1. Основатель современного научного почвоведения: A).В. Докучаев
B).П.Семёнов
С) .К.Сатпаев
D) .В.Обручев
2. Тонкий поверхностный слой земли, обладающий плодоро¬дием:
A) Гумус.
B) Материнская порода.
C) Рельеф.
D) Почва.
E) Земная кора.
3. Основные почвообразующие факторы:
A) Выветривание.
B) Микроорганизмы.
C) Насекомые, животные.
D) Климат.
E) Все ответы правильные.
4. Основное органическое вещество почвы, содержащее пи¬тательные вещества, необходимые высшим растениям:
A) Солончак.
B) Магма.
C) Земная кора.
D) Гумус.
Е) Ландшафт.
5. По механическому составу почвы делят на:
A) Глинистые.
B) Суглинистые.
C) Песчаные.
D) Супесчаные.
E) Все ответы правильные.
6. Самая лучшая структура почвы:
А)Комковая.
В) Зернистая
C) Пылеватая.
D) Песчаная.
E) Глинистая.
7. В какой части Казахстана распространены черноземные почвы?
A) На юге.
B) На востоке.
C) На западе.
D) На севере.
Е) В центре.
8. Какой процент территории республики занимают бурые и серо-бурые почвы?
A) 34 %.
B) 12 %.
C) 44 %.
D) 9,5 %.
Е)16%.
9. Тип почвы, обладающий мощным слоем гумуса (до 6-8 %):
A) Каштановые.
B) Тундрово-глеевые.
C) Черноземы.
D) Подзолистые.
E) Бурые.
10. Эти почвы господствуют в полупустын¬ной зоне:
А) Каштановые.
В) Серые лесные.
C) Черноземы.
D) Серо-бурые.
E) Светло - каштановые
11. Содержание гумуса в темно-каштановых почвах:
A) 6-8 %.
B) 4-6 %.
С)4 -3 %.
D) 3,0-2,0 %.
E) 2,0-1,0%.
12. Почвы, охватывающие южную часть Казахстана:
A) Черноземы.
B) Каштановые.
C) Серые лесные.
D) Подзолистые.
E) Бурые, серо-бурые.
13. Почвы Казахстана с содержанием гумуса 2,0-3,0 %:
А) Бурые, серо-бурые.
B) Каштановые.
C) Подзолистые.
D) Серые лесные.
E) Черноземы.
14. Три подзоны (обыкновенные, выщелоченные, южные) имеют почвы:
А) Черноземы.
B) Каштановые.
C) Подзолистые.
D) Серые лесные.
E) Бурые, серо-бурые.
15. Используя тематическую карту, определи тип почв в г. Караганде.
Європа відрізняється великою складністю і високим ступенем вивченості геологічної будови. Велик розташовані в межах Східноєвропейської (Російської), або Європейської, платформи, що має складчастий фундамент докембрійського віку. На сході, у межах Російської плити, де він глибоко занурений, і в східній частині Балтійського щита, де він виступає на поверхню. На заході (південь Скандинавії, Данія і Велика Британія) широко розвинуті пізньопротерозойські метаморфічні породи. Після консолідації фундаменту протягом останніх 1200–1600 млн років окремі частини платформи тривалий час занурювалися, покриваючись морями і лагунами. На північ від Східноєвропейської платформи, займаючи північний шельф материка (від Землі Франца-Йосипа до Печорської низовини ться докембрійська платформа Баренцевого моря. Схожа на неї платформа (Еріа) утворює край шельфу на північ від Британських островів. Ісландія та о.Ян-Майєн являють собою неоднорідні вулканічні підняття, що виникли у кайнозої над північною частиною Серединно-Атлантичного хребта.
Гірські споруди півдня Європи (Андалузькі гори, Апенніни, Альпи, Карпати, гори Балканського півострова, Криму та ін.) належать до Альпійської геосинклінальної (складчастої) області. У межах Альпійської складчастої області виникли своєрідні западини, що характеризуються близьким до океанічного типом будови земної кори (частково западина південного Каспію, Чорноморська, Тірренська та ін.). Згідно з даними геофізичних досліджень у них сильно скорочений (або повністю відсутній) «гранітний» шар і земна кора в цілому має товщину близько 20-30 км. Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.
Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні й теплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності й тваринного світу. Загальні особливості природних умов враховуються в сільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, містобудуванні, під час проєктування інженерно-меліоративних і природоохоронних заходів, планування місць відпочинку.
Объяснение: