Вигадниця Мартишка, Осел, Козел Та клишоногий Мишка Затіяли Квартет заграть. Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали Й під липу в лузі посідали, Щоб світ мистецтвом чарувать. Ударили в смички,- ладу ж дарма шукать! \»Стій, братця, стій! — кричить їм Мавпа,- постривайте! Хіба заграєм так? Інакше посідайте. Ти з басом, Мишечко, сідай проти альта, Я, прима, сяду проти втори; Тоді вже піде музика не та: У танець підуть ліс і гори!\» Знов сіли, почали Квартет; А діло все не йде вперед. \»Стривайте ж, я знайшов секрет,- Кричить Осел,- усе в нас піде ладом, Як поряд сядем\». Послухали Осла, поважно сіли в ряд; А все-таки Квартет не йде на лад. Ще гірше, ніж раніш, пішли між ними чвари І свари, Кому і як сідать. Припало Солов’ю якраз там пролітать, До нього всі вдались, як до свого ння: \»Будь ласка,- мовили,- таж наберись терпіння, До Квартет улаштувать, І ноти й інструмент зуміли ми дістать, Скажи лиш, як сідать!\» \»Щоб буть музи?кою, потрібне тут уміння Та трохи тонших би ушей,- Їм одмовляє Соловей,- Тож, як сідати — сварки марні, Бо з вас музики незугарні\»
