Амазо́нка (исп. и порт. Amazonas) — река в Южной Америке. Образуется слиянием рек Мараньон и Укаяли. Длина от истока рекиМараньон — 6992,06 км[2], от истока реки Апачет — около 7000 км, от истока Укаяли свыше 7000 км. Амазонка со своим длиннейшим истоком претендует, вместе с Нилом, на статус самого длинного водотока в мире, а также является крупнейшей в мире рекой по площади бассейна и полноводности.
Площадь бассейна — 7180 тыс. км² (по другим данным 6915 тыс. км²). Это заметно превышает бассейн эстуария Ла-Плата (4140 тыс. км²) иКонго (около 3700 тыс. км²).
В 2011 году по результатам всемирного конкурса, Амазонка признана одним из семи природных чудес мира[3].
Бо́льшая часть бассейна Амазонки принадлежит Бразилии, юго-западные и западные районы — Боливии, Перу, Эквадору и Колумбии. Протекая большей частью по Амазонской низменности в субширотном направлении близ экватора, Амазонка впадает в Атлантический океан, образуя самую большую в мире дельту (площадью свыше 100 тыс. км²и включающую самый большой в мире речной остров Маражо).
Амазонку питают многочисленные притоки; около 20 из них длиной более 1500 км. Наиболее значительные притоки: справа — Журуа,Пурус, Мадейра, Тапажос, Шингу; слева — Иса, Жапура, Риу-Негру.
По данным Департамента геофизики бразильской Национальной обсерватории, в одном направлении с Амазонкой, но на глубине4 тыс. метров, протекает подземная река Хамза (Hamza), питаемая грунтовыми водами. Её сток оценивается в 3 тыс. м³/с[4].
Средний расход в нижнем течении около 220 тыс. м³/с (колеблется по сезонам от 70 до 300 тыс. м³/с и более). Среднегодовой сток около 7000 км³ (около 15 % общего годового стока всех рек земного шара). Твёрдый сток — свыше 1 млрд тонн. Приливы проникают вверх по реке на 1400 км и в устьевой части сопровождаются поророкой.
Вместе с притоками Амазонка образует систему внутренних водных путей общей длиной более 25 тыс. км. Главное русло Амазонки судоходно на 4300 км (до Анд). До города Манаус (1690 км от устья) поднимаются океанские суда.
Главные порты (снизу вверх): Белен, Сантарен, Обидус, Манаус(Бразилия), Икитос (Перу).
Площадь бассейна реки почти равна площади Австралии. Подъём воды в северных и южных притоках Амазонки бывает в разное время года. Это несколько сглаживает колебания уровня Амазонки, поэтому она полноводна весь год. При подъёме воды река затопляет обширные пространства, образуя непроходимые болота
Вони визначаються межами життя, які можна визначити точками перетворення води в пару і згортання білків.
Нижня межа біосферилежить в середньому на глибині 3- 4 км. від поверхні суші і на 0,5 км. нижче дна океану.
У літосфері життя протікає в основному в ґрунтовому шарі, по тріщинах і печерах вона поширюється від сотень метрів до 3-4 км від поверхні суші.
Гідросфера, у тому числі і найглибша западина (Маріанська глибиною 11022 метри), включаючи донні відкладення, зайнята життям.
Верхня межа біосферитягнеться до озонового шару (екрану) від 8-10 км. у полюсів до 20-25 км. під іншою поверхнею землі, тобто біосфера, охоплює усю тропосферу і нижню частину стратосфери. За межами озонового шару життя неможливе унаслідок наявності згубного ультрафіолетового випромінювання Сонця.
До біосфери відносяться і осадові породи під водами і літосферою, які практично усі зазнали переробку живими організмами (поклади вугілля, нафти і інших органічних речовин, а також запаси різних сполук у вигляді крейди, рудних утворень і що інших, що утворилися за участю живих організмів.).
ВИСНОВОК:
Межі біосфери визначаються:
або наявністю живих організмів;
або «слідами» їх життєдіяльності.
Основна маса живих організмів зосереджена у биогеносфере, що називається також «плівкою життя».
Вертикальна межа біогеосфери приблизно складає:
-у атмосфері 100 метрів;
-у літосфері 10 метрів;
-у гідросфері 100 метрів.
В.І.Вернадський визначив біосферу як термодинамічну оболонку з температурою від +50 З до - 50 З і тиском близько 1 атм.
Які ж речовини складають біосферу?
1. Живі організми.
2. Органічні і неорганічні речовини.
1. Живі організми.У біосфері представлені більше 2 мільйонів живих організмів, кожен з яких, включає мільйони і мільярди особин.
Живі організми утворюють біомасу (сукупність видів рослин - більше 350 тисяч, тварин і мікроорганізмів - 75 тисяч) Планети, яка складає близько 0,01% маси Земної кори - 2,43x1012 тонни.
Біомаса організмів що мешкають на .
Життя зосереджене головним чином на суші. Сумарна біомаса океану складає всього 0,03x1012 тонни або 0,13% біомаси усіх істот що мешкають на Землі.
Маса живої речовини континентів в 800 разів перевищує масу Світового океану.
Із загального числа видів тільки 21% доводиться на рослини (350 тисяч), але їх вклад взагальну біологічну масу складає 99%
Серед тваринних складових видів :
безхребетні складають 96% видів;
хребетні тільки 4%, з яких 0,1% (десята частина) ссавці.
Обмежена кількість живої матерії відновлюється, перетвориться і розкладається.
Щорічно завдяки життєдіяльності рослин, тварин і мікроорганізмів відновлюється близько 10% біомас
Амазо́нка (исп. и порт. Amazonas) — река в Южной Америке. Образуется слиянием рек Мараньон и Укаяли. Длина от истока рекиМараньон — 6992,06 км[2], от истока реки Апачет — около 7000 км, от истока Укаяли свыше 7000 км. Амазонка со своим длиннейшим истоком претендует, вместе с Нилом, на статус самого длинного водотока в мире, а также является крупнейшей в мире рекой по площади бассейна и полноводности.
Площадь бассейна — 7180 тыс. км² (по другим данным 6915 тыс. км²). Это заметно превышает бассейн эстуария Ла-Плата (4140 тыс. км²) иКонго (около 3700 тыс. км²).
В 2011 году по результатам всемирного конкурса, Амазонка признана одним из семи природных чудес мира[3].
Бо́льшая часть бассейна Амазонки принадлежит Бразилии, юго-западные и западные районы — Боливии, Перу, Эквадору и Колумбии. Протекая большей частью по Амазонской низменности в субширотном направлении близ экватора, Амазонка впадает в Атлантический океан, образуя самую большую в мире дельту (площадью свыше 100 тыс. км²и включающую самый большой в мире речной остров Маражо).
Амазонку питают многочисленные притоки; около 20 из них длиной более 1500 км. Наиболее значительные притоки: справа — Журуа,Пурус, Мадейра, Тапажос, Шингу; слева — Иса, Жапура, Риу-Негру.
По данным Департамента геофизики бразильской Национальной обсерватории, в одном направлении с Амазонкой, но на глубине4 тыс. метров, протекает подземная река Хамза (Hamza), питаемая грунтовыми водами. Её сток оценивается в 3 тыс. м³/с[4].
Средний расход в нижнем течении около 220 тыс. м³/с (колеблется по сезонам от 70 до 300 тыс. м³/с и более). Среднегодовой сток около 7000 км³ (около 15 % общего годового стока всех рек земного шара). Твёрдый сток — свыше 1 млрд тонн. Приливы проникают вверх по реке на 1400 км и в устьевой части сопровождаются поророкой.
Вместе с притоками Амазонка образует систему внутренних водных путей общей длиной более 25 тыс. км. Главное русло Амазонки судоходно на 4300 км (до Анд). До города Манаус (1690 км от устья) поднимаются океанские суда.
Главные порты (снизу вверх): Белен, Сантарен, Обидус, Манаус(Бразилия), Икитос (Перу).
Площадь бассейна реки почти равна площади Австралии. Подъём воды в северных и южных притоках Амазонки бывает в разное время года. Это несколько сглаживает колебания уровня Амазонки, поэтому она полноводна весь год. При подъёме воды река затопляет обширные пространства, образуя непроходимые болота
Вони визначаються межами життя, які можна визначити точками перетворення води в пару і згортання білків.
Нижня межа біосферилежить в середньому на глибині 3- 4 км. від поверхні суші і на 0,5 км. нижче дна океану.
У літосфері життя протікає в основному в ґрунтовому шарі, по тріщинах і печерах вона поширюється від сотень метрів до 3-4 км від поверхні суші.
Гідросфера, у тому числі і найглибша западина (Маріанська глибиною 11022 метри), включаючи донні відкладення, зайнята життям.
Верхня межа біосферитягнеться до озонового шару (екрану) від 8-10 км. у полюсів до 20-25 км. під іншою поверхнею землі, тобто біосфера, охоплює усю тропосферу і нижню частину стратосфери. За межами озонового шару життя неможливе унаслідок наявності згубного ультрафіолетового випромінювання Сонця.
До біосфери відносяться і осадові породи під водами і літосферою, які практично усі зазнали переробку живими організмами (поклади вугілля, нафти і інших органічних речовин, а також запаси різних сполук у вигляді крейди, рудних утворень і що інших, що утворилися за участю живих організмів.).
ВИСНОВОК:
Межі біосфери визначаються:
або наявністю живих організмів;
або «слідами» їх життєдіяльності.
Основна маса живих організмів зосереджена у биогеносфере, що називається також «плівкою життя».
Вертикальна межа біогеосфери приблизно складає:
-у атмосфері 100 метрів;
-у літосфері 10 метрів;
-у гідросфері 100 метрів.
В.І.Вернадський визначив біосферу як термодинамічну оболонку з температурою від +50 З до - 50 З і тиском близько 1 атм.
Які ж речовини складають біосферу?
1. Живі організми.
2. Органічні і неорганічні речовини.
1. Живі організми.У біосфері представлені більше 2 мільйонів живих організмів, кожен з яких, включає мільйони і мільярди особин.
Живі організми утворюють біомасу (сукупність видів рослин - більше 350 тисяч, тварин і мікроорганізмів - 75 тисяч) Планети, яка складає близько 0,01% маси Земної кори - 2,43x1012 тонни.
Біомаса організмів що мешкають на .
Життя зосереджене головним чином на суші. Сумарна біомаса океану складає всього 0,03x1012 тонни або 0,13% біомаси усіх істот що мешкають на Землі.
Маса живої речовини континентів в 800 разів перевищує масу Світового океану.
Із загального числа видів тільки 21% доводиться на рослини (350 тисяч), але їх вклад взагальну біологічну масу складає 99%
Серед тваринних складових видів :
безхребетні складають 96% видів;
хребетні тільки 4%, з яких 0,1% (десята частина) ссавці.
Обмежена кількість живої матерії відновлюється, перетвориться і розкладається.
Щорічно завдяки життєдіяльності рослин, тварин і мікроорганізмів відновлюється близько 10% біомас