Пай хойВысочайшая точка кряжа — гора Мореиз (467 м над уровнем моря) . Сложен кристаллическими сланцами, песчаниками, мергелями, известняками. На склонах мохово-лишайниковая, травянистая, местами кустарничковая тундра. полярный уралвысота до 1499 м (г. Пайер) . Сложена в основном кварцитами, кристаллическими сланцами, изверженными и осадочными горными породами. Сохранились следы горно-долинных оледенений (цирки, троги, морена) . Современное оледенение (ледники ИГАН, Долгушина и др.) . На П. У. много озёр (самое глубокое — озеро Большое Щучье) . Склоны южной части (до высоты 300—400 м) покрыты таёжным редколесьем из лиственницы, ели, с примесью берёзы, выше и в более северных частях — горные, мохово-лишайниковые тундры, скалы, каменные россыпи. приполярный уралНародная (1894 м) Наиболее высокая осевая часть П. У. сложена кварцитами и кристаллическими сланцами, на западном и восточном склонах — метаморфическими и осадочными породами (песчаники, известняки и др.) ; имеются современные небольшие ледники (Гофмана, Варсонофьевой и др. ) и многочисленные снежники. Хорошо представлены следы горнодолинных оледенений. Склоны до высоты 500 м покрыты таёжными лесами (ель, лиственница, берёза) ; выше — горные тундры, скалы, каменные россыпи. северный уралКонжаковский Камень (1569м), Рельеф среднегорный, с плоскими вершинами — результатом поднятия древних выровненных гор и воздействия последующих оледенений и современного морозного выветривания. Встречаются и пятна вечной мерзлоты, причём до широты Конжаковского Камня. И хотя ледников в этих районах нет, в карах Тельпосиза — самого высокого массива средний урал юрма 1003мСостоит главным образом из гнейсов, амфиболитов, кварцитов, известняков и песчаных пород. На Среднем Урале много полезных ископаемых, особенно металлов: (железо, медь, золото и др. ) и камней (малахит и др.) . запада к горам примыкает холмистое Предуралье с преобладанием карстового рельефа, приуроченного к палеозойским карбонатным породам и гипсам. Особенно обильны карстовые формы на Уфимском плато, расчленённом глубоко врезанными долинами рек Ай и Юрюзань. Зауралье характеризуется сопочным и увалистым рельефом, а также густой озёрной сетью и огромными массивами болот в северной части. У подножия гор прослеживаются две цепочки тектонических озёр южный урал Ямантау (1640 м) арактерной особенностью Южного Урала является выдержанность направления основных тектонических структур и разделяющих их крупных глубинных разломов, которые на многие сотни километров тянутся в меридиональном направлении. В горной части формы рельефа совпадают с геологическими структурами, преобладает прямое их соотношение, хребты приурочены к антиклинальным структурам, а понижение между ними — к синклинальным. Складчатые сооружения Южного Урала отделены от Русской платформы системой глубоких, заполненных пермскими отложениями, впадин Предуральского краевого прогиба
Ва́ско да Га́ма — португальський дослідник і мореплавець, який відкрив морський шлях до Індії довкола Африки
Объяснение:
Васко да Гама ймовірно народився в 1460[4] або 1469 році[5], в місті Сінеші, на південно-західному узбережжі Португалії, найімовірніше в домі біля церкви Саласької Богородиці. Сінеш, один з портів у провінції Алентежу, на той час являв собою лише купку білих будівель, мешканці яких переважно займалися рибальством.Батько Васко да Гами, Ештеван, був лицарем і служив при дворі дона Фернанду[6], герцога Візейського, на час народження Васко. Сам Ештеван був одружений з дочкою Жуана Содре, доньєю Ізабелою Содре, яка мала англійське походження[7] і була пов'язана з домом принца Дього, герцога Вієйського, сина короля Едуарда I і одного з офіцерів Ордена Христа[7]. Дон Фернанду назначив Ештеван да Гама мером міста Сінеш і надав можливість отримувати деякий відсоток від зібраних там податків на мило.
Про раннє життя Васко відомо дуже мало: за даними португальського історика Тейшейра де Арагана, він навчався в місті Еворі, де вивчав математику та навігацію і добре знав астрономію — можливо, навчався у астронома Авраама Закуту[7].
У 1492 король Жуан II надіслав Васко да Гаму до порту Сетубал, на південь від Лісабона, а потім в Алгарве, південну провінцію Португалії, із завданням захопити французькі кораблі, які нападали на мирні португальські судна — з цим завданням Васко впорався швидко й ефективно.
Ще з часів принца Енріке Мореплавця (1394—1460) португальці ретельно готувалися до відкриття морського шляху до Індії, адже з Індії в Європу постачалися прянощі, шовкові тканини, ювелірні вироби і слонова кістка. Проте на суходільному шляху з Індії до Європи лежало кілька арабських країн, які збирали високе мито з купців; далі товар потрапляв у руки генуезьких та венеційських купців, які теж добре наживалися на посередницькій торгівлі, внаслідок чого первісна ціна на товари розкоші впродовж торговельного шляху зростала кількасотразово. Відкриття прямого морського шляху до Індії обіцяло величезні прибутки, і саме тому принц Енріке впродовж 40 років готував і посилав морські експедиції на розвідку африканського узбережжя. Під час цих експедицій були відкриті Азорські острови й острів Мадейра, в 1444 р. Дініш Діаш досягнув крайньої західної точки Африки — Зеленого мису, а в 1455 р. венеціанець Альвізе Кадамосто відкрив острови Кабо-Верде і гирло р. Гамбія.
Проте лише через сорок років, зимою 1487–1488 Бартоломеу Діашу вдалося досягти Мису Доброї Надії на півдні Африки, де берегова лінія Африканського континенту вперше повертає на північ, відкриваючи прохід з Атлантичного океану в Індійський.
Если чесно не очень поняла суть задания поэтому вот факты про "васко да гамо "
полярный уралвысота до 1499 м (г. Пайер) . Сложена в основном кварцитами, кристаллическими сланцами, изверженными и осадочными горными породами. Сохранились следы горно-долинных оледенений (цирки, троги, морена) . Современное оледенение (ледники ИГАН, Долгушина и др.) . На П. У. много озёр (самое глубокое — озеро Большое Щучье) . Склоны южной части (до высоты 300—400 м) покрыты таёжным редколесьем из лиственницы, ели, с примесью берёзы, выше и в более северных частях — горные, мохово-лишайниковые тундры, скалы, каменные россыпи.
приполярный уралНародная (1894 м) Наиболее высокая осевая часть П. У. сложена кварцитами и кристаллическими сланцами, на западном и восточном склонах — метаморфическими и осадочными породами (песчаники, известняки и др.) ; имеются современные небольшие ледники (Гофмана, Варсонофьевой и др. ) и многочисленные снежники. Хорошо представлены следы горнодолинных оледенений. Склоны до высоты 500 м покрыты таёжными лесами (ель, лиственница, берёза) ; выше — горные тундры, скалы, каменные россыпи.
северный уралКонжаковский Камень (1569м), Рельеф среднегорный, с плоскими вершинами — результатом поднятия древних выровненных гор и воздействия последующих оледенений и современного морозного выветривания. Встречаются и пятна вечной мерзлоты, причём до широты Конжаковского Камня. И хотя ледников в этих районах нет, в карах Тельпосиза — самого высокого массива
средний урал юрма 1003мСостоит главным образом из гнейсов, амфиболитов, кварцитов, известняков и песчаных пород. На Среднем Урале много полезных ископаемых, особенно металлов: (железо, медь, золото и др. ) и камней (малахит и др.) . запада к горам примыкает холмистое Предуралье с преобладанием карстового рельефа, приуроченного к палеозойским карбонатным породам и гипсам. Особенно обильны карстовые формы на Уфимском плато, расчленённом глубоко врезанными долинами рек Ай и Юрюзань. Зауралье характеризуется сопочным и увалистым рельефом, а также густой озёрной сетью и огромными массивами болот в северной части. У подножия гор прослеживаются две цепочки тектонических озёр
южный урал Ямантау (1640 м) арактерной особенностью Южного Урала является выдержанность направления основных тектонических структур и разделяющих их крупных глубинных разломов, которые на многие сотни километров тянутся в меридиональном направлении. В горной части формы рельефа совпадают с геологическими структурами, преобладает прямое их соотношение, хребты приурочены к антиклинальным структурам, а понижение между ними — к синклинальным. Складчатые сооружения Южного Урала отделены от Русской платформы системой глубоких, заполненных пермскими отложениями, впадин Предуральского краевого прогиба
Ва́ско да Га́ма — португальський дослідник і мореплавець, який відкрив морський шлях до Індії довкола Африки
Объяснение:
Васко да Гама ймовірно народився в 1460[4] або 1469 році[5], в місті Сінеші, на південно-західному узбережжі Португалії, найімовірніше в домі біля церкви Саласької Богородиці. Сінеш, один з портів у провінції Алентежу, на той час являв собою лише купку білих будівель, мешканці яких переважно займалися рибальством.Батько Васко да Гами, Ештеван, був лицарем і служив при дворі дона Фернанду[6], герцога Візейського, на час народження Васко. Сам Ештеван був одружений з дочкою Жуана Содре, доньєю Ізабелою Содре, яка мала англійське походження[7] і була пов'язана з домом принца Дього, герцога Вієйського, сина короля Едуарда I і одного з офіцерів Ордена Христа[7]. Дон Фернанду назначив Ештеван да Гама мером міста Сінеш і надав можливість отримувати деякий відсоток від зібраних там податків на мило.
Про раннє життя Васко відомо дуже мало: за даними португальського історика Тейшейра де Арагана, він навчався в місті Еворі, де вивчав математику та навігацію і добре знав астрономію — можливо, навчався у астронома Авраама Закуту[7].
У 1492 король Жуан II надіслав Васко да Гаму до порту Сетубал, на південь від Лісабона, а потім в Алгарве, південну провінцію Португалії, із завданням захопити французькі кораблі, які нападали на мирні португальські судна — з цим завданням Васко впорався швидко й ефективно.
Ще з часів принца Енріке Мореплавця (1394—1460) португальці ретельно готувалися до відкриття морського шляху до Індії, адже з Індії в Європу постачалися прянощі, шовкові тканини, ювелірні вироби і слонова кістка. Проте на суходільному шляху з Індії до Європи лежало кілька арабських країн, які збирали високе мито з купців; далі товар потрапляв у руки генуезьких та венеційських купців, які теж добре наживалися на посередницькій торгівлі, внаслідок чого первісна ціна на товари розкоші впродовж торговельного шляху зростала кількасотразово. Відкриття прямого морського шляху до Індії обіцяло величезні прибутки, і саме тому принц Енріке впродовж 40 років готував і посилав морські експедиції на розвідку африканського узбережжя. Під час цих експедицій були відкриті Азорські острови й острів Мадейра, в 1444 р. Дініш Діаш досягнув крайньої західної точки Африки — Зеленого мису, а в 1455 р. венеціанець Альвізе Кадамосто відкрив острови Кабо-Верде і гирло р. Гамбія.
Проте лише через сорок років, зимою 1487–1488 Бартоломеу Діашу вдалося досягти Мису Доброї Надії на півдні Африки, де берегова лінія Африканського континенту вперше повертає на північ, відкриваючи прохід з Атлантичного океану в Індійський.
Если чесно не очень поняла суть задания поэтому вот факты про "васко да гамо "