Лісостепова зона ться на схід від широколистянолісової зони до західних відрогів Середньоруської височини. Її північна мережа звивиста, але добре ться за суцільним поширенням північнолісостепових ландшафтів, індикаторами яких служать сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, сформовані на лесових породах. У північну частину лісостепу по долинах річок, давніх улоговинах стоку проникають мішанолісові ландшафти.
Південна межа лісостепу проходить по лінії таких населених пунктів: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Першотравневе, на північ від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам'янку, Онуфрієвку, вздовж р. Ворскла на Кобеляки, Нові Санжари, на північ від Краснограда, через Балаклію, вздовж р. Оскіл до території Росії. Вона ться по лінії суцільного поширення чорноземів глибоких середньогумусних, характерних для південнолісостепових ландшафтів. У цих межах знаходяться Вінницька, Черкаська, Полтавська і Харківська області, південна частина Львівської, Волинської. Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, більша частина Сумської, північ Одеської і Кіровоградської областей.
Це зона інтенсивного сільськогосподарського виробництва, урбанізації на базі промисловості, великих територіально-виробничих комплексів, переважного розвитку літніх видів оздоровчого і пізнавального відпочинку.
Формування і розвиток лісостепових ландшафтів зумовлені оптимальним балансом тепла і вологи, виявляються в тому, що випаровування вологи за вегетаційний період рослин майже дорівнює кількості атмосферних опадів, що випали, практично повсюдно поширені лесові відклади.
Своєрідність природи лісостепової зони — у поєднанні в її межах різних типів ландшафтів, розвинутих в однакових кліматичних умовах: 1) широколистянолісових із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, що утворилися на її підвищеннях, високих схилах лівих приток Дніпра; 2) власне лісостепових з чорноземами опідзоленими і реградованими, які представлені фрагментарне збереженими широколистяними лісами, що виділяються на тлі сільськогосподарських угідь; 3) лучно-степових з чорноземами типовими (глибокими, лучно-чорноземними ґрунтами, цілком перетвореними в орні угіддя). У річкових долинах поширені лучні й болотні ландшафти, які займають порівняно з попередніми меншу площу.
Лісостеповий тип ландшафту почав формуватися вже в неогені. Це було пов'язано перш за все з посиленням континентальності клімату, що зумовило зміну колишніх тропічних і субтропічних лісів саванами. Пізніше, у зв'язку з похолоданням клімату, савани (тропічний лісостеп) еволюціонували і перетворились у лісостепові ландшафти помірних широт. Сучасна їх структура визначилась в основному історією розвитку території в антропогені. Лісостепові ландшафти значно змінили свій вигляд за історичний час у процесі їх господарського використання.
Первинні ліси і лучні степи збереглися мало. Залісеність зони становить у середньому 12,5 %. Орні землі займають близько 70-80 % площі сільськогосподарських угідь, де переважають посіви озимої пшениці й цукрового буряку. Лісостепові ландшафти сформувались на повсюдно поширених лесових породах, що легко піддаються розмиву дощовими і талими водами. Тому характерною рисою лісових ландшафтів є широкий розвиток балок і ярів, особливо на підвищеннях і крутих берегах
ответ:Ту́рция (тур. Türkiye), официально Туре́цкая Респу́блика (тур. Türkiye Cumhuriyeti) — государство, расположенное главным образом в Передней Азии и в Южной Европе (Восточная Фракия — около 3 % территории, 20 % населения). Население — 82 млн чел. (2019 год), площадь территории — 783 562 км² (занимает 19-е место в мире по численности населения и 36-е по территории). Государственный язык — турецкий.
Граничит на востоке с Грузией, Арменией, Азербайджаном (15-километровый участок границы с Нахичеванской Автономной Республикой, которая не граничит с остальной частью Азербайджана) и Ираном; на юге — с Ираком и Сирией; на западе — с Грецией и Болгарией. Страну омывают четыре моря: Чёрное, Средиземное, Эгейское и Мраморное.
Современная Турция образовалась в 1923 году в результате распада Османской империи после её поражения в Первой мировой войне и последовавшей национально-освободительной войны турецкого народа, упразднения монархии и создания на территории восточной Фракии, Малой Азии и Армянского нагорья турецкого национального государства. Прежде чем стать центром Османской империи, этот регион на протяжении истории составлял значительную часть древних государств: Хеттского царства, Ассирии, Урарту, Армении, Византии, Грузии (Колхиды и Иберии), Персии, Рима и т. д.
Индустриальная страна с динамично развивающейся экономикой. Объём ВВП по паритету покупательной ППС) на душу населения — 19 610 долларов в год (2014). В 2014 году ВВП Турции по номиналу составил 806 млрд долл.; ВВП по ППС — 1508 млрд долл.; объём ВВП по номиналу на душу населения — 10 482 доллара в год.
ответ:Лісостепова зона
Лісостепова зона ться на схід від широколистянолісової зони до західних відрогів Середньоруської височини. Її північна мережа звивиста, але добре ться за суцільним поширенням північнолісостепових ландшафтів, індикаторами яких служать сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, сформовані на лесових породах. У північну частину лісостепу по долинах річок, давніх улоговинах стоку проникають мішанолісові ландшафти.
Південна межа лісостепу проходить по лінії таких населених пунктів: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Першотравневе, на північ від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам'янку, Онуфрієвку, вздовж р. Ворскла на Кобеляки, Нові Санжари, на північ від Краснограда, через Балаклію, вздовж р. Оскіл до території Росії. Вона ться по лінії суцільного поширення чорноземів глибоких середньогумусних, характерних для південнолісостепових ландшафтів. У цих межах знаходяться Вінницька, Черкаська, Полтавська і Харківська області, південна частина Львівської, Волинської. Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, більша частина Сумської, північ Одеської і Кіровоградської областей.
Це зона інтенсивного сільськогосподарського виробництва, урбанізації на базі промисловості, великих територіально-виробничих комплексів, переважного розвитку літніх видів оздоровчого і пізнавального відпочинку.
Формування і розвиток лісостепових ландшафтів зумовлені оптимальним балансом тепла і вологи, виявляються в тому, що випаровування вологи за вегетаційний період рослин майже дорівнює кількості атмосферних опадів, що випали, практично повсюдно поширені лесові відклади.
Своєрідність природи лісостепової зони — у поєднанні в її межах різних типів ландшафтів, розвинутих в однакових кліматичних умовах: 1) широколистянолісових із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, що утворилися на її підвищеннях, високих схилах лівих приток Дніпра; 2) власне лісостепових з чорноземами опідзоленими і реградованими, які представлені фрагментарне збереженими широколистяними лісами, що виділяються на тлі сільськогосподарських угідь; 3) лучно-степових з чорноземами типовими (глибокими, лучно-чорноземними ґрунтами, цілком перетвореними в орні угіддя). У річкових долинах поширені лучні й болотні ландшафти, які займають порівняно з попередніми меншу площу.
Лісостеповий тип ландшафту почав формуватися вже в неогені. Це було пов'язано перш за все з посиленням континентальності клімату, що зумовило зміну колишніх тропічних і субтропічних лісів саванами. Пізніше, у зв'язку з похолоданням клімату, савани (тропічний лісостеп) еволюціонували і перетворились у лісостепові ландшафти помірних широт. Сучасна їх структура визначилась в основному історією розвитку території в антропогені. Лісостепові ландшафти значно змінили свій вигляд за історичний час у процесі їх господарського використання.
Первинні ліси і лучні степи збереглися мало. Залісеність зони становить у середньому 12,5 %. Орні землі займають близько 70-80 % площі сільськогосподарських угідь, де переважають посіви озимої пшениці й цукрового буряку. Лісостепові ландшафти сформувались на повсюдно поширених лесових породах, що легко піддаються розмиву дощовими і талими водами. Тому характерною рисою лісових ландшафтів є широкий розвиток балок і ярів, особливо на підвищеннях і крутих берегах
Объяснение:так
ответ:Ту́рция (тур. Türkiye), официально Туре́цкая Респу́блика (тур. Türkiye Cumhuriyeti) — государство, расположенное главным образом в Передней Азии и в Южной Европе (Восточная Фракия — около 3 % территории, 20 % населения). Население — 82 млн чел. (2019 год), площадь территории — 783 562 км² (занимает 19-е место в мире по численности населения и 36-е по территории). Государственный язык — турецкий.
Граничит на востоке с Грузией, Арменией, Азербайджаном (15-километровый участок границы с Нахичеванской Автономной Республикой, которая не граничит с остальной частью Азербайджана) и Ираном; на юге — с Ираком и Сирией; на западе — с Грецией и Болгарией. Страну омывают четыре моря: Чёрное, Средиземное, Эгейское и Мраморное.
Современная Турция образовалась в 1923 году в результате распада Османской империи после её поражения в Первой мировой войне и последовавшей национально-освободительной войны турецкого народа, упразднения монархии и создания на территории восточной Фракии, Малой Азии и Армянского нагорья турецкого национального государства. Прежде чем стать центром Османской империи, этот регион на протяжении истории составлял значительную часть древних государств: Хеттского царства, Ассирии, Урарту, Армении, Византии, Грузии (Колхиды и Иберии), Персии, Рима и т. д.
Индустриальная страна с динамично развивающейся экономикой. Объём ВВП по паритету покупательной ППС) на душу населения — 19 610 долларов в год (2014). В 2014 году ВВП Турции по номиналу составил 806 млрд долл.; ВВП по ППС — 1508 млрд долл.; объём ВВП по номиналу на душу населения — 10 482 доллара в год.
Член НАТО с 1952 года.
Объяснение:Вот держи