Кордильеры относятся к величайшей горной системе планеты по протяженности и располагаются вдоль западных побережий Северной и Южной Америки, а отсюда вся система делится на две части – Кордильеры Северной Америки и Кордильеры Южной Америки или Анды.
Горы протянулись с севера на юг на 18 тыс. км.
Если в целом говорить о размерах горной системы, то в Северной Америке горы имеют ширину 1600 км, а ширина Южных Кордильер составляет 900 км. Зато Анды Южной Америки будут выше – вершина гор – Аконкагуа имеет высоту 6962 м, в то время как вершина Северных Кордильер – гора Денали (старое название Мак-Кинли) поднимается на высоту 6190 м.
По высоте горы уступают только Гималаям и горным системам Центральной Азии.
Формирование гор произошло в ходе основных процессов горообразования, в Северной Америке это был конец юры и начало палеогена. В Южной Америке горообразовательный процесс начался с середины мела и продолжился в Кайнозойской эре.
Частые землетрясения и интенсивная вулканическая деятельность говорят о том, что формирование горной системы ещё не закончилось.
В пределах системы располагается более 80 действующих вулканов, среди которых наиболее активными являются вулкан Катмай на Аляске, вулкан Колима в Мексике, вулкан Сангай в Эквадоре, вулкан Сан-Педро в Чили, Орисаба и Попокатепетль в Мексике и др.
Кордильеры имеют сложный рельеф для которого характерны складчато-глыбовые хребты, вулканические горы, развивающиеся молодые впадины платформ.
В области сжатия земной коры, на стыке 2-х литосферных плит, образовались горные складки.
Земную кору в этом районе пересекают многочисленные разломы, которые начинаются на дне океана.
Складчаста область (рос. складчатая область, англ. fold area, folded region, orogen; нім. Faltungsgebiet n) – сукупність складчастих споруд, які виникли на місці попередньої геосинклінальної області. Відповідає складчастій гірській країні, від якої утворюється назва С.о.
Складчаста область - ділянка земної кори, в межах якої шари гірських порід зім'яті в складки. Утворення більшої частини С. о. є закономірною стадією розвитку рухливих зон земної кори — геосинклінальних поясів . У зв'язку з нерівномірною інтенсивністю розвитку тектонічних процесів (див. Тектонічні цикли ) формування С. о. приурочене переважно до деяких епох, називається епохами складчастості. Наприклад, для часу з початку палеозою виділяються: Каледонії С. о. (головне ськладкообразованіє відбувалося в ордовіке, силурі і першій половині девона), герцинськие С. о. (в кінці палеозою), мезозойські, або кіммерійські С. о. (у юрі і початку мела), альпійські С. о. (в кінці крейди і кайнозої). Ряд С. о. утворився в докембрії (див. Докембрійські епохи складчастості ) . Окрім складок, С. о. характеризуються наявністю покривів тектонічних, регіональним метаморфізмом порід, посиленим проявом магматичної діяльності. Деяка частина С. о. виникла в результаті того, що зім'яло осадового чохла платформ, або на периферії геосинклінальних областей (наприклад, Юрські гори) або у внутрішньоплатформених складчастих зонах, зокрема авлакогенах (Донбас).
Кордильеры относятся к величайшей горной системе планеты по протяженности и располагаются вдоль западных побережий Северной и Южной Америки, а отсюда вся система делится на две части – Кордильеры Северной Америки и Кордильеры Южной Америки или Анды.
Горы протянулись с севера на юг на 18 тыс. км.
Если в целом говорить о размерах горной системы, то в Северной Америке горы имеют ширину 1600 км, а ширина Южных Кордильер составляет 900 км. Зато Анды Южной Америки будут выше – вершина гор – Аконкагуа имеет высоту 6962 м, в то время как вершина Северных Кордильер – гора Денали (старое название Мак-Кинли) поднимается на высоту 6190 м.
По высоте горы уступают только Гималаям и горным системам Центральной Азии.
Формирование гор произошло в ходе основных процессов горообразования, в Северной Америке это был конец юры и начало палеогена. В Южной Америке горообразовательный процесс начался с середины мела и продолжился в Кайнозойской эре.
Частые землетрясения и интенсивная вулканическая деятельность говорят о том, что формирование горной системы ещё не закончилось.
В пределах системы располагается более 80 действующих вулканов, среди которых наиболее активными являются вулкан Катмай на Аляске, вулкан Колима в Мексике, вулкан Сангай в Эквадоре, вулкан Сан-Педро в Чили, Орисаба и Попокатепетль в Мексике и др.
Кордильеры имеют сложный рельеф для которого характерны складчато-глыбовые хребты, вулканические горы, развивающиеся молодые впадины платформ.
В области сжатия земной коры, на стыке 2-х литосферных плит, образовались горные складки.
Земную кору в этом районе пересекают многочисленные разломы, которые начинаются на дне океана.
Складчаста область (рос. складчатая область, англ. fold area, folded region, orogen; нім. Faltungsgebiet n) – сукупність складчастих споруд, які виникли на місці попередньої геосинклінальної області. Відповідає складчастій гірській країні, від якої утворюється назва С.о.
Складчаста область - ділянка земної кори, в межах якої шари гірських порід зім'яті в складки. Утворення більшої частини С. о. є закономірною стадією розвитку рухливих зон земної кори — геосинклінальних поясів . У зв'язку з нерівномірною інтенсивністю розвитку тектонічних процесів (див. Тектонічні цикли ) формування С. о. приурочене переважно до деяких епох, називається епохами складчастості. Наприклад, для часу з початку палеозою виділяються: Каледонії С. о. (головне ськладкообразованіє відбувалося в ордовіке, силурі і першій половині девона), герцинськие С. о. (в кінці палеозою), мезозойські, або кіммерійські С. о. (у юрі і початку мела), альпійські С. о. (в кінці крейди і кайнозої). Ряд С. о. утворився в докембрії (див. Докембрійські епохи складчастості ) . Окрім складок, С. о. характеризуються наявністю покривів тектонічних, регіональним метаморфізмом порід, посиленим проявом магматичної діяльності. Деяка частина С. о. виникла в результаті того, що зім'яло осадового чохла платформ, або на периферії геосинклінальних областей (наприклад, Юрські гори) або у внутрішньоплатформених складчастих зонах, зокрема авлакогенах (Донбас).
Объяснение: