Обширный природный комплекс степи находится между двумя промежуточными зонами: полупустыней и лесостепью. Он представляет собой огромную равнину, сплошь покрытую мелкими кустарниками и травами. Исключениями являются небольшие лесополосы поблизости водоемов. Степная растительность при к сухому жаркому лету. Она выживать без должного поступления влаги-маки, саксаул, верблюжья колючка, ковыль. С севера на юг меняется и фауна Казахстана. Где растительность обильна, там обитают полевые мыши, тушканчики, суслики и степные пеструшки. Их шкурка по цвету схожа с почвой. Это дает возможность быть не замеченными степным орлом или другой хищной птицей. На озерах и реках, которые пересекают тонкими нитями степь, можно встретить прекрасных птиц: журавлей, черных жаворонков, диких уток, чаек и даже фламинго. Но самое невероятное, что можно встретить в Казахской степи – это табун диких лошадей. Они пугливы, так что сразу кинутся в бега, поднимая столб пыли из-под копыт.

(а) Представьте графически описанную экосистему.

(b) Объясните взаимосвязь компонентов в этой экосистеме С СО!​

ответ: смотри ниже

Объяснение:Биосфера — целостная, сложно организованная система, развивающаяся по своим внутренним законам и под действием внешних сил, в том числе космических.

Биосфера — продукт эволюции Земли.

Выдающийся русский ученый В. И. Вернадский, один из создателей современного учения о биосфере, выделил компоненты биосферы. В состав биосферы входят:

живое вещество, т. е. все живые организмы, населяющие Землю;

биогенное вещество — все вещества, созданные в процессе жизнедеятельности живых организмов (известняки, торф, каменный уголь, нефть);

биокосное вещество — продукт взаимодействия живых организмов с неживой (косной) природой (почва, ил);

косное (мёртвое) вещество — минералы и горные породы, образованные без участия живых организмов (алмаз, изумруд, кварц, мрамор, гранит и т. п.).

Для свого самозбереження суспільство прагне наділити нове покоління необхідними для даного суспільства навичками групового виживання, сформувати такий механізм соціальної адаптації молоді, який би перетворював нове покоління в органічну частину вже існуючого соціуму.

Відомі слова Е. Дюркгейма: якщо пристосувати індивіда до конкретних соціальних умов і сформувати індивідуальний характер у відповідності з основними рисами домінуючого соціального характеру, то людина буде діяти з найбільшою продуктивністю, необхідною і корисною суспільству, тобто буде сформовано "продуктивний характер". Саме тому метою і призначенням соціалізації є формування індивіда, який має ознаки і діє як елемент саме цього співтовариства, який буде в змозі забезпечити збереження і виживання себе як члена цього суспільства і суспільства як свого другого, колективного "Я" у взаємовідносинах з іншими групами.

Молода людина, організовуючи свою діяльність в соціальному просторі і часі, еволюціонує разом із суспільством. Передача в процесі соціалізації суспільного досвіду та знань не тільки уподібнює індивіда групі, що складає інтерес останньої, а й дозволяє йому використовувати цей символічний капітал у власних інтересах. Така подвійність відбиває поєднання конкретних напрямків соціалізації: по-перше, формування індивідуальністю власного зразка, з’ясування своєї ідентичності і, по-друге, само ототожнення з оточенням – іншими людьми, групою, ціннісними моделями. Ця подвійність достатньо умовна і зникає при конкретному розгляді ідентифікації, проте методологічна значимість такого виділення безумовна.