галузевій структурі промисловості Італії переважають обробні галузі (76%). Провідна роль належить галузям машинобудування, хімічної промисловості, харчосмакової промисловості. Останніми роками зростає частка наукоємних галузей машинобудування. Змінюється і територіально структура промисловості: відбувається її децентралізація, переорієнтація на довізну сировину із розміщенням у припортових містах, зростання промислового потенціалу центра та півдня країни. В енергетичному балансі країні домінує нафта (понад 70%). Брак енергетичних ресурсів змушує імпортувати переважну кількість потрібних для економіки нафти (95% від споживання) та природного газу (60%). Нафта надходить морським шляхом з країн Перської затоки і переробляється на нафтопереробних підприємствах, розміщених в основному в портових містах. Газ експортується газопроводами з Росії, а також з Алжиру по газопроводу, прокладеному дном Середземного моря. Видобуваються невеликі кількості кам'яного вугілля.
Основна частина електроенергії (понад 200 млрд кВт/годин) виробляється на ТЕС - 65%. Працюють ТЕС на імпортному та власному вугіллі, частково на нафті, розміщуються біля нафтопереробних заводів або у великих містах, де орієнтуються на споживача. ГЕС виробляють 30% електроенергії і розміщені на альпійських річках, повний гідроресурс яких оцінюється у 56 млрд.кВт. АЕС в Італії не працюють після негативного рішення всенародного референдуму у 1987 році. Існують окремі об'єкти альтернативної енергетики.
Чорна металургія не має внутрішніх джерел сировини і орієнтується на імпорт, що зумовлює її розміщення у портових містах: Таранто (найпотужніший комбінат, 10 млн.тон сталі на рік), Неаполі, Генуї, Таранто та Пйомбіно. Переробні металургійні заводи розміщені в Турині, Мілані та Венеції, великих індустріальних центрах де накопичується багато металічного лому, а електрометалургія зосереджена поблизу джерел дешевої електроенергії - Больцано, Брешіа. На джерела електроенергії орієнтуються і підприємства кольорової металургії: алюміній виплавляється у Порто-Весме (Сардинія), Марчері, Больцано, цинк у Порто-Весме, Кротоне, свинець - у Порто-Весме, ртуть - у Тоскані. Італія виплавляє 25 млн т сталі і 250 тис. т алюмінію на рік. У виробництві сталі вагоме значення імпортного скрапу.
Машинобудування є найбільш динамічною галуззю. Ще не так давно в металообробці і машинобудуванні домінували Мілан, Турін і Ґенуя. Поступово ці галузі поширились на північний схід, а тепер і в Центр. Значними машинобудівними центрами стали Брешіа, Венеція, Трієст, Болонья, Флоренція і навіть Рим і Неаполь. Транспортне машинобудування є ключовою ланкою. Автомобілебудування представлене концерном "FIAT" із штаб-квартирою в Турині. Його виробничі потужності розміщені в Турині, Мілані, Модені, Больцано, містах П'ємонту і Ломбардії (автомобілі), Мілані, Емілії-Романії (трактори). Завод компанії "Alfa-Romeo" збудовано в Неаполі. Щорічно у Італії випускається до 2 млн автомашин. Окрім автомобілів, виробляються мотоцикли, мопеди, велосипеди. Суднобудівна промисловість розміщена в Трієсті, Генуї, Спеції, Ліворно, Таранто. Авіаційний транспорт виробляється в Турині, Неаполі, містах Ломбардії. У післявоєнній Італії набула розвитку електротехнічна промисловість та електроніка. Італія відома брендами пральних машин та холодильників у Комо, Варезе, Бергамо (8% та 12,5% від світового виробництва цих товарів відповідно). Окремі підприємства з виробництва електроніки розміщені у містах Південної Італії.
Хімічна промисловість Італії зародилась у Ломбардії, і нині там знаходиться чимало її підприємств. Крім того, з'явилися нові центри нафтохімії на Півдні і частково в Центрі. Італійська хімічна промисловість спеціалізується на органічній хімії - виробництві синтетичних волокон та полімерів. На північному сході в районі Трієста розміщуються нафтохімічні підприємства, на півдні Італії до підприємств хімії органічного синтезу додається виробництво мінеральних добрив. Хімічна галузь представлена державною монополією "ENI", концерном "Монтедісон" та його дочірньою фірмою "СННІА-віскозо".
Легка і меблева промисловість, які представлені невеликими підприємствами, зосереджені в місцях виникнення, тобто на Півночі, але й для них характерне зміщення в Центр, де оплата праці нижча. Модні вироби (одяг, взуття, меблі) є невеликою, але престижною частиною італійської промисловості. Італія є світовим лідером з виготовлення вовняних тканин, що становить понад 15% світового виробництва, і поступається за цим показником лише Китаю. Відповідно Італія належить до провідних світових експортерів продукції легкої промисловості. Країна визнана центром масової моди. Текстильна галузь розвинена найбільше у Північній Італії (Ломбардія, П'ємонт), є такі виробництва і на решті території (Неаполь, Прато).
тайга — природная зона умеренногоклиматического пояса. это самая большая по площади наземная природная зона. тайга занимает 27% от площади всех лесов планеты. в северной америке она преимущественно находится на территории южной канады и аляски (на фото), а также располагается на территории северных штатов сша: вермонт, мэн, миннесота, север мичигана, нью-гэмпшир и штата нью-йорк. в евразии зона находится на скандинавском полуострове, занимая большую часть швеции и норвегии, а также огромные территории в россии. в центральной россии границы южной тайги проходят к северу от москвы, а на востоке постепенно простираются всё южнее из-за более суровых климатических условий. в сибири границы тайги доходят до алтая, занимая огромные площади, далее южная граница тайги проходит по северной монголии и манчжурии в китае.
тайга является самой северной лесной зоной планеты. она произрастает в суровых климатических условиях, на территориях с низкими зимними температурами, а также территориях с преобладанием континентального типа климата. лиственные породы деревьев не приспособлены к столь тяжёлым условиям, а потому тайга — это хвойный лес. в евразии таёжную зону можно условно разделить на три основных сектора. европейский — включающий скандинавию и центральную россию занят преимущественно елью и сосной, а также пихтой, на юге в зоне, границащей со смешанными лесами проходит граница распространения дубов, на юге также распространена берёза. урало-сибирский сектор тайги — это также ель, сосна, пихта, здесь начинает появляться лиственница, на юге — берёзово-осиновые леса. средняя сибирь и дальний восток заняты так называемыми ангаридскими лиственничными лесами — здесь особо суровый климат, а хвойной породой является лиственница. в северной америке, несмотря на значительное простирание с запада на восток, тайга не имеет такого выраженного деления и представлена сизой и белой сосной, а также пихтой.
хвойные деревья остаются зелёными круглый год, исключение составляет лиственница, сбрасывающая хвою зимой. эта природная зона преимущественно простирается южнее июльской изотермы в 10°c. во внутренних районах материка из-за недостаточного увлажнения тайга переходит в степь. в районах с менее резкой континентальностью климата в районах с июльской изотермой около 18°c тайга переходит в смешанный лес. на большей части территории тайги осадков выпадает не много — от 200 до 750 мм в год. местами это число доходит до 1000 мм. однако, из-за низких температур и, как следствие, низкого испарения воды здесь достаточно для произрастания растительности, более того, во многих районах наблюдается заболачивание. огромные пространства тайги в сибири и на севере канады заняты многолетней мерзлотой.
галузевій структурі промисловості Італії переважають обробні галузі (76%). Провідна роль належить галузям машинобудування, хімічної промисловості, харчосмакової промисловості. Останніми роками зростає частка наукоємних галузей машинобудування. Змінюється і територіально структура промисловості: відбувається її децентралізація, переорієнтація на довізну сировину із розміщенням у припортових містах, зростання промислового потенціалу центра та півдня країни. В енергетичному балансі країні домінує нафта (понад 70%). Брак енергетичних ресурсів змушує імпортувати переважну кількість потрібних для економіки нафти (95% від споживання) та природного газу (60%). Нафта надходить морським шляхом з країн Перської затоки і переробляється на нафтопереробних підприємствах, розміщених в основному в портових містах. Газ експортується газопроводами з Росії, а також з Алжиру по газопроводу, прокладеному дном Середземного моря. Видобуваються невеликі кількості кам'яного вугілля.
Основна частина електроенергії (понад 200 млрд кВт/годин) виробляється на ТЕС - 65%. Працюють ТЕС на імпортному та власному вугіллі, частково на нафті, розміщуються біля нафтопереробних заводів або у великих містах, де орієнтуються на споживача. ГЕС виробляють 30% електроенергії і розміщені на альпійських річках, повний гідроресурс яких оцінюється у 56 млрд.кВт. АЕС в Італії не працюють після негативного рішення всенародного референдуму у 1987 році. Існують окремі об'єкти альтернативної енергетики.
Чорна металургія не має внутрішніх джерел сировини і орієнтується на імпорт, що зумовлює її розміщення у портових містах: Таранто (найпотужніший комбінат, 10 млн.тон сталі на рік), Неаполі, Генуї, Таранто та Пйомбіно. Переробні металургійні заводи розміщені в Турині, Мілані та Венеції, великих індустріальних центрах де накопичується багато металічного лому, а електрометалургія зосереджена поблизу джерел дешевої електроенергії - Больцано, Брешіа. На джерела електроенергії орієнтуються і підприємства кольорової металургії: алюміній виплавляється у Порто-Весме (Сардинія), Марчері, Больцано, цинк у Порто-Весме, Кротоне, свинець - у Порто-Весме, ртуть - у Тоскані. Італія виплавляє 25 млн т сталі і 250 тис. т алюмінію на рік. У виробництві сталі вагоме значення імпортного скрапу.
