Прежде чем на Земле появился человек разумный, природа миллионы лет наполняла свои сокровищницы. Создавала атмосферу, чистейшие озера и реки, зеленые леса. Всему этому нужен был добрый и рачительный хозяин. И он появился. Но, увы! Очень быстро человек стал относиться к природным закромам как к естественной и неиссякаемой базе.
Сегодня ученые прогнозируют истощение невосполнимых природных ресурсов и критическое состояние земли, воды и воздуха. Все это происходит потому, что добывая природные богатства, человек не заботится об окружающем мире. Нефть, поднятая со дна шельфа океанов, разливается при добыче и перевозке, губя флору и фауну водных просторов. Угольные и минеральные бассейны уродуют землю, требуют строительства дорог и хранилищ, под которые часто вырубаются леса. Добыча и переработка металлов загрязняет окрестности отходами и выбросами плавильных установок. Заготовка лесов, охота и ловля рыбы ведутся варварскими . Истощаются земли, измученные многолетними посадками.
В деле добычи ресурсов царит жажда наживы, желание ухватить побольше. Сегодня никто не заботится о рекреации вырубленных лесов, восстановление популяций животных мизерно в сравнении с потерями. Забрасываются обедневшие почвы, распахиваются новые угодья. Мы потребляем и производим. Вместо того чтобы внедрять экологичные технологии, используем устаревшие, энергоемкие и небезопасные. Огромное количество отходов добычи и производства убивает оболочки планеты. Порою мне кажется, что человечество уже нашло новую планету, которую можно будет вновь разграбить, отбросив опустевшую и почерневшую Землю.
Человечество должно задуматься над двумя вопросами: что делать? и как делать? Тот подход к добыче ресурсов, который существует сейчас, губителен для всего живого. На защиту планеты должны встать наука, экономия, совесть и любовь.
ответ:Не всі вітри, що дмуть униз схилом, є катабатичними. Наприклад, такі вітри, як фен, чинук або бергвінд, є вітрами дощових сутінок, де, піднімаючись з навітряної сторони гірського хребта, повітря втрачає вологу та спускається з підвітряного боку сухим і теплим. Катабатичний вітер приносить до підніжжя гір похолодання, яке не компенсується адіабатичним нагріванням при спусканні повітряних мас. Утворення катабатичних вітрів пояснюється охолодженням повітря на гірських плато, вершинах, льодовикових полях. Оскільки щільність повітря збільшується при зниженні температури повітря, гравітаційні сили спрямовують його донизу схилом.
Чим довше схил, по якому розганяється стоковий вітер, тим він сильніший і в більшій товщі приземного повітря він ігається (до кількох сотен м). В Антарктиді стокові вітри виникають за 700–800 км від берега в глибині континенту і загасають над морем за 3-4 км від берега[1]. Катабатичні вітри можуть досягати ураганних швидкостей, при посиленні місцевими умовам рельєфу вона досягає в деяких випадках 80-90 м/с. У Сухих долинах Мак-Мьордо вони розганяються до 320 км/год. Проте більшість не настільки інтенсивна та досягає швидкості 10 вузлів (18 км/год) або менше.
Прежде чем на Земле появился человек разумный, природа миллионы лет наполняла свои сокровищницы. Создавала атмосферу, чистейшие озера и реки, зеленые леса. Всему этому нужен был добрый и рачительный хозяин. И он появился. Но, увы! Очень быстро человек стал относиться к природным закромам как к естественной и неиссякаемой базе.
Сегодня ученые прогнозируют истощение невосполнимых природных ресурсов и критическое состояние земли, воды и воздуха. Все это происходит потому, что добывая природные богатства, человек не заботится об окружающем мире. Нефть, поднятая со дна шельфа океанов, разливается при добыче и перевозке, губя флору и фауну водных просторов. Угольные и минеральные бассейны уродуют землю, требуют строительства дорог и хранилищ, под которые часто вырубаются леса. Добыча и переработка металлов загрязняет окрестности отходами и выбросами плавильных установок. Заготовка лесов, охота и ловля рыбы ведутся варварскими . Истощаются земли, измученные многолетними посадками.
В деле добычи ресурсов царит жажда наживы, желание ухватить побольше. Сегодня никто не заботится о рекреации вырубленных лесов, восстановление популяций животных мизерно в сравнении с потерями. Забрасываются обедневшие почвы, распахиваются новые угодья. Мы потребляем и производим. Вместо того чтобы внедрять экологичные технологии, используем устаревшие, энергоемкие и небезопасные. Огромное количество отходов добычи и производства убивает оболочки планеты. Порою мне кажется, что человечество уже нашло новую планету, которую можно будет вновь разграбить, отбросив опустевшую и почерневшую Землю.
Человечество должно задуматься над двумя вопросами: что делать? и как делать? Тот подход к добыче ресурсов, который существует сейчас, губителен для всего живого. На защиту планеты должны встать наука, экономия, совесть и любовь.
ответ:Не всі вітри, що дмуть униз схилом, є катабатичними. Наприклад, такі вітри, як фен, чинук або бергвінд, є вітрами дощових сутінок, де, піднімаючись з навітряної сторони гірського хребта, повітря втрачає вологу та спускається з підвітряного боку сухим і теплим. Катабатичний вітер приносить до підніжжя гір похолодання, яке не компенсується адіабатичним нагріванням при спусканні повітряних мас. Утворення катабатичних вітрів пояснюється охолодженням повітря на гірських плато, вершинах, льодовикових полях. Оскільки щільність повітря збільшується при зниженні температури повітря, гравітаційні сили спрямовують його донизу схилом.
Чим довше схил, по якому розганяється стоковий вітер, тим він сильніший і в більшій товщі приземного повітря він ігається (до кількох сотен м). В Антарктиді стокові вітри виникають за 700–800 км від берега в глибині континенту і загасають над морем за 3-4 км від берега[1]. Катабатичні вітри можуть досягати ураганних швидкостей, при посиленні місцевими умовам рельєфу вона досягає в деяких випадках 80-90 м/с. У Сухих долинах Мак-Мьордо вони розганяються до 320 км/год. Проте більшість не настільки інтенсивна та досягає швидкості 10 вузлів (18 км/год) або менше.