Почти три столетия - с конца VIII до середины XI в. - В истории Европы называют "Эпохой викингов". В то время германские племена, жившие на севере Европы (Ютландском и Скандинавском полуостровах и некоторых островах Балтики) двинулись на завоевание новых земель. В странах Европы их называли норманнами - "северными людьми". Норманны - это древние скандинавы, предки современных норвежцев, шведов, датчан и исландцев. В самой Скандинавии тех, кто не хотел мирно работать дома, а любил жизнь, полная опасностей и приключений, называли викингами (происхождение этого слова окончательно не выяснено. Балтийским морем и далее Западной Двиной они добирались до земель, заселенных восточными славянами, где их называли варягами
Походы викингов считают последней волной Великого переселения народов. Его первая волна (V-VI вв. ) Разрушила Западную Римскую империю и привела к появлению на ее месте варварских королевств. Вторая волна (конец VIII - начало XI века) пришла уже к новой Европы. Викинги однако не смогли разрушить ее, а при к ней, позаимствовав традиции и порядки феодальной Европы
Своими приступами норманны опустошали побережья Англии, Франции и Германии, а затем реками продвигались вглубь страны, достигая таких городов, как Лондон, Париж, Аахен т. д. Сначала, захватив добычу, норманны возвращались домой. Со временем они стали захватывать прибрежные районы и селиться там. Так, в Шотландии, Ирландии, Англии. В начале X в. французский король был вынужден предоставить норманнам немалые владения на севере страны в районе устья Сены. Так возникло герцогство Нормандия. Позже, в XI веке, выходцы из Нормандии подчинили всю Южную Италию и Сицилию, создав там свои княжес
Географічне положення значної території Північної Америки в субарктичних та помірних широтах зумовлює суттєвий вплив західного перенесення повітря. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану, а у північних полярних районах формуються північно-східні вітри.
Розподіл тепла і вологи на материку в значній мірі залежить від особливостей рельєфу. Зокрема, велику перешкоду для західного потоку повітря створює гірська система Кордильєр. Долаючи її, повітряні маси, що надходять з Тихого океану, залишають всю вологу на узбережжі та західних схилах гір і проникають далі на схід вже більш сухими. На сході Північної Америки значно нижчі гори Аппалачі. Проте й вони також частково перешкоджають проникненню вологого повітря з Атлантики вглиб континенту.
Відсутність гір на півночі та півдні материка, рівнинність його центральних областей дають можливість холодним арктичним повітряним масам далеко на південь. Хвилі холоду іноді досягають узбережжя Мексиканської затоки, приносячи різке похолодання, морози, які супроводжуються снігопадами. Буває й навпаки: тепле тропічне повітря з півдня поширюється далеко на північ, приносячи відлигу.
На межі зіткнення арктичних і помірних, тропічних і помірних повітряних мас формуються атмосферні фронти, де виникають циклони, з якими пов’язані опади.
Гірські масиви Кордильєр та Аппалачів, що розташовані меридіонально, створюють ефект „аеродинамічної труби”, якою проносяться руйнівні смерчі (торнадо), що утворюються в результаті зіткнення повітряних мас із значними контрастами температури.
Походы викингов считают последней волной Великого переселения народов. Его первая волна (V-VI вв. ) Разрушила Западную Римскую империю и привела к появлению на ее месте варварских королевств. Вторая волна (конец VIII - начало XI века) пришла уже к новой Европы. Викинги однако не смогли разрушить ее, а при к ней, позаимствовав традиции и порядки феодальной Европы
Своими приступами норманны опустошали побережья Англии, Франции и Германии, а затем реками продвигались вглубь страны, достигая таких городов, как Лондон, Париж, Аахен т. д. Сначала, захватив добычу, норманны возвращались домой. Со временем они стали захватывать прибрежные районы и селиться там. Так, в Шотландии, Ирландии, Англии. В начале X в. французский король был вынужден предоставить норманнам немалые владения на севере страны в районе устья Сены. Так возникло герцогство Нормандия. Позже, в XI веке, выходцы из Нормандии подчинили всю Южную Италию и Сицилию, создав там свои княжес
Географічне положення значної території Північної Америки в субарктичних та помірних широтах зумовлює суттєвий вплив західного перенесення повітря. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану, а у північних полярних районах формуються північно-східні вітри.
Розподіл тепла і вологи на материку в значній мірі залежить від особливостей рельєфу. Зокрема, велику перешкоду для західного потоку повітря створює гірська система Кордильєр. Долаючи її, повітряні маси, що надходять з Тихого океану, залишають всю вологу на узбережжі та західних схилах гір і проникають далі на схід вже більш сухими. На сході Північної Америки значно нижчі гори Аппалачі. Проте й вони також частково перешкоджають проникненню вологого повітря з Атлантики вглиб континенту.
Відсутність гір на півночі та півдні материка, рівнинність його центральних областей дають можливість холодним арктичним повітряним масам далеко на південь. Хвилі холоду іноді досягають узбережжя Мексиканської затоки, приносячи різке похолодання, морози, які супроводжуються снігопадами. Буває й навпаки: тепле тропічне повітря з півдня поширюється далеко на північ, приносячи відлигу.
На межі зіткнення арктичних і помірних, тропічних і помірних повітряних мас формуються атмосферні фронти, де виникають циклони, з якими пов’язані опади.
Гірські масиви Кордильєр та Аппалачів, що розташовані меридіонально, створюють ефект „аеродинамічної труби”, якою проносяться руйнівні смерчі (торнадо), що утворюються в результаті зіткнення повітряних мас із значними контрастами температури.
Объяснение: