Политическая карта мира — географическая карта, отражающая страны мира, их форму правления и государственного устройства. Политическая карта отражает главные политическо-географические изменения: образования новых независимых государств, перемену их статуса, слияние и разделение государств, утраты либо приобретение суверенитета, изменение площади государств, замену их столиц, изменение названия государств и столиц, перемену форм государственного правления и т.д.
Изменения на политической карте бывают количественные (присоединение к государству вновь открытых земель, а территориальные приобретения и потери после войн, объединение или распад государств, обмен государствами участков территории и т. п.) и качественные (приобретение суверенитета, смена формы правления и государственного устройства, образование межгосударственных союзов и т. п.). В настоящее время количественные изменения снижаются и в основном происходят качественные изменения на политической карте мира.
Раздел социально-экономической географии мира, изучающий указанные процессы также называется «политическая карта мира».
Ще античні вчені висловлювали припущення щодо існування поляр ного материка в Південній півкулі. Однак тільки з XVIII ст. розпочалися його пошуки. Так, англійський мореплавець Джеймс Кук під час другої навколосвітньої експедиції (1772-1775) перетнув Південне полярне коло, але пробратися крізь льоди до суходолу так і не зміг.
Лише в 1820 р. експедиція, яку очо лювали Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарев, на суднах «Мирний» та «Вос ток» відкрила материк.
Першими вглиб континенту дістали ся норвежець Руал Амундсен і англі єць Роберт Скотт. Р. Амундсен досяг Південного полюса 14 грудня 1911 року, а Р. Скотт -17 (18) січня 1912 року. Повертаючись, Р. Скотт та його
товариші загинули. На честь загиблих спорудили пам'ятний хрест, на якому вигравірувано напис «Боротися, шукати, знайти і не здаватися». Систематичні дослідження Антарктиди розпочалися лише в середині ХХ ст. у 1959 р. 12 країн (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія, США) підписали Договір про Антарктику, де було проголошено свободу наукових досліджень і заборонено господарську та військову діяльність. Тому в Антарктиді не видобувають корисних копалин та не споруджують промислових підприємств. Нині на терито рії континенту діють понад 40 наукових станцій, у тому числі й україн ська - «Академік Вернадський» (до 1996 р. належала Великій Британії й мала назву «Фарадей»).
Политическая карта мира — географическая карта, отражающая страны мира, их форму правления и государственного устройства. Политическая карта отражает главные политическо-географические изменения: образования новых независимых государств, перемену их статуса, слияние и разделение государств, утраты либо приобретение суверенитета, изменение площади государств, замену их столиц, изменение названия государств и столиц, перемену форм государственного правления и т.д.
Изменения на политической карте бывают количественные (присоединение к государству вновь открытых земель, а территориальные приобретения и потери после войн, объединение или распад государств, обмен государствами участков территории и т. п.) и качественные (приобретение суверенитета, смена формы правления и государственного устройства, образование межгосударственных союзов и т. п.). В настоящее время количественные изменения снижаются и в основном происходят качественные изменения на политической карте мира.
Раздел социально-экономической географии мира, изучающий указанные процессы также называется «политическая карта мира».
Объяснение:
отметь как лутший ответ ❗❗❗❗
Дослідження Антарктиди
Ще античні вчені висловлювали припущення щодо існування поляр ного материка в Південній півкулі. Однак тільки з XVIII ст. розпочалися його пошуки. Так, англійський мореплавець Джеймс Кук під час другої навколосвітньої експедиції (1772-1775) перетнув Південне полярне коло, але пробратися крізь льоди до суходолу так і не зміг.
Лише в 1820 р. експедиція, яку очо лювали Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарев, на суднах «Мирний» та «Вос ток» відкрила материк.
Першими вглиб континенту дістали ся норвежець Руал Амундсен і англі єць Роберт Скотт. Р. Амундсен досяг Південного полюса 14 грудня 1911 року, а Р. Скотт -17 (18) січня 1912 року. Повертаючись, Р. Скотт та його
товариші загинули. На честь загиблих спорудили пам'ятний хрест, на якому вигравірувано напис «Боротися, шукати, знайти і не здаватися». Систематичні дослідження Антарктиди розпочалися лише в середині ХХ ст. у 1959 р. 12 країн (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія, США) підписали Договір про Антарктику, де було проголошено свободу наукових досліджень і заборонено господарську та військову діяльність. Тому в Антарктиді не видобувають корисних копалин та не споруджують промислових підприємств. Нині на терито рії континенту діють понад 40 наукових станцій, у тому числі й україн ська - «Академік Вернадський» (до 1996 р. належала Великій Британії й мала назву «Фарадей»).