым орбитам и излучают при

этом электромагнитные волны

2. Атом может находится только в одном из стационарных состояний, в

стационарных состояниях атом не излучает энергию

3. При переходе из одного стационарного стояния в другое атом поглощает

или излучает квант электромагнитного излучения

ответы: А. 1 Б. 2 В. 3 Г. 1 и 2 Д. 1 и 3 Е. 2 и 3 Ж. 1,2 и 3

6.Для чего служит счётчик Гейгера-Мюллера?

А. Для определения скорости заряда частиц по трекам

Б. Для подсчёта и фотографирования заряженных частиц

В. Для наблюдения превращения частиц по их трекам

Г. Для подсчёта заряженных частиц

7. Что такое β− частица и ϒ − лучи?

А. β − частица - это ядра атома гелия, имеющие двойной положительный

заряд, а ϒ − лучи - это коротковолновое электромагнитное излучение

Б. β − частица - это электроны, обладающие большой проникающей а ϒ − лучи - это поток ядер гелия

В. β − частица - это быстрые электроны, образующиеся при превращении

нейтрона в протон а ϒ − лучи – это электромагнитное излучение наибольшей

частоты

Г. β − частица - это медленные электроны, а ϒ − лучи - это высокочастотные

колебания с самой большой проникающей Какое из трех типов излучений – α, β или ϒ − излучение не отклоняется

магнитными и электрическими полями?

А. − α излучение

Б. β − излучениеα

В. ϒ − излучение

Г. Все три отклоняются

Д. Все три не отклоняются

9. Что происходит с атомом вещества при β − распаде?

А. Атом химического элемента превращается атом следующего элемента (по табл. Менделеева)

Б. Возникает непродолжительное излучение

В. Увеличивается заряд на одну единицу, но химические свойства остаются неизменными

Г. Заряд ядра уменьшается на две, а масса – на четыре единицы

10. Какая частица испускается при этой ядерной реакции?

А.α− частица Б. Протон В. Нейтрон Г. Позитрон

11. Из атомного ядра в результате самопроизвольного превращения

вылетело ядро атома гелия. Какой это вид радиоактивного распада?

А. α – распад Б.β – распад В. ϒ-излучение

12. Что называется критической массой в урановом ядерном реакторе?

А. Максимальная масса в реакторе, при которой он может работать без

взрыва

Б. Минимальная масса урана, при которой в реакторе может быть

осуществлена цепная реакция

В. Дополнительная масса урана, вносимая в реактор для его запуска

Г. Дополнительная масса вещества, вносимого в реактор для его

остановки в критических случаях

Объяснение:

Від щільності і концентрації електроліту залежить працездатність акумулятора автомашини і важливо перевіряти і регулювати цей параметр своєчасно.

Акумулятор автомобіля це джерело струму з гальванічним реакціями. Електролітом служить розчин кислот і лугів певної щільності. Нормативні показники коливаються від 1,22 до 1,29 грама / см3 при температурі від 20 до 30 ° С.

Зменшення щільності на 0,01 грама / см3 говорять про розрядження акумулятора на 5-6%. При зарядці вона піднімається до норми. При численних перезарядки щільність рідини змінюється і необхідна її коригування. Її виробляють, доливаючи дистильовану воду або кислоту з проміжними вимірами.

Щільність - це маса сірчаної кислоти, перемішаної з водою по відношенню до цілого об'єму розчину, тобто рівень закислення суміші. Згідно із законом Паскаля при зануренні тіла в рідину його вага дорівнює масі витісняється об'єму рідини. За цим принципом діє ареометр, він з акуратністю встановлює кислотність суміші в грамах / см куб.

Визначення густини за до ареометрів. Ареометри постійної

маси (інша назва - денсиметри) звичайно є скляними. Вони мають у верхній

частині паперову шкалу із позначенням густини в г/см3

. Нижня частина ареометра

заповнена баластом (свинцеві дробинки), нерухомо закріпленим зв'язувальною

речовиною, яка розм'якшується при температурі не нижче 80 0С. Баласт потрібний

для зниження центра ваги ареометра, щоб останній при зануренні в рідину плавав

у строго вертикальному положенні і перебував при цьому в стійкій рівновазі. На

паперовій смужці у верхній трубці ареометра зазначена температура, при якій він

відкалібрований, - звичайно 20 0С.

Межі вимірів густини рідких середовищ зразковими ареометрами становлять

0,6500-2,0000 г/см3

при ціні поділки 0,0005 г/см3

, а ареометрами загального

призначення - 0,700-1,840 г/см3

при ціні поділки 0,001 г/см3

. Випускають набори,

що містять від 10 до 25 ареометрів, кожний з яких розрахований на свій інтервал

вимірів густини. Перед визначенням густини з набору вибирають ареометр із

потрібною межею вимірів.

ЗАКОН АРХІМЕДА: на всяке тіло, занурене в рідину, діє виштовхуюча

сила, спрямована нагору і рівна вазі витиснутої ним рідини.

При зануренні в рідину ареометр, відповідно до закону Архімеда, зазнає дію

виштовхувальної сили, яка рівна вазі витиснутої ним рідини. У той момент, коли

виштовхувальна сила стає рівна вазі всього ареометра, наступає стан рівноваги, і

ареометр починає плавати в рідині. Чим більше густина рідини, тим на меншу

глибину поринає ареометр. Тому чисельні значення густини на шкалі ареометра

розташовуються в зростаючому порядку зверху вниз.

Рідину для вимірювання густини наливають у скляний циліндр із діаметром,

що вдвічі перевищує діаметр корпуса ареометра, і висотою, більшої, ніж довжина

ареометра. Циліндр перед заповненням рідиною необхідно вимити і висушити.

Заповнений рідиною циліндр витримують у кімнаті доти, поки температура його

вмісту не буде відрізнятися від температури навколишнього повітря на ±2 0С.

Після вирівнювання температур рідини і повітря в неї обережно опускають

ареометр, взявши його двома пальцями за верхній кінець трубки. Ареометр при

опусканні не повинен зачіпати стінки циліндра. Його не випускають із пальців доти,

поки відмітка шкали очікуваної густини не виявиться на 3-5 мм вище рівня рідини і

не з'явиться впевненість у тім, що ареометр плаває. Якщо його відпустити

передчасно, то при швидкому зануренні в рідину він удариться об дно циліндра і

може розбитися. Таке трапляється при неправильному виборі ареометра для

досліджуваної рідини. При зануренні ареометра рідина не повинна змочувати

верхню трубку набагато вище відмітки визначуваної густини. У противному

випадку показання ареометра будуть неточними. Занурений ареометр витримують

у рідині 3-4 хв. для вирівнювання температур і визначають показання по нижньому

краю меніска. Про це повинне бути сказане в паспорті. Якщо такої вказівки не має,

то ареометр варто перевірити або по зразковому ареометру, або за показниками

пікнометричної (табличної) густини відомої рідини.

Якщо температура досліджуваної рідини помітно відрізняється від

температури, зазначеної на ареометрі (20 0С), у показання вводять виправлення,

знайдене зі співвідношення:

Dr t = b ×(t

0 - t)× r ,

де 5 0 1

2,5 10 ( C)

- -

b = × ;

0

t - температура, при якій був відкалібрований ареометр; t

- температура рідини; r - знайдена густина рідини.

Ареометри після використання обмивають водою, а потім етанолом, якщо їх

опускали у водні розчини речовин, або бензином, тетрахлоридом вуглецю і

ацетоном, якщо досліджувана рідина була органічною. Потім ареометри

висушують в сушильній шафі або в ексикаторі і зберігають у закритих посудинах.

Объяснение: