Определите дефект масс ядра изотопа трития 3Н1. Масса протона приблизительно равна 1,0073 а.е.м., масса нейтрона 1,0087 а.е.м., масса ядра трития 3,0155 а.е.м. 1 а.е.м. = 1,66 *10-27 кг.
В одному з давньогрецьких трактатів описано дослід: «Потрібно стати так, щоб плоске кільце, покладене на дно посудини, сховалося за її краєм. Потім, не змінюючи положення очей, налити в посудину воду. Світло заломиться на поверхні води, і кільце стане видимим». Такий «фокус» ви можете показати своїм друзям і зараз (див. рис. 12.1), а от пояснити його зможете тільки після вивчення цього параграфа.
Установлюємо закони заломлення світла
Проведемо дослід (рис. 12.2). На плоску поверхню прозорого скляного півциліндра, закріпленого на оптичній шайбі, спрямуємо вузький пучок світла, — світло не тільки відіб’ється від поверхні циліндра, але й частково пройде крізь скло. Отже, під час переходу з повітря в скло напрямок поширення світла змінюється.
І Зміну напрямку поширення світла на межі поділу двох середовищ називають заломленням світла.
Кут у (гамма), утворений заломленим променем і перпендикуляром до межі поділу двох середовищ, проведеним із точки падіння променя, називають кутом заломлення.
Провівши низку дослідів з оптичною шайбою, помітимо, що зі збільшенням кута падіння кут заломлення теж збільшується, а зі зменшенням кута падіння кут заломлення зменшується (рис. 12.3). Якщо ж світло падає перпендикулярно до межі поділу двох середовищ (кут падіння а = 0), напрямок поширення світла не змінюється.
Першу згадку про заломлення світла можна знайти в працях давньогрецького філософа Арістотеля (IV ст. до н. е.), який замислювався: «Чому палиця у воді здається переламаною?». А от закон, який кількісно описує заломлення світла, був установлений лише в 1621 р. голландським природознавцем Віллебрордом Снелліусом (1580-1626).
Условие: М = 200 г = 0,2 кг; m = 100 г = 0,1 кг; Т1 = 303 К: Т2 = 273 К; табличные данные: удельная теплоемкость воды с = 4200 Дж/кг* К; теплота плавления льда «лямда» = 330 кДж/кг = 3,3* 10 ( в 5 ст. ) Дж/кг. Анализ: плавление льда происходит за счет охлаждения воды. Если этого тепла будет больше, чем требуется для плавления льда, весь лед растает, еще и вода, образовавшаяся при плавлении льда, нагреваться будет. Если меньше, значит, вода остынет до температуры плавления льда, часть льда останется, и общая температура образовавшейся смеси (лед и вода) будет равна нулю градусов. Задачу надо решать «в числах» , а не в общем виде. Решение: 1). Сколько тепла может выделиться при остывании воды до температуры плавления льда ( до 273 К) ? Q = cm(T1 – T2). Размерность не пишу, чтобы не загромождать записи, а вы – пишите! Q = 4200*0,2* (303 – 273) = 25200 (Дж). 2).Сколько льда можно расплавить таким количеством тепла? m2 = Q/ «лямда» ; m2 = 25200/330 000 = 0,076 (кг) (округлено) . Задача решена. Подведем итоги: Из 100 г льда растает только 76 г, при этом вода, находившаяся в калориметре, остынет до нуля по Цельсию (273 К) . В калориметре будет 276 г воды и 24 г льда с одинаковой температурой 0 градусов по Цельсию, или 273 К. Успеха Вам и «питерки» !
В одному з давньогрецьких трактатів описано дослід: «Потрібно стати так, щоб плоске кільце, покладене на дно посудини, сховалося за її краєм. Потім, не змінюючи положення очей, налити в посудину воду. Світло заломиться на поверхні води, і кільце стане видимим». Такий «фокус» ви можете показати своїм друзям і зараз (див. рис. 12.1), а от пояснити його зможете тільки після вивчення цього параграфа.
Установлюємо закони заломлення світла
Проведемо дослід (рис. 12.2). На плоску поверхню прозорого скляного півциліндра, закріпленого на оптичній шайбі, спрямуємо вузький пучок світла, — світло не тільки відіб’ється від поверхні циліндра, але й частково пройде крізь скло. Отже, під час переходу з повітря в скло напрямок поширення світла змінюється.
І Зміну напрямку поширення світла на межі поділу двох середовищ називають заломленням світла.
Кут у (гамма), утворений заломленим променем і перпендикуляром до межі поділу двох середовищ, проведеним із точки падіння променя, називають кутом заломлення.
Провівши низку дослідів з оптичною шайбою, помітимо, що зі збільшенням кута падіння кут заломлення теж збільшується, а зі зменшенням кута падіння кут заломлення зменшується (рис. 12.3). Якщо ж світло падає перпендикулярно до межі поділу двох середовищ (кут падіння а = 0), напрямок поширення світла не змінюється.
Першу згадку про заломлення світла можна знайти в працях давньогрецького філософа Арістотеля (IV ст. до н. е.), який замислювався: «Чому палиця у воді здається переламаною?». А от закон, який кількісно описує заломлення світла, був установлений лише в 1621 р. голландським природознавцем Віллебрордом Снелліусом (1580-1626).
24 г льда с одинаковой температурой 0 градусов по Цельсию, или 273 К. Успеха Вам и «питерки» !