Характеристика Восточной Арктики - Географическое положение, особенности рельефа, климатические условия, растительный и животный мир, использование территории в хозяйственной деятельности человека, проблемы охраны окружающей среды
1. Річка бере початок на Східно-Африканському плоскогір'ї і впадає в Середземне море, утворюючи дельту.
2. Исток на Південному Сході, гирло - дельта Нілу, впадає в Середземне море. Довжину Нілу часто відраховують від озера Вікторія, хоча і в нього впадають досить великі річки. Самою віддаленої точкою можна вважати витік річки Рукарара - однієї зі складових річки Кагера, яка бере початок з висоти понад 2000 м на одному з гірських масивів Східної Африки на південь від екватора і впадає в озеро Вікторія. Довжина Нілу (з Кагера) - близько 6700 км (найчастіше використовується цифра 6671 км), але від озера Вікторія до Середземного моря - приблизно 5600 км.
Ніл тече з півдня на північ.
3.Течёт з південного сходу на північ. На початку Ніл протікає по горах, тому там у нього течія швидка бурхливий. В середньому і нижній течії рельєф рівнинний води спокійні і повільні.
4. У верхній течії приймає притоки - Бахр-ель-Газаль (лівий) і Ачва, Собат, Блакитний Ніл і Атбара (праві).
5. Джерело живлення-дощові води. . Під час зимових рясних опадів озера центральної Африки переповнюються водою. Спочатку піднімається рівень в Білому Нілі, витік якого знаходиться в центрі континенту.
Потім стає повноводним Блакитний Ніл, що бере початок з гірських хребтів Ефіопії, де йдуть сильні дощі і в горах тануть сніги. Коли цей сезон дощів наступає, кількість води в Блакитному Нілі різко зростає і це призводить до розливу Нілу.
6. Ніл має складний режим.
В екваторіальній частині басейну річки ігаються два максимуми опадів - весняний (березень - травень) та осінній (вересень - листопад), що обумовлює підвищену водність нижче ущелини Німуле в літні і зимові сезони.
У Судані і басейні Блакитного Ніл (річка в Африці) (друга основна область живлення Ніл (річка в Африці)) дощі йдуть влітку (червень - вересень).
У Судані Ніл (річка в Африці), сильно розливаючись влітку від мусонних дощів, втрачає багато води на випаровування. Тому в харчуванні Ніл (річка в Африці) головну роль грає Блакитний Ніл (річка в Африці), що приносить влітку до 60-70% води.
У зв'язку з цим підйом води на Ніл (річка в Африці) в центральному і північному Судані і в АРЕ доводиться на літньо-осінні місяці.
Так, в Нижньому Єгипті повінь ігається в липні - жовтні.
7. З давніх-давен після розливу Нілу відбувалося добриво прибережний районів мулом, що давало можливість вирощувати сель. госп. продукцію по берегах Нілу, ще зараз є водосховище на річці Ніл.
Территория западной экономической зоны охватывает Европейскую часть России и Урал, занимая 4,3 млн. км2.,что составляет 25% площади страны. В ее составе выделяют 8 экономических районов: Центральный, Волго-вятский, Центрально-Черноземный (вместе называемые Центральной Россией), а также Северо-Западный, Европейский Север, Урал, Поволжье, Северный Кавказ. Природные условия благоприятны для ведения хозяйства (кроме заполярных районов), большую часть занимает Русская равнина с господством умеренного климата. Речная сеть густая, но реки неглубокие, здесь протекает крупнейшая река Европы — Волга. Имеется полный набор природных зон от тундры до пустынь. Достаточно богатые природные ресурсы: крупнейшие в Европе железорудные месторождения КМА; нефть, газ, Печорского бассейна и Поволжья; руды и бокситы Кольского полуострова; уголь, лес и водные ресурсы Севера; чернозем Центральной России и Поволжья; Северный Кавказ и Поволжья обладают хорошими агроклиматическими ресурсами. Славится своими минеральными богатствами Урал, но их запасы уже сильно истощены. В западной зоне исторически сложилась высокая концентрация населения. Здесь проживает 78% населения страны. В западной зоне самый высокий уровень урбанизации (в Северо-Западном районе более 85%), здесь расположены все крупные города (11 городов-миллионеров, большинство на Урале и Поволжье), крупные агломерации (московская, Ленинградская, Нижегородская и др.). Западные региона отличает высокий уровень квалификации трудовых ресурсов, наличие ведущих образовательных учреждений, центров науки и культуры.. В западной зоне выпускается 80% всей промышленной продукции страны, 90% товаров народного потребления, хорошо развиты отрасли нематериальной сферы. Крупные центры: Москва, Петербург, Нижний Новгород, Ярославль, Воронеж, Екатеринбург, столицы автономных республик. Для западной зоны характерен достаточно развитый агропромышленный комплекс, дающий 80% сельскохозяйственной продукции страны. Основные сельскохозяйственные районы: Центрально-Чернозёмный, Поволжье, Северный Кавказ. Транспортная сеть имеет рационально-кольцевую структуру, представлена всеми видами транспорта. Крупнейшие транспортные магистрали направлены к Москве.
Восточная экономическая зона расположена в азиатской части России от Уральских гор до Тихого океана, занимая территорию 12,8 млн. км2. (75% площади страны). В её составе 3 экономических района: Западная Сибирь, Восточная Сибирь, Дальний Восток. Они очень удалены от экономически развитых регионов России, что существенно влияет на их хозяйство. Наиболее выгодное экономико-географическое положение имеет Западная Сибирь, ближе других расположенная к Европейской части и граничащая с промышленным Уралом и сырьевой базой Восточной Сибири. Природные условия на большей территории неблагоприятны. Более 60% занимает зона Севера. 80% Западной Сибири заболочено, в Восточной Сибири господствует резко континентальный климат, вечная мерзлота, в южной части высокая сейсмичность, для Дальнего Востока характерен муссонный климат с цунами и наводнениями. Такие экстремальные условия приводят к удорожанию всех работ по сравнению с Европейской частью в 3-4 раза. Только на юге Западной Сибири имеются благоприятные почвенно-климатические условия. Природный ресурсы чрезвычайно богатые. В Западной Сибири сконцентрированы огромные запасы нефти, газы, угля. В Восточной Сибири — богатейшие гидроресурсы, рудами цветных металлов, уголь, лес. Дальний Восток богат рудами цветных металлов, нефтью, лесом, морепродуктами. В целом, в восточных регионах сосредоточено 85% энергетических, 75% лесных, 70% водных ресурсов России. Освоение восточной зоны началось в 16 в. с походов землепроходцев и основания городов Тюмени, Тобольска, Томска. В настоящее время заселённость территории по-прежнему невысокая: здесь проживает 22% населения страны. Размещено население крайне неравномерно: основная часть сконцентрирована на юге вдоль железнодорожных магистралей. Степень урбанизации высокая — более 75%. Крупные города: Омск, Новосибирск(миллионеры), Красноярск, Иркутск, Владивосток, Хабаровск и др. Но на основной территории заселение очаговое. Суровые природные условия, удалённость, отсутствие развитой транспортной сети и инфраструктуры обусловили низкую хозяйственную освоенность восточной зоны. Она имеет ресурсно-сырьевую специализацию и является топливно-энергетической базой страны. Хотя в регионе сформированы крупные территориально-производственные комплексы (нефтегазохимический, угольно-металлургический, лесохимический, гидроэнергетический и др.) обрабатывающая промышленность пока развита плохо. В перспективе восточные регионы могут быть не только поставщиком сырья, но и производителем разнообразной продукции чёрной и цветной металлургии, химической промышленности и машиностроения.
Объяснение:
1. Річка бере початок на Східно-Африканському плоскогір'ї і впадає в Середземне море, утворюючи дельту.
2. Исток на Південному Сході, гирло - дельта Нілу, впадає в Середземне море. Довжину Нілу часто відраховують від озера Вікторія, хоча і в нього впадають досить великі річки. Самою віддаленої точкою можна вважати витік річки Рукарара - однієї зі складових річки Кагера, яка бере початок з висоти понад 2000 м на одному з гірських масивів Східної Африки на південь від екватора і впадає в озеро Вікторія. Довжина Нілу (з Кагера) - близько 6700 км (найчастіше використовується цифра 6671 км), але від озера Вікторія до Середземного моря - приблизно 5600 км.
Ніл тече з півдня на північ.
3.Течёт з південного сходу на північ. На початку Ніл протікає по горах, тому там у нього течія швидка бурхливий. В середньому і нижній течії рельєф рівнинний води спокійні і повільні.
4. У верхній течії приймає притоки - Бахр-ель-Газаль (лівий) і Ачва, Собат, Блакитний Ніл і Атбара (праві).
5. Джерело живлення-дощові води. . Під час зимових рясних опадів озера центральної Африки переповнюються водою. Спочатку піднімається рівень в Білому Нілі, витік якого знаходиться в центрі континенту.
Потім стає повноводним Блакитний Ніл, що бере початок з гірських хребтів Ефіопії, де йдуть сильні дощі і в горах тануть сніги. Коли цей сезон дощів наступає, кількість води в Блакитному Нілі різко зростає і це призводить до розливу Нілу.
6. Ніл має складний режим.
В екваторіальній частині басейну річки ігаються два максимуми опадів - весняний (березень - травень) та осінній (вересень - листопад), що обумовлює підвищену водність нижче ущелини Німуле в літні і зимові сезони.
У Судані і басейні Блакитного Ніл (річка в Африці) (друга основна область живлення Ніл (річка в Африці)) дощі йдуть влітку (червень - вересень).
У Судані Ніл (річка в Африці), сильно розливаючись влітку від мусонних дощів, втрачає багато води на випаровування. Тому в харчуванні Ніл (річка в Африці) головну роль грає Блакитний Ніл (річка в Африці), що приносить влітку до 60-70% води.
У зв'язку з цим підйом води на Ніл (річка в Африці) в центральному і північному Судані і в АРЕ доводиться на літньо-осінні місяці.
Так, в Нижньому Єгипті повінь ігається в липні - жовтні.
7. З давніх-давен після розливу Нілу відбувалося добриво прибережний районів мулом, що давало можливість вирощувати сель. госп. продукцію по берегах Нілу, ще зараз є водосховище на річці Ніл.
Восточная экономическая зона расположена в азиатской части России от Уральских гор до Тихого океана, занимая территорию 12,8 млн. км2. (75% площади страны). В её составе 3 экономических района: Западная Сибирь, Восточная Сибирь, Дальний Восток. Они очень удалены от экономически развитых регионов России, что существенно влияет на их хозяйство. Наиболее выгодное экономико-географическое положение имеет Западная Сибирь, ближе других расположенная к Европейской части и граничащая с промышленным Уралом и сырьевой базой Восточной Сибири. Природные условия на большей территории неблагоприятны. Более 60% занимает зона Севера. 80% Западной Сибири заболочено, в Восточной Сибири господствует резко континентальный климат, вечная мерзлота, в южной части высокая сейсмичность, для Дальнего Востока характерен муссонный климат с цунами и наводнениями. Такие экстремальные условия приводят к удорожанию всех работ по сравнению с Европейской частью в 3-4 раза. Только на юге Западной Сибири имеются благоприятные почвенно-климатические условия. Природный ресурсы чрезвычайно богатые. В Западной Сибири сконцентрированы огромные запасы нефти, газы, угля. В Восточной Сибири — богатейшие гидроресурсы, рудами цветных металлов, уголь, лес. Дальний Восток богат рудами цветных металлов, нефтью, лесом, морепродуктами. В целом, в восточных регионах сосредоточено 85% энергетических, 75% лесных, 70% водных ресурсов России. Освоение восточной зоны началось в 16 в. с походов землепроходцев и основания городов Тюмени, Тобольска, Томска. В настоящее время заселённость территории по-прежнему невысокая: здесь проживает 22% населения страны. Размещено население крайне неравномерно: основная часть сконцентрирована на юге вдоль железнодорожных магистралей. Степень урбанизации высокая — более 75%. Крупные города: Омск, Новосибирск(миллионеры), Красноярск, Иркутск, Владивосток, Хабаровск и др. Но на основной территории заселение очаговое. Суровые природные условия, удалённость, отсутствие развитой транспортной сети и инфраструктуры обусловили низкую хозяйственную освоенность восточной зоны. Она имеет ресурсно-сырьевую специализацию и является топливно-энергетической базой страны. Хотя в регионе сформированы крупные территориально-производственные комплексы (нефтегазохимический, угольно-металлургический, лесохимический, гидроэнергетический и др.) обрабатывающая промышленность пока развита плохо. В перспективе восточные регионы могут быть не только поставщиком сырья, но и производителем разнообразной продукции чёрной и цветной металлургии, химической промышленности и машиностроения.