Путешествуем по Африке Мы продолжаем путешествовать по Африке Из Танзании к мысу доброй надежды№ слайда 2Описание слайда:Из г.дар-эс-салам к мысу доброй надежды Слово «Танзания» — комбинация названий двух бывших колоний, которые вошли в состав этой страны — Танганьика и Занзибар. У Танзании две столицы: административным центром служит историческая столица Дар-эс-Салам, а законодательным — Додома, куда правительство перенесло основные органы в 1970-х годах.№ слайда 3Описание слайда:страны По пути мы пролетаем такие страны как : Танзания Мозамбик Малави Зимбабве Ботсвана Южно- Африканская Республика(ЮАР)№ слайда 4Описание слайда:Рельеф большую часть нашего пути занимают плато и плоскогорье Плато́ - возвышенная равнина с ровной или волнистой слабо расчленённой поверхностью№ слайда 5Описание слайда:климат Большую часть нашего пути мы проделаем над зоной саванн . Мы пролетаем в субэкваториальной зоне и тропической зоне поэтому климат там будет тёплый и влажный№ слайда 6Описание слайда:Растительный мир Растительность характерна для сухих саванн.№ слайда 7Описание слайда:Животный мир Разнообразная фауна африканской саванны: жирафы, антилопы, слоны, львы, страусы.№ слайда 8Описание слайда:ХОЗЯЙСТВЕННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ Население занимается земледелием и выращиванием ананасов , рыболовством и производством пряностей . Добывают нефть и занимаютcя машиностроением.
1415 р. кораблі Генріха Мореплавця досягли мису Боядора (Західна Африка), а через 19 років, у 1434 р. ще один португальський мореплавець Жиль Еанес проплив ще далі, минувши мис Боядора, до слова дуже небезпечний через чисельні рифи то водовороти, на яких загинуло чимало кораблів.
У 1484 році португальський мореплавець Дієго Као першим з європейців перетнув екватор та доплив до Південної Африки. Його справу продовжив Бартоломео Діас, який у 1486 вперше обігнув Африку, відкрив мис Доброї Надії (найпівденіша точка Африки), потрапив у Східну Африку. Побережжя Східної Африки після нього на протязі цілих десяти років досліджував ще один славетний португальський мореплавець – Васко де Гама, який й першим з європейців таки дістався Індії морським шляхом (чого свого часу так хотів досягнути Колумб, а натомість відрив Америку).
Слідом за португальцями дослідженням Африки активно зайнялись англійці, за ними французи, потім німці. Особливо сприяло цьому навіть створення у Лондоні спеціального королівського африканського товариства, яке займалось спорядженням дослідницьких експедицій до Африки. До слова такі експедицій були вельми дорогими, тому їх частенько спонсорували королівські двори Європи.
Оскільки більшість африканських експедицій було зроблено мореплавцями, найкраще вивченими лишались лише прибережні африканські території, в той час як глибина «чорного материку» і далі лишалась terra incognita. Її активним дослідженням зайнялись лишень у 19-му столітті, найбільша заслуга тут належить славетному англійському мандрівнику Давиду Лівінгстону (1813-1873)
1415 р. кораблі Генріха Мореплавця досягли мису Боядора (Західна Африка), а через 19 років, у 1434 р. ще один португальський мореплавець Жиль Еанес проплив ще далі, минувши мис Боядора, до слова дуже небезпечний через чисельні рифи то водовороти, на яких загинуло чимало кораблів.
У 1484 році португальський мореплавець Дієго Као першим з європейців перетнув екватор та доплив до Південної Африки. Його справу продовжив Бартоломео Діас, який у 1486 вперше обігнув Африку, відкрив мис Доброї Надії (найпівденіша точка Африки), потрапив у Східну Африку. Побережжя Східної Африки після нього на протязі цілих десяти років досліджував ще один славетний португальський мореплавець – Васко де Гама, який й першим з європейців таки дістався Індії морським шляхом (чого свого часу так хотів досягнути Колумб, а натомість відрив Америку).
Слідом за португальцями дослідженням Африки активно зайнялись англійці, за ними французи, потім німці. Особливо сприяло цьому навіть створення у Лондоні спеціального королівського африканського товариства, яке займалось спорядженням дослідницьких експедицій до Африки. До слова такі експедицій були вельми дорогими, тому їх частенько спонсорували королівські двори Європи.
Оскільки більшість африканських експедицій було зроблено мореплавцями, найкраще вивченими лишались лише прибережні африканські території, в той час як глибина «чорного материку» і далі лишалась terra incognita. Її активним дослідженням зайнялись лишень у 19-му столітті, найбільша заслуга тут належить славетному англійському мандрівнику Давиду Лівінгстону (1813-1873)
Объяснение: