Зміна кількості руху пропорційна прикладеній рушійній силі і відбувається у напрямку тієї прямої, вздовж якої ця сила діє.
Сучасне формулювання:
В інерційних системах відліку прискорення, якого набуває матеріальна точка, прямо пропорційне силі, що його викликає, збігається з нею за напрямком і обернено пропорційне масі матеріальної точки.
де {\displaystyle {\vec {a}}}\vec{a} — прискорення тіла, {\displaystyle {\vec {F}}}{\displaystyle {\vec {F}}} — сила, прикладена до тіла, а {\displaystyle \ m}{\displaystyle \ m} — маса тіла.
Зміна кількості руху пропорційна прикладеній рушійній силі і відбувається у напрямку тієї прямої, вздовж якої ця сила діє.
Сучасне формулювання:
В інерційних системах відліку прискорення, якого набуває матеріальна точка, прямо пропорційне силі, що його викликає, збігається з нею за напрямком і обернено пропорційне масі матеріальної точки.
Зазвичай цей закон записується у вигляді формули
{\displaystyle {\vec {a}}={\frac {\vec {F}}{m}},}{\displaystyle {\vec {a}}={\frac {\vec {F}}{m}},}
де {\displaystyle {\vec {a}}}\vec{a} — прискорення тіла, {\displaystyle {\vec {F}}}{\displaystyle {\vec {F}}} — сила, прикладена до тіла, а {\displaystyle \ m}{\displaystyle \ m} — маса тіла.
Або в іншому вигляді:
{\displaystyle m{\vec {a}}={\vec {F}}}{\displaystyle m{\vec {a}}={\vec {F}}}
Формулювання другого закону Ньютона з використанням поняття імпульсу :
В інерційних системах відліку похідна імпульсу матеріальної точки за часом дорівнює силі, що діє на неї[12]:
{\displaystyle {\frac {d{\vec {p}}}{dt}}={\vec {F}},}{\displaystyle {\frac {d{\vec {p}}}{dt}}={\vec {F}},}
де {\displaystyle {\vec {p}}=m{\vec {v}}}{\displaystyle {\vec {p}}=m{\vec {v}}} — імпульс (кількість руху) точки, {\displaystyle {\vec {v}}}{\displaystyle {\vec {v}}} — її швидкість, а {\displaystyle t}t — час.
Объяснение: