Суммарная радиация является приходной частью радиационного баланса. Величина приходящей к поверхности суммарной радиации зависит от угла падения солнечных лучей и продолжительности освещения, а также от состояния атмосферы – облачности и характера облаков, влажности, запыленности и т. д. Это хорошо подтверждается фактом распределения суммарной радиации по земной поверхности. Годовые значения суммарной радиации изменяются от 55-60 ккал/см2 до величин инсоляции, превышающих 220 ккал/см2. В тропических широтах значение суммарной радиации достигает своего максимума, который приходится на пояса высокого давления северного и южного полушарий.
Тихий океан не омиває берегів Європи, в якій ми живемо. Проте саме європейці дали йому таку назву. Це сталося в 1520 р. під час першої навколосвітньої експедиції, яку очолював португалець Фернан Магеллан. Обігнувши першим із європейців Південну Америку, він здійснив перехід через величезні водн незабаром переконався, що це — невідомий новий океан. Оскільки погода під час плавання сприяла мандрівникам, Магеллан назвав його Тихим.
Географічне положення. Тихий океан ще називають Великим, бо він найбільший на планеті. Океан займає майже таку саму територію, як усі інші океани разом узяті. На його площі — 178,7 млн км кв. — вільно б розмістилися всі материки, і при цьому залишилося б місце ще для однієї Африки. Проте географічне положення — це не лише адреса, за якою можна відшукати той чи інший океан на карті або глобусі, а й надзвичайно важлива характеристика, яка передусім дає уявлення про природні умови самого океану. Маючи таке уявлення, можна зрозуміти значення океану в житті людей, що живуть на океанічному узбережжі у різних куточках земної кулі.
Північна межа Тихого океану проведена через Берингову протоку. На півдні океан омиває узбережжя Австралії й досягає берегів Антарктиди. Тут його межі проведені умовно, по меридіанах.
Отже, Тихий океан лежить майже в усіх географічних поясах Землі, за винятком найпівнічнішого. Таке розташування зумовлює надзвичайну різноманітність його природи, в якій можна помітити цікаві закономірності.
Екватор поділяє Тихий океан приблизно на дві рівні частини, природа яких подібна. Водночас у західній і східній частинах одного й того самого географічного поясу природа океану значно відрізняється. Ці відмінності зумовлені, зокрема, морськими течіями.
Відмінності в природі західної та східної частин океану зумовлені й обрисами берегової лінії материків. У Євразії вона дуже розчленована і має численні острови, затоки та окраїнні моря, в які впадають потужні ріки. Тому більшого впливу суходолу зазнає західна частина океану, ніж східна.
Тихий океан омиває береги більш як 50 країн світу на чотирьох континентах: Євразії, Австралії, Північної та Південної Америки. Проте його води не тільки розділяють материки і держави. Через океан пролягають найважливіші транспортні шляхи, що сполучають країни Азії, Австралії та Америки.
Рельєф дна. Якби води Тихого океану можна було випарувати, то відкрилася б територія, рельєф якої дуже нагадує поверхню Євразії. Адже на дні океану є величезні гірські хребти та рівнини, височини та улоговини. А вулканів і підводних гір тут значно більше, ніж у всіх інших океанах разом узятих. Різноманітність форм рельєфу дна океану тісно пов'язана з будовою земної кори.
Однаковий тип земної кори материків та їх підводних частин зумовлює також схожість їхнього рельєфу. Саме це можна гати в Тихому океані біля берегів Євразії, де підводна окраїна материка особливо велика. Тут, зокрема на шельфі, продовжуються гори і рівнини суходолу, чітко затоплені річкові долини. На материковому схилі вони перетворюються на глибокі підводні улоговини — каньйони.
Суммарная радиация является приходной частью радиационного баланса. Величина приходящей к поверхности суммарной радиации зависит от угла падения солнечных лучей и продолжительности освещения, а также от состояния атмосферы – облачности и характера облаков, влажности, запыленности и т. д. Это хорошо подтверждается фактом распределения суммарной радиации по земной поверхности. Годовые значения суммарной радиации изменяются от 55-60 ккал/см2 до величин инсоляции, превышающих 220 ккал/см2. В тропических широтах значение суммарной радиации достигает своего максимума, который приходится на пояса высокого давления северного и южного полушарий.
Объяснение:
Тихий океан не омиває берегів Європи, в якій ми живемо. Проте саме європейці дали йому таку назву. Це сталося в 1520 р. під час першої навколосвітньої експедиції, яку очолював португалець Фернан Магеллан. Обігнувши першим із європейців Південну Америку, він здійснив перехід через величезні водн незабаром переконався, що це — невідомий новий океан. Оскільки погода під час плавання сприяла мандрівникам, Магеллан назвав його Тихим.
Географічне положення. Тихий океан ще називають Великим, бо він найбільший на планеті. Океан займає майже таку саму територію, як усі інші океани разом узяті. На його площі — 178,7 млн км кв. — вільно б розмістилися всі материки, і при цьому залишилося б місце ще для однієї Африки. Проте географічне положення — це не лише адреса, за якою можна відшукати той чи інший океан на карті або глобусі, а й надзвичайно важлива характеристика, яка передусім дає уявлення про природні умови самого океану. Маючи таке уявлення, можна зрозуміти значення океану в житті людей, що живуть на океанічному узбережжі у різних куточках земної кулі.
Північна межа Тихого океану проведена через Берингову протоку. На півдні океан омиває узбережжя Австралії й досягає берегів Антарктиди. Тут його межі проведені умовно, по меридіанах.
Отже, Тихий океан лежить майже в усіх географічних поясах Землі, за винятком найпівнічнішого. Таке розташування зумовлює надзвичайну різноманітність його природи, в якій можна помітити цікаві закономірності.
Екватор поділяє Тихий океан приблизно на дві рівні частини, природа яких подібна. Водночас у західній і східній частинах одного й того самого географічного поясу природа океану значно відрізняється. Ці відмінності зумовлені, зокрема, морськими течіями.
Відмінності в природі західної та східної частин океану зумовлені й обрисами берегової лінії материків. У Євразії вона дуже розчленована і має численні острови, затоки та окраїнні моря, в які впадають потужні ріки. Тому більшого впливу суходолу зазнає західна частина океану, ніж східна.
Тихий океан омиває береги більш як 50 країн світу на чотирьох континентах: Євразії, Австралії, Північної та Південної Америки. Проте його води не тільки розділяють материки і держави. Через океан пролягають найважливіші транспортні шляхи, що сполучають країни Азії, Австралії та Америки.
Рельєф дна. Якби води Тихого океану можна було випарувати, то відкрилася б територія, рельєф якої дуже нагадує поверхню Євразії. Адже на дні океану є величезні гірські хребти та рівнини, височини та улоговини. А вулканів і підводних гір тут значно більше, ніж у всіх інших океанах разом узятих. Різноманітність форм рельєфу дна океану тісно пов'язана з будовою земної кори.
Однаковий тип земної кори материків та їх підводних частин зумовлює також схожість їхнього рельєфу. Саме це можна гати в Тихому океані біля берегів Євразії, де підводна окраїна материка особливо велика. Тут, зокрема на шельфі, продовжуються гори і рівнини суходолу, чітко затоплені річкові долини. На материковому схилі вони перетворюються на глибокі підводні улоговини — каньйони.