Численность населения на нашей планете то увеличивается, то уменьшается. В конце XX века во всём мире насчитывалось полтора миллиарда людей, а сегодня уже свыше шести миллиардов. На сегодняшний день известно, что есть 251 страна. Больше всего населены Китай, Индия, США, Бразилия, Нигерия. Россия тоже, она находится на девятом месте.
Люди отличаются друг от друга внешне, говорят на разных языках и живут в кардинально различающихся климатических условиях, поэтому разделяются на группы. Существуют расы, нации и народности.
Раса – это группа людей, сходных по физическим признакам, которые передаются по наследству от родителей детям (цвет кожи, глаз и волос, разрез глаз, форма носа и губ, очертания головы и скул). Есть всего три расы – европеоидная (мы относимся к ней), монголоидная (китайцы) и негроидная (африканцы). Существует даже специальная наука, которая изучает такое деление людей уже много-много лет – расоведение.
Учёные насчитали около пяти тысяч народностей в мире. В одной нашей стране есть и чукчи, и башкиры, и татары, и якуты, и узбеки, и чеченцы, и мордвины. И это далеко не весь список, ведь известно, что в России более ста пятидесяти национальностей. Язык у каждой народности может быть свой, но общенациональный – всегда один (в данном случае – русский).
Чем же может отличаться один народ от другого? Внешностью (черты лица, оттенок кожи, цвет волос), национальным костюмом и украшениями, языком, кухней, религией и традициями. Жизнь русского народа много веков сопровождалась освоением свободных или малозаселенных соседствующих земель, что сказалось на культурном разнообразии – от одежды, диалектов (говора), традиций, кухни и промыслов до видов ремесленности. Русский национальный костюм – рубаха (косоворотка), сарафан и лапти летом, а зимой — валенки. Традиционное русское жильё – изба с печкой, а еды – борщ. Это знают и заграницей. Вологодские кружева, оренбургский платок, палехская роспись и многие другие изделия народных мастеров известны во всём мире. А в Китае едят рис и пишут иероглифами, национальный костюм – запахивающаяся одежда (ханьфу), именно там впервые появился фарфор.
Для свого самозбереження суспільство прагне наділити нове покоління необхідними для даного суспільства навичками групового виживання, сформувати такий механізм соціальної адаптації молоді, який би перетворював нове покоління в органічну частину вже існуючого соціуму.
Відомі слова Е. Дюркгейма: якщо пристосувати індивіда до конкретних соціальних умов і сформувати індивідуальний характер у відповідності з основними рисами домінуючого соціального характеру, то людина буде діяти з найбільшою продуктивністю, необхідною і корисною суспільству, тобто буде сформовано "продуктивний характер". Саме тому метою і призначенням соціалізації є формування індивіда, який має ознаки і діє як елемент саме цього співтовариства, який буде в змозі забезпечити збереження і виживання себе як члена цього суспільства і суспільства як свого другого, колективного "Я" у взаємовідносинах з іншими групами.
Молода людина, організовуючи свою діяльність в соціальному просторі і часі, еволюціонує разом із суспільством. Передача в процесі соціалізації суспільного досвіду та знань не тільки уподібнює індивіда групі, що складає інтерес останньої, а й дозволяє йому використовувати цей символічний капітал у власних інтересах. Така подвійність відбиває поєднання конкретних напрямків соціалізації: по-перше, формування індивідуальністю власного зразка, з’ясування своєї ідентичності і, по-друге, само ототожнення з оточенням – іншими людьми, групою, ціннісними моделями. Ця подвійність достатньо умовна і зникає при конкретному розгляді ідентифікації, проте методологічна значимість такого виділення безумовна.
Численность населения на нашей планете то увеличивается, то уменьшается. В конце XX века во всём мире насчитывалось полтора миллиарда людей, а сегодня уже свыше шести миллиардов. На сегодняшний день известно, что есть 251 страна. Больше всего населены Китай, Индия, США, Бразилия, Нигерия. Россия тоже, она находится на девятом месте.
Люди отличаются друг от друга внешне, говорят на разных языках и живут в кардинально различающихся климатических условиях, поэтому разделяются на группы. Существуют расы, нации и народности.
Раса – это группа людей, сходных по физическим признакам, которые передаются по наследству от родителей детям (цвет кожи, глаз и волос, разрез глаз, форма носа и губ, очертания головы и скул). Есть всего три расы – европеоидная (мы относимся к ней), монголоидная (китайцы) и негроидная (африканцы). Существует даже специальная наука, которая изучает такое деление людей уже много-много лет – расоведение.
Учёные насчитали около пяти тысяч народностей в мире. В одной нашей стране есть и чукчи, и башкиры, и татары, и якуты, и узбеки, и чеченцы, и мордвины. И это далеко не весь список, ведь известно, что в России более ста пятидесяти национальностей. Язык у каждой народности может быть свой, но общенациональный – всегда один (в данном случае – русский).
Чем же может отличаться один народ от другого? Внешностью (черты лица, оттенок кожи, цвет волос), национальным костюмом и украшениями, языком, кухней, религией и традициями. Жизнь русского народа много веков сопровождалась освоением свободных или малозаселенных соседствующих земель, что сказалось на культурном разнообразии – от одежды, диалектов (говора), традиций, кухни и промыслов до видов ремесленности. Русский национальный костюм – рубаха (косоворотка), сарафан и лапти летом, а зимой — валенки. Традиционное русское жильё – изба с печкой, а еды – борщ. Это знают и заграницей. Вологодские кружева, оренбургский платок, палехская роспись и многие другие изделия народных мастеров известны во всём мире. А в Китае едят рис и пишут иероглифами, национальный костюм – запахивающаяся одежда (ханьфу), именно там впервые появился фарфор.
Объяснение:
Для свого самозбереження суспільство прагне наділити нове покоління необхідними для даного суспільства навичками групового виживання, сформувати такий механізм соціальної адаптації молоді, який би перетворював нове покоління в органічну частину вже існуючого соціуму.
Відомі слова Е. Дюркгейма: якщо пристосувати індивіда до конкретних соціальних умов і сформувати індивідуальний характер у відповідності з основними рисами домінуючого соціального характеру, то людина буде діяти з найбільшою продуктивністю, необхідною і корисною суспільству, тобто буде сформовано "продуктивний характер". Саме тому метою і призначенням соціалізації є формування індивіда, який має ознаки і діє як елемент саме цього співтовариства, який буде в змозі забезпечити збереження і виживання себе як члена цього суспільства і суспільства як свого другого, колективного "Я" у взаємовідносинах з іншими групами.
Молода людина, організовуючи свою діяльність в соціальному просторі і часі, еволюціонує разом із суспільством. Передача в процесі соціалізації суспільного досвіду та знань не тільки уподібнює індивіда групі, що складає інтерес останньої, а й дозволяє йому використовувати цей символічний капітал у власних інтересах. Така подвійність відбиває поєднання конкретних напрямків соціалізації: по-перше, формування індивідуальністю власного зразка, з’ясування своєї ідентичності і, по-друге, само ототожнення з оточенням – іншими людьми, групою, ціннісними моделями. Ця подвійність достатньо умовна і зникає при конкретному розгляді ідентифікації, проте методологічна значимість такого виділення безумовна.