Как повлияло появление европейцев в северной америке? или же как вы представляете себе жизнь коренного населения, если бы не произошло заселение северной америки европейцами
ответ: Необхідність пошуку шляхів розв'язання глобальних проблем людства породжена тими реальними загрозами, які виникли перед світовим співтовариством, їх небезпечний характер для подальшого існування людства та пошук шляхів розв'язання наштовхує на два висновки.
По-перше, якщо наявні нині тенденції розвитку глобальних проблем збережуться і надалі, то вже упродовж цього століття людство наблизиться до меж свого економічного зростання. Наслідком останнього буде значне зниження як чисельності населення Землі, так і виробництва матеріальних благ та надання послуг. З іншого боку, світове господарство та міжнародні економічні відносини набули такого характеру, що є можливість змінити нинішні тенденції економічного зростання, стабілізувати економічний та екологічний стан людства і підтримати його в майбутньому. Глобальну рівновагу людство може свідомо спроектувати так, щоб мінімізувати негативні наслідки свого існування на Землі. У зв'язку з цим слід окреслити основні шляхи розв'язання глобальних проблем.
Шляхи розв'язання таких глобальних проблем першої групи, як екологічна, паливно-енергетична та сировинна пов'язуються зі швидким розвитком і використанням основних видів відновлюваної енергії (сонячна, вітрова, океанічна та гідроенергія річок); структурними змінами у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії: зростання частки вугілля в енергобалансі національних економік та зменшення газу і нафти, адже запасів останніх на планеті значна менше, а їх цінність для хімічної промисловості набагато більша.
У формуванні дна океану приймають участь три великі за розмірами літосферні плити, серед яких Тихоокеанська, Індо-Австралійська, Антарктична, та три менші, а саме: Філіппінська, Наска та Кокос. На межі всіх цих літосферних плит знаходяться рифтові зони. На межі Тихоокеанської плити із сусідніми літосферними плитами формується Тихоокеанське вогняне кільце, яке характеризується підвищеною сейсмічністю і вулканічною активністю. Тут зосереджена найбільша кількість вулканів, серед яких найвідоміші Ключевська Сопка, Фудзіяма, Попокатепетль.
Шельфова зона в Тихому океані займає лише 10% всієї площі океану, а в східній частині океану шельф майже відсутній або охоплює менше кількох десятків км. Материковий схил доволі круто обривається до ложа океану, в багатьох місцях утворюючи підводні каньйони. Такий рельєф особливо чітко виражений біля берегів Каліфорнії.
Перехідна зона утворює майже суцільне коло і займає 13,5% загальної площі дна океану. Будова перехідної зони східної частини дещо відрізняється від перехідної зони західної частини океану. Західна частина складається з трьох основних елементів, серед яких улоговини окраїнних морів, острівні дуги та глибоководні жолоби. Прикладом можуть слугувати Алеутська, Курило-Камчатська, Японська та інші подібні перехідні області. Перехідна зона східної частини океану складається лише з глибоководних жолобів. До перехідної зони східної частини Тихого океану відносяться Центральноамериканська та Перуансько-Чилійська перехідні області.
Ложе океану займає більше 65% загальної площі дна океану і складається з улоговин глибиною від 3 до 7 тис. м. та підвищень, що їх розділяють. Більшість океанічних улоговин мають горбистий рельєф. Більшість підвищень утворюють підводні гори вулканічного походження з плоскими вершинами – так звані гайоти.
Серединно-океанічні хребти займають близько 11,5% всієї площі дна Тихого океану і простягаються в рифтовій зоні. Частина серединно-океанічних хребтів та підводних гір вулканічного походження формують підводний фундамент островів. Прикладом можуть слугувати Гавайські острови утворені в межах Гавайського хребта.
ответ: Необхідність пошуку шляхів розв'язання глобальних проблем людства породжена тими реальними загрозами, які виникли перед світовим співтовариством, їх небезпечний характер для подальшого існування людства та пошук шляхів розв'язання наштовхує на два висновки.
По-перше, якщо наявні нині тенденції розвитку глобальних проблем збережуться і надалі, то вже упродовж цього століття людство наблизиться до меж свого економічного зростання. Наслідком останнього буде значне зниження як чисельності населення Землі, так і виробництва матеріальних благ та надання послуг. З іншого боку, світове господарство та міжнародні економічні відносини набули такого характеру, що є можливість змінити нинішні тенденції економічного зростання, стабілізувати економічний та екологічний стан людства і підтримати його в майбутньому. Глобальну рівновагу людство може свідомо спроектувати так, щоб мінімізувати негативні наслідки свого існування на Землі. У зв'язку з цим слід окреслити основні шляхи розв'язання глобальних проблем.
Шляхи розв'язання таких глобальних проблем першої групи, як екологічна, паливно-енергетична та сировинна пов'язуються зі швидким розвитком і використанням основних видів відновлюваної енергії (сонячна, вітрова, океанічна та гідроенергія річок); структурними змінами у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії: зростання частки вугілля в енергобалансі національних економік та зменшення газу і нафти, адже запасів останніх на планеті значна менше, а їх цінність для хімічної промисловості набагато більша.
У формуванні дна океану приймають участь три великі за розмірами літосферні плити, серед яких Тихоокеанська, Індо-Австралійська, Антарктична, та три менші, а саме: Філіппінська, Наска та Кокос. На межі всіх цих літосферних плит знаходяться рифтові зони. На межі Тихоокеанської плити із сусідніми літосферними плитами формується Тихоокеанське вогняне кільце, яке характеризується підвищеною сейсмічністю і вулканічною активністю. Тут зосереджена найбільша кількість вулканів, серед яких найвідоміші Ключевська Сопка, Фудзіяма, Попокатепетль.
Шельфова зона в Тихому океані займає лише 10% всієї площі океану, а в східній частині океану шельф майже відсутній або охоплює менше кількох десятків км. Материковий схил доволі круто обривається до ложа океану, в багатьох місцях утворюючи підводні каньйони. Такий рельєф особливо чітко виражений біля берегів Каліфорнії.
Перехідна зона утворює майже суцільне коло і займає 13,5% загальної площі дна океану. Будова перехідної зони східної частини дещо відрізняється від перехідної зони західної частини океану. Західна частина складається з трьох основних елементів, серед яких улоговини окраїнних морів, острівні дуги та глибоководні жолоби. Прикладом можуть слугувати Алеутська, Курило-Камчатська, Японська та інші подібні перехідні області. Перехідна зона східної частини океану складається лише з глибоководних жолобів. До перехідної зони східної частини Тихого океану відносяться Центральноамериканська та Перуансько-Чилійська перехідні області.
Ложе океану займає більше 65% загальної площі дна океану і складається з улоговин глибиною від 3 до 7 тис. м. та підвищень, що їх розділяють. Більшість океанічних улоговин мають горбистий рельєф. Більшість підвищень утворюють підводні гори вулканічного походження з плоскими вершинами – так звані гайоти.
Серединно-океанічні хребти займають близько 11,5% всієї площі дна Тихого океану і простягаються в рифтовій зоні. Частина серединно-океанічних хребтів та підводних гір вулканічного походження формують підводний фундамент островів. Прикладом можуть слугувати Гавайські острови утворені в межах Гавайського хребта.