Зная свою массу и площадь ботинка,вычислите,какое давление вы производите при ходьбе и стоя на месте.Указание.Площадь опоры ботинка определите следующим образом.Поставте на лист клетчатой бумаги и обведите контур той части подошвы,на которую опираеться нога.Сосчитайте число полных квадратиков,попавших внутрь контура,и прибавте к нему половину числа неполных квадратиков,через которые линия контура.Полученное число умножте на площадь одного кводратика(площадь квадратика 1/4см(в квадрате))и найдитеплощадь подошвы!
я сосчитала полных 612, а неполных 55. вес
Для перевезення корпусу атомного реактора по суші використовувалася автоплатформа на N=192 колесах з масою m1=80 тонн. Тиск в шинах коліс дорівнює p=8 * 105 Па. Прискорення вільного падіння g=10 Н/кг.знайти площу плями контакту кожної шини з дорогою з точністю до 1 см2. На автоплатформі знаходиться корпус атомного реактора.
На якій відстані від поверхні дороги знаходиться центр ваги автоплатформи з лежачим на ній корпусом атомного реактора? Вважати корпус суцільним циліндром діаметром d=6 м і довжиною 12 м, а автоплатформу вважати однорідною прямокутною пластиною довжиною 35 м, шириною c=6 м і висотою h=2 м.циліндр закріплений горизонтально уздовж платформи в її середині. Масою кріплення знехтувати. Утворює циліндра стосується верхньої площини пластини по її осі симетрії. Відповідь дати з точністю до 0,1 м.
На яку максимальну висоту над дорогою можна підняти лівий нижній край пластини із закріпленим циліндром, щоб ще не відбулося їх Бічне перекидання? В цьому випадку пластина стоїть на дорозі на своєму правому нижньому краї. Відстань від лівого краю до правого дорівнює c=6 м. відповідь дати з точністю до 0,1 м.
На яку максимальну висоту над дорогою можна підняти лівий нижній край пластини із закріпленим циліндром, щоб ще не відбулося їх Бічне перекидання? В цьому випадку пластина стоїть на дорозі на своєму правому нижньому краї. Відстань від лівого краю до правого дорівнює c=6 м. відповідь дати з точністю до 0,1 м.
Объяснение:
Историю термодинамики, собственно говоря, можно начать с изобретения Г. Галилеем в 1592 г. простого устройства — термоскопа. Человечество должно быть глубоко благодарно Галилею за его гениальную идею — судить об изменениях температуры по изменениям других свойств тела. Сам Галилей предложил измерять температуру по расширению воздуха. В его первом термоскопе показания искажались изменением барометрического давления. Вскоре был изобретён газовый термоскоп постоянного объёма, он оказался значительно более чувствительным и более точным. Вместо воздуха трубку стали заполнять жидкостью: сначала водой, потом спиртом и, наконец, ртутью. Ртуть оказалась настолько удобной, что один физик XVIII столетия заявил в порыве восторга: «Определенно, природа создала ртуть для изготовления термометров...» Триста лет назад флорентийские академики открыли, что в смеси воды и льда температура постоянна. Спустя 50 лет стеклодув Д. Фаренгейт установил, что температура кипения воды остаётся постоянной, если давление не меняется. Эти две постоянные температурные точки дали возможность прокалибровать термоскоп, что и превратило его в термометр.
Вроде норм