Машинобудування є найбільш динамічною галуззю. Ще не так давно в металообробці і машинобудуванні домінували Мілан, Турін і Ґенуя. Поступово ці галузі поширились на північний схід, а тепер і в Центр. Значними машинобудівними центрами стали Брешіа, Венеція, Трієст, Болонья, Флоренція і навіть Рим і Неаполь. Транспортне машинобудування є ключовою ланкою. Автомобілебудування представлене концерном "FIAT" із штаб-квартирою в Турині. Його виробничі потужності розміщені в Турині, Мілані, Модені, Больцано, містах П'ємонту і Ломбардії (автомобілі), Мілані, Емілії-Романії (трактори). Завод компанії "Alfa-Romeo" збудовано в Неаполі. Щорічно у Італії випускається до 2 млн автомашин. Окрім автомобілів, виробляються мотоцикли, мопеди, велосипеди. Суднобудівна промисловість розміщена в Трієсті, Генуї, Спеції, Ліворно, Таранто. Авіаційний транспорт виробляється в Турині, Неаполі, містах Ломбардії. У післявоєнній Італії набула розвитку електротехнічна промисловість та електроніка. Італія відома брендами пральних машин та холодильників у Комо, Варезе, Бергамо (8% та 12,5% від світового виробництва цих товарів відповідно). Окремі підприємства з виробництва електроніки розміщені у містах Південної Італії.
Хімічна промисловість Італії зародилась у Ломбардії, і нині там знаходиться чимало її підприємств. Крім того, з'явилися нові центри нафтохімії на Півдні і частково в Центрі. Італійська хімічна промисловість спеціалізується на органічній хімії - виробництві синтетичних волокон та полімерів. На північному сході в районі Трієста розміщуються нафтохімічні підприємства, на півдні Італії до підприємств хімії органічного синтезу додається виробництво мінеральних добрив. Хімічна галузь представлена державною монополією "ENI", концерном "Монтедісон" та його дочірньою фірмою "СННІА-віскозо".
Легка і меблева промисловість, які представлені невеликими підприємствами, зосереджені в місцях виникнення, тобто на Півночі, але й для них характерне зміщення в Центр, де оплата праці нижча. Модні вироби (одяг, взуття, меблі) є невеликою, але престижною частиною італійської промисловості. Італія є світовим лідером з виготовлення вовняних тканин, що становить понад 15% світового виробництва, і поступається за цим показником лише Китаю. Відповідно Італія належить до провідних світових експортерів продукції легкої промисловості. Країна визнана центром масової моди. Текстильна галузь розвинена найбільше у Північній Італії (Ломбардія, П'ємонт), є такі виробництва і на решті території (Неаполь, Прато).
тайга — природная зона умеренногоклиматического пояса. это самая большая по площади наземная природная зона. тайга занимает 27% от площади всех лесов планеты. в северной америке она преимущественно находится на территории южной канады и аляски (на фото), а также располагается на территории северных штатов сша: вермонт, мэн, миннесота, север мичигана, нью-гэмпшир и штата нью-йорк. в евразии зона находится на скандинавском полуострове, занимая большую часть швеции и норвегии, а также огромные территории в россии. в центральной россии границы южной тайги проходят к северу от москвы, а на востоке постепенно простираются всё южнее из-за более суровых климатических условий. в сибири границы тайги доходят до алтая, занимая огромные площади, далее южная граница тайги проходит по северной монголии и манчжурии в китае.
тайга является самой северной лесной зоной планеты. она произрастает в суровых климатических условиях, на территориях с низкими зимними температурами, а также территориях с преобладанием континентального типа климата. лиственные породы деревьев не приспособлены к столь тяжёлым условиям, а потому тайга — это хвойный лес. в евразии таёжную зону можно условно разделить на три основных сектора. европейский — включающий скандинавию и центральную россию занят преимущественно елью и сосной, а также пихтой, на юге в зоне, границащей со смешанными лесами проходит граница распространения дубов, на юге также распространена берёза. урало-сибирский сектор тайги — это также ель, сосна, пихта, здесь начинает появляться лиственница, на юге — берёзово-осиновые леса. средняя сибирь и дальний восток заняты так называемыми ангаридскими лиственничными лесами — здесь особо суровый климат, а хвойной породой является лиственница. в северной америке, несмотря на значительное простирание с запада на восток, тайга не имеет такого выраженного деления и представлена сизой и белой сосной, а также пихтой.
хвойные деревья остаются зелёными круглый год, исключение составляет лиственница, сбрасывающая хвою зимой. эта природная зона преимущественно простирается южнее июльской изотермы в 10°c. во внутренних районах материка из-за недостаточного увлажнения тайга переходит в степь. в районах с менее резкой континентальностью климата в районах с июльской изотермой около 18°c тайга переходит в смешанный лес. на большей части территории тайги осадков выпадает не много — от 200 до 750 мм в год. местами это число доходит до 1000 мм. однако, из-за низких температур и, как следствие, низкого испарения воды здесь достаточно для произрастания растительности, более того, во многих районах наблюдается заболачивание. огромные пространства тайги в сибири и на севере канады заняты многолетней мерзлотой.