В природе существуют так называемые радиоактивные химические элементы являющийся источниками излучения (именно радиоактивные элементы и пускают а-частицы, которые использовал Резерфорд в своих знаменитых опытах по изучению строения атома) Крупинку радиоактивного вещества поместили в магнитное поле (рис.208)Радиоактивное излучение при этом разделились на три пучка :а-, в-, у-излучение. Исходя из результатов опыта сделайте вывод: одинаков ли знак электрического заряда а- и в-излучения? Каков заряд у-излучения?
Для начала, конечно, переводим всё в СИ.
V = 5 м/с. t = 200 c.
Находим перемещение воды:
S = Vt = 3.75 * 200 = 750 м.
Теперь перемещение лодки относительно воды:
S = Vt = 5 * 200 = 1000 м.
Чтобы найти перемещение относительно берега, нужно ГЕОМЕТРИЧЕСКИ прибавить эти два перемещения.
Применяем теорему пифагора, нужно найти гипотенузу. Думаю, объяснять про пифагора не надо.. ответ 1250.
Юпі́тер — п'ята та найбільша планета Сонячної системи. Відстань Юпітера від Сонця змінюється в межах від 4,95 до 5,45 а. о. (740—814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Разом із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують як газового гіганта.
Юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за Землю. Однак маса Юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до Сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. Тим не менш у надрах Юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017 Вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від Сонця. Вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.
Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця.
Низка атмосферних явищ на Юпітері — такі як шторми, блискавки, полярні сяйва, — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. Примітним утворенням в атмосфері є Велика червона пляма — велетенський шторм, відомий ще з XVII століття.
Юпітер має 79 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — було відкрито 1610 року. Останні 12 було відкрито лише у 2018 році[3]. Дослідження Юпітера здійснюють за до наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА: «Піонери», «Вояджери», «Галілео» та ін. У 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію Юнона (англ. Juno, також Jupiter Polar Orbiter, розроблена НАСА і Лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження Юпітера 4-го липня 2016 року.