Главная черта природы Антарктиды, отличающая её от любого другого материка, состоит в том, что большая её часть покрыта . Толщина , в среднем , а в части материка достигает Благодаря толстому средняя высота материка . Таким образом, антарктида - самый материк.
Под тяжестью почти материка опустилась уровна океана.
Особенно сильно прогнулась часть Антарктиды. Здесь, на , лежит самая глубокая впадина - . Восточная часть материка . Здесь расположен вулкан .
На территории Северной Америки расположены три государства: США, Канада, Мексика.
Изученность и освоенность природных ресурсов стран Северной Америки весьма неравномерны. Территория США исследована относительно хорошо, и маловероятно открытие крупных легкодоступных месторождений полезных ископаемых, за исключением Аляски и прилегающих шельфовых территорий. В Канаде и Мексике открыты крупнейшие в мире месторождения калийных солей в провинции Манитоба, богатые нефтяные месторождения на мексиканском шельфе. Важнейшая тенденция развития североамериканских государств – нарастание масштабов эксплуатации минеральных и энергетических ресурсов.
Эти страны выделяются высокой степенью освоенности земельных ресурсов: пахотные угодья составляют до 80% от площади земель, пригодных для обработки без крупных капиталовложений. Примерно 25% площади Северной Америки занимают тундровые и лесотундровые области, однако центральная и южная части материка по климатическим условиям исключительно благоприятны для сельского и лесного хозяйства. Территории умеренного пояса занимают более 4 миллионов квадратных километров, т. е. 16,3% от площади материка. Они хорошо обеспечены термическими ресурсами, поэтому здесь можно выращивать широкий ассортимент культур повышенной продуктивности. Значительный агроклиматический потенциал стран Северной Америки во многом предопределяет высокую естественную продуктивность растениеводства даже при относительно невысоком уровне применения удобрений.
Региональные различия в обеспеченности водой хозяйств стран Северной Америки велики. Следует отметить, что наряду с физической нехваткой водных запасов в ряде регионов, где ресурсы поверхностных и подземных вод значительны, возникла проблема недостатка воды высокого качества.
Уникальны лесные ресурсы Северной Америки, которые отличаются не только колоссальной величиной запасов древесины, но и поразительным видовым разнообразием.
По промышленным запасам важнейших полезных ископаемых (уголь, уран, молибден, цинк, никель, свинец, плавиковый шпат, фосфатное сырье, асбест и др.) Северной Америке принадлежит ведущее место в мире. Хотя некоторых видов минерального сырья явно не хватает – это марганец, кобальт, хром, бокситы, олово.
Северная Америка характеризуется крупными запасами нефти: открыто более 26 тысяч месторождений комплекса разного возраста. Предполагается, что потенциальные запасы нефти весьма велики, но в основном они сосредоточены в северных и приполярных районах.
Недра этого региона также богаты газом и каменным углем: его общие запасы (до глубины 900 м и при пластов более 75 см) составляют 4 801,7 миллиардов тонн, из них 3 600 миллиардов тонн – в США, 1 200 миллиардов тонн – в Канаде и 1,7 миллиардов тонн – в Мексике.
По другим оценкам, достоверные запасы каменного угля в Канаде составляют 5,6 миллиардов тонн, США – 225,9, Мексике – 1,6 миллиардов тонн, а извлекаемые – соответственно 3,8; 113,0 и 1,3 миллиардов тонн. Достоверные запасы бурого угля равны в Канаде 15.2 млрд; США – 204,5; Мексике – 0,8, а извлекаемые – соответственно 3,1; 102,3 и 0,6 миллиардов тонн.
Понятен интерес во всем мире к альтернативным энергоисточникам и в первую очередь к неисчерпаемым, не оказывающим негативных последствий на природную среду.
На западе Северной Америке существуют уникальные геотермальные условия; особенно много таких мест в Калифорнии, где построено несколько геотермальных электростанций суммарной мощностью 500 тысяч кВт. Опыт эксплуатации геотермальных электростанций показал их потенциальную опасность для природной среды, поскольку конденсат и высокотемпературные растворы содержат ядовитые химические соединения, поэтому в Канаде, в заливе Фанди (провинция Новая Шотландия), известном рекордными приливами (18 м), строится крупная электростанция мощностью в 4 800 Мвт. Однако перспективы развития этого источника энергии невелики из-за ограниченности площадок для строительства: нужно учитывать не только высоту приливов, но и глубины места строительства, разрушительную силу штормовых волн, близость потребителей электроэнергии и целый ряд других факторов.
Объяснение:
Він народився в Генуї у 1451 р., а перше своє плавання здійснив у Східне Середземномор'я в 1474-1475 рр., Потім він плавав до Португалії і Англії. 1479-1481 рр. він провів на острові Порто-Санто, де одружився на дочці італійського моряка, від якого успадкував морські карти і щоденники. У 80-х рр. Колумб влаштувався в Лісабоні, звідки зробив декілька морських походів на південь, а також намагався домовитися з португальським урядом про спорядження великої експедиції, плани якої він виношував багато років: Колумб мріяв відкрити найкоротший шлях на Далекий Схід - в Індію та Китай.
Його основна ідея полягала в тому, щоб рухаючись на Захід (хоча багато його сучасників все ще вважали, що земля плоска, Колумб був впевнений, що вона має форму кулі), досягти берегів багатьох східних країн. Крім того, він прагнув знайти нові землі й невідомі острови, що лежать, як він думав, далеко в Атлантиці. Однак його плани не були підтримані португальським урядом. Тоді Колумб звернувся до іспанської королівської пари - Фердинанду і Ізабеллі. Вони піддалися його доводів і виділили йому необхідні кошти для експедиції.
3 серпня 1492 іспанська ескадра Колумба, що складається з флагманського корабля "Санта-Марія" та двох каравел - "Нінья" та "Пінта", на борту яких перебувало 104 людини, відпливла з Іспанії, Кораблі Колумба відрізнялися високими морехідні якості і були добре оснащені.
Розробляючи маршрут, Колумб користувався карткою, складеної його співвітчизником Паоло Тосканеллі. Згідно з розрахунками Тосканеллі, до Китаю було 5000 морських миль (насправді 11 760). Сам же Колумб зупинився на цифрі 3500 миль, так що, коли на 74-й день (12 жовтня 1492 р.) на горизонті з'явилася земля, він був упевнений, що це один з японських островів. Насправді це був один з островів архіпелагу Багамського, який і понині носить назву, дане Колумбом - Сан Сальвадор. Три місяці кораблі Колумба борознили води Карибського моря, сподіваючись дістатися до Китаю та Індії.
28 жовтня Колумб досяг Куби, а 6 грудня - Гаїті, де заснував іспанську колонію. На початку січня 1493 р. він оговтався в зворотний шлях і 15 березня досяг берегів Іспанії. 12 жовтня 1492 - офіційна дата відкриття Америки.
На організацію другий його експедиції (1493-1495) іспанська королівська чета відпустила, значно, великі гроші. Її головним підсумком стало відкриття Малих Антильських островів. В результаті третього плавання (1498) він досяг власне американських берегів - гирла річки Орина. Величезні запаси прісної води, занадто великі для звичайного острова, підвели його до думки про те, чи не є відкриті ним землі новим, раніше не відомим материком. Однак він не прийняв цю ідею як керівництво до дії і не обстежив узбережжі. Четверте - і останнє - плавання Колумба відбулося в 1502 р., а в 1506 р. він помер, так і не дізнавшись істинного значення скоєних ним відкриттів.
У 1499-1504 рр. в дослідженні берегів Південної Америки взяв участь італійський вчений-космографії Америго Віспуччі. Він першим публічно висловив думку про те, що ці землі є самостійний материк, який слід вважати Новим Світом.
На честь Америго Віспуччі німецький картограф Мартін Вальдемюллер на своїй карті світу, яка була створена у 1507 р., назвав цей материк Америкою.