7. визначте правильність наведеного твердження: «внутрішні райони азії, «закриті» горами від впливу океанічних повітряних мас, відрізняються особливо сухим і різко континентальним кліматом. тут утворилися величезні пустельні простори».так ні8. прочитайте текст і визначте, про яке озеро євразії йдеться: «акваторія озера проголошена зоною екологічного лиха. раніше воно було одним з найбільших в азії. від початку 60-х років хх ст. озеро гине. це пов’язано з інтенсивним забором вод річок, які в нього,— амудар’ї і сирдар’ї. площа озера скоротилася в кілька разів, а там, де раніше була вода, утворилася пустеля».відповідь:
Дослідження Антарктиди
Ще античні вчені висловлювали припущення щодо існування поляр ного материка в Південній півкулі. Однак тільки з XVIII ст. розпочалися його пошуки. Так, англійський мореплавець Джеймс Кук під час другої навколосвітньої експедиції (1772-1775) перетнув Південне полярне коло, але пробратися крізь льоди до суходолу так і не зміг.
Лише в 1820 р. експедиція, яку очо лювали Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарев, на суднах «Мирний» та «Вос ток» відкрила материк.
Першими вглиб континенту дістали ся норвежець Руал Амундсен і англі єць Роберт Скотт. Р. Амундсен досяг Південного полюса 14 грудня 1911 року, а Р. Скотт -17 (18) січня 1912 року. Повертаючись, Р. Скотт та його
товариші загинули. На честь загиблих спорудили пам'ятний хрест, на якому вигравірувано напис «Боротися, шукати, знайти і не здаватися». Систематичні дослідження Антарктиди розпочалися лише в середині ХХ ст. у 1959 р. 12 країн (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія, США) підписали Договір про Антарктику, де було проголошено свободу наукових досліджень і заборонено господарську та військову діяльність. Тому в Антарктиді не видобувають корисних копалин та не споруджують промислових підприємств. Нині на терито рії континенту діють понад 40 наукових станцій, у тому числі й україн ська - «Академік Вернадський» (до 1996 р. належала Великій Британії й мала назву «Фарадей»).
Відповідь:
Суэ́цкий кана́л (араб. قناة السويس, Канат эс-Сувайс[1]) — бесшлюзовый судоходный канал в Египте, соединяющий Средиземное и Красное моря. Зона канала считается условной границей между двумя материками, Африкой и Евразией. Кратчайший водный путь между Индийским океаном и акваторией Средиземного моря Атлантического океана: благодаря каналу больше не нужно огибать Африку и путь сократился на 8 тыс. км. Суэцкий канал был открыт для судоходства 17 ноября 1869 года. Главные порты: Порт-Саид и Суэц[2].
Находится к западу от Синайского полуострова, имеет длину в 160 км, ширину по зеркалу воды до 350 м, по дну — 45—60 м, глубину 20 м[3]. Канал расположен в Египте между Порт-Саидом на Средиземном море и Суэцем на Красном море. На восточной стороне канала напротив Порт-Саида находится Порт-Фуад, где размещена Администрация Суэцкого канала. На восточной стороне канала напротив Суэца находится Порт-Тауфик. На канале в районе озера Тимсах расположен крупный промышленный центр — город Исмаилия.
Пояснення: