Тут мешкає найбільша кількість видів коралів, равликів, молюсків, крабів, креветок, морських зірок, головоногих, морських їжаків, огірків і риб.
Донна рослинність Тихого океану налічує близько 4 тисяч видів водоростей і до 29 видів квіткових рослин.
У помірних і холодних регіонах Тихого океану масово поширені бурі водорості, особливо з групи ламінарієвих, причому в південній півкулі зустрічаються гіганти з цього сімейства довжиною до 200 м.
2. Індійський океан:
Індійський океан багатий різноманітністю тваринного і рослинного світу, з найбільш яскраві мешканців цього океану, можна виділити синього кита, дюгонь, беззубого кита, морського слона і тюленя, різних медузи гребневиков.
Рослинний світ Індійського океану представлений бурими (саргасові, турбінаріі) і зеленими водоростями (каулерпи). Пишно розвиваються також вапняні водорості літотамний і халімеда, які беруть участь разом з коралами в спорудженні рифових будівель.
Величезні комплекси коралів сконