1) Коефіцієнт природного приросту — демографічний показник відношення кількості народжених за рік на 1 тис. жителів до середньої чисельності всього населення. Використовується для характеристики інтенсивності природного руху. Вимірюються у проміле (‰).
2) Чисельність насе́лення Украї́ни на 1 липня 2020 року згідно даних ООН становила 43,733 млн осіб разом з Кримом (35-те місце у світі)[1]. За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2021 року чисельність наявного населення України з врахуванням тимчасово окупованої території Донецької області, Луганської області, але без Автономної Республіки Крим і міста Севастополь становила 41 588,4 тис. осіб[2]. Чисельність українців стабільно зменшується[3], народжуваність 2017 року становила 10,3 ‰ (189-те місце у світі), смертність — 14,4 ‰ (5-те місце у світі), природний приріст — -0,41 % (220-те місце у світі) . Історично чисельність населення країни зростала так: станом на 1917 рік на території у сучасних межах України мешкало 38,8 мільйонів осіб (11-те місце у світі серед сучасних держав); на початок Другої світової війни, 1939 року — 39 млн осіб; після війни у межах УРСР 1959 року мешкало 42 млн осіб; 1970 року — 47 млн осіб; на момент здобуття незалежності, 1991 року — 52 млн осіб; згідно з переписом 2001 року — 48,5 млн осіб; перед початком російсько-української війни, на початку 2014 року — 45,5 млн осіб .
Населення країни розміщене нерівномірно. Велика кількість населення сконцентрована у великих промислових центрах східних областей і Центрального Придніпров'я, навколо приморських міст Північного Причорномор'я, Південного узбережжя Криму, у столиці та навколо неї. Водночас сільське населення найбільше сконцентроване в Прикарпатті, Галичині та на Поділлі . Пересічна густота населення — 74,3 особи/км² . Рівень урбанізованості досить високий — 69,1 %; в країні налічується 1345 міських поселень, з яких чотири міста-мільйонника — Київ (столиця), Харків, Одеса й Дніпро. Місто Донецьк внаслідок депопуляції втратило частину населення і статус мільйонника
Україну населяють переважно українці, їхня частка превалює над частками інших народів в усіх областях, окрім Криму, де частка росіян трохи більша за половину. У містах, особливо сходу та півдня, велика частка росіян та представників інших народів, що обумовлено масовою імміграцією в часи перебування у складі Російської імперії та особливо Радянського Союзу. Регіонами компактного проживання національних меншин є: кримські татари — Крим, румуни й молдовани — Буковина, угорці — Закарпаття, болгари, молдовани й гагаузи — Одещина, болгари й греки — Приазов'я . Офіційна мова — українська, дуже поширена у вжитку російська мова, регіонально — кримськотатарська (Крим), румунська (Буковина), угорська (Закарпаття) та інші .
Більшість населення України сповідує християнську віру і відносить себе до однієї з конфесійних громад: Української православної церкви Московського патріархату, Православної церкви України, Української греко-католицької і римо-католицької церков. Стрімко розвиваються різноманітні громади протестантських церков (переважно на сході); відроджуються громади мусульман (у Криму) створюються нові (переселенцями у великі міста сходу); історично широко представлені юдейські громади у містах і містечках від Львова до Харкова, від Києва до Одеси
Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних органів і науково-освітніх установ .
Регулярно проводяться переписи населення. За радянських часів, за рекомендаціями відповідних установ ООН, кожного десятиліття; за часів незалежності лише один раз — Всеукраїнський перепис населення 2001 року .
3) Природний рух населення, відтворення населення — сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту, що забезпечують безперервне відновлення і зміну людських поколінь[1].
Відтворення населення поєднує в собі як біологічні, так і, навіть у більшій мірі, соціально-економічні чинники:
Рівень народжуваності залежить від умов життя людей, розвитку культури, добробуту, залучення жінок до участі в економічній сфері, релігійних поглядів тощо[1].
Рівень смертності тісно пов'язаний з матеріальним становищем людей, розвитком охорони здоров'я, харчуванням життя, політичної ситуації, військових конфліктів тощо[1].
Норильск расположен в Красноярском крае, в 1500 км к северу от Красноярска, в 300 км от Полярного круга, на полуострове Таймыр в зоне лесотундры и вечной мерзлоты. Норильск является городом краевого подчинения и входит в состав Красноярского края. Географическое место положение: широта: 69°22' , долгота: 88°06'. Отклонение от московского времени: +4 часа.
Для Норильского района характерна большая жесткость погоды за счет постоянных резких ветров. В зимнее время скорость ветра составляет в среднем 7 м/с, максимальная скорость достигает 40 м/с. За зиму на территорию Большого Норильска выпадает до двух миллионов тонн снега, то есть на каждого жителя Норильска приходится, в среднем, по 10 тонн снега в год. Зима с долгой полярной ночью, лето – короткое и часто дождливое.
В районе Норильска добывают огромное количество ресурсов: медь, никель, кобальт, платину, золото, серебро, палладий, иридий, родий и другие. В процессе очистки и обработки руд также выделяют: серу и серную кислоту, селен и теллур. Кроме того, на данный момент разрабатываются не все обнаруженные природные ресурсы Норильского промышленного узла, а геологи продолжают изыскания.
Самым крупным городом является Норильск. Именно с его строительства началось освоение района. Здесь проживает чуть больше 100 тысяч человек. К городу примыкает Медный завод, обогатительная фабрика, в 3 километрах находится шахта. В 2005 году все другие населенные пункты были лишены своих статусов и вошли в городской округ Норильск в качестве его районов.
Через реку Енисей, по которой основная масса грузов попадает в другие регионы. ( морской порт Дудинки )
Ежегодно Норильск возглавляет список самых проблемных с точки зрения выбросов в атмосферу городов России. Однако его "слава" переросла границы страны: Норильск из года в год входит в десятку самых грязных городов мира, нередко оказываясь и на первом месте, опережая промышленные центры Китая.
1) Коефіцієнт природного приросту — демографічний показник відношення кількості народжених за рік на 1 тис. жителів до середньої чисельності всього населення. Використовується для характеристики інтенсивності природного руху. Вимірюються у проміле (‰).
2) Чисельність насе́лення Украї́ни на 1 липня 2020 року згідно даних ООН становила 43,733 млн осіб разом з Кримом (35-те місце у світі)[1]. За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2021 року чисельність наявного населення України з врахуванням тимчасово окупованої території Донецької області, Луганської області, але без Автономної Республіки Крим і міста Севастополь становила 41 588,4 тис. осіб[2]. Чисельність українців стабільно зменшується[3], народжуваність 2017 року становила 10,3 ‰ (189-те місце у світі), смертність — 14,4 ‰ (5-те місце у світі), природний приріст — -0,41 % (220-те місце у світі) . Історично чисельність населення країни зростала так: станом на 1917 рік на території у сучасних межах України мешкало 38,8 мільйонів осіб (11-те місце у світі серед сучасних держав); на початок Другої світової війни, 1939 року — 39 млн осіб; після війни у межах УРСР 1959 року мешкало 42 млн осіб; 1970 року — 47 млн осіб; на момент здобуття незалежності, 1991 року — 52 млн осіб; згідно з переписом 2001 року — 48,5 млн осіб; перед початком російсько-української війни, на початку 2014 року — 45,5 млн осіб .
Населення країни розміщене нерівномірно. Велика кількість населення сконцентрована у великих промислових центрах східних областей і Центрального Придніпров'я, навколо приморських міст Північного Причорномор'я, Південного узбережжя Криму, у столиці та навколо неї. Водночас сільське населення найбільше сконцентроване в Прикарпатті, Галичині та на Поділлі . Пересічна густота населення — 74,3 особи/км² . Рівень урбанізованості досить високий — 69,1 %; в країні налічується 1345 міських поселень, з яких чотири міста-мільйонника — Київ (столиця), Харків, Одеса й Дніпро. Місто Донецьк внаслідок депопуляції втратило частину населення і статус мільйонника
Україну населяють переважно українці, їхня частка превалює над частками інших народів в усіх областях, окрім Криму, де частка росіян трохи більша за половину. У містах, особливо сходу та півдня, велика частка росіян та представників інших народів, що обумовлено масовою імміграцією в часи перебування у складі Російської імперії та особливо Радянського Союзу. Регіонами компактного проживання національних меншин є: кримські татари — Крим, румуни й молдовани — Буковина, угорці — Закарпаття, болгари, молдовани й гагаузи — Одещина, болгари й греки — Приазов'я . Офіційна мова — українська, дуже поширена у вжитку російська мова, регіонально — кримськотатарська (Крим), румунська (Буковина), угорська (Закарпаття) та інші .
Більшість населення України сповідує християнську віру і відносить себе до однієї з конфесійних громад: Української православної церкви Московського патріархату, Православної церкви України, Української греко-католицької і римо-католицької церков. Стрімко розвиваються різноманітні громади протестантських церков (переважно на сході); відроджуються громади мусульман (у Криму) створюються нові (переселенцями у великі міста сходу); історично широко представлені юдейські громади у містах і містечках від Львова до Харкова, від Києва до Одеси
Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних органів і науково-освітніх установ .
Регулярно проводяться переписи населення. За радянських часів, за рекомендаціями відповідних установ ООН, кожного десятиліття; за часів незалежності лише один раз — Всеукраїнський перепис населення 2001 року .
3) Природний рух населення, відтворення населення — сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту, що забезпечують безперервне відновлення і зміну людських поколінь[1].
Відтворення населення поєднує в собі як біологічні, так і, навіть у більшій мірі, соціально-економічні чинники:
Рівень народжуваності залежить від умов життя людей, розвитку культури, добробуту, залучення жінок до участі в економічній сфері, релігійних поглядів тощо[1].
Рівень смертності тісно пов'язаний з матеріальним становищем людей, розвитком охорони здоров'я, харчуванням життя, політичної ситуації, військових конфліктів тощо[1].
Норильск расположен в Красноярском крае, в 1500 км к северу от Красноярска, в 300 км от Полярного круга, на полуострове Таймыр в зоне лесотундры и вечной мерзлоты. Норильск является городом краевого подчинения и входит в состав Красноярского края. Географическое место положение: широта: 69°22' , долгота: 88°06'. Отклонение от московского времени: +4 часа.
Для Норильского района характерна большая жесткость погоды за счет постоянных резких ветров. В зимнее время скорость ветра составляет в среднем 7 м/с, максимальная скорость достигает 40 м/с. За зиму на территорию Большого Норильска выпадает до двух миллионов тонн снега, то есть на каждого жителя Норильска приходится, в среднем, по 10 тонн снега в год. Зима с долгой полярной ночью, лето – короткое и часто дождливое.
В районе Норильска добывают огромное количество ресурсов: медь, никель, кобальт, платину, золото, серебро, палладий, иридий, родий и другие. В процессе очистки и обработки руд также выделяют: серу и серную кислоту, селен и теллур. Кроме того, на данный момент разрабатываются не все обнаруженные природные ресурсы Норильского промышленного узла, а геологи продолжают изыскания.
Самым крупным городом является Норильск. Именно с его строительства началось освоение района. Здесь проживает чуть больше 100 тысяч человек. К городу примыкает Медный завод, обогатительная фабрика, в 3 километрах находится шахта. В 2005 году все другие населенные пункты были лишены своих статусов и вошли в городской округ Норильск в качестве его районов.
Через реку Енисей, по которой основная масса грузов попадает в другие регионы. ( морской порт Дудинки )
Ежегодно Норильск возглавляет список самых проблемных с точки зрения выбросов в атмосферу городов России. Однако его "слава" переросла границы страны: Норильск из года в год входит в десятку самых грязных городов мира, нередко оказываясь и на первом месте, опережая промышленные центры Китая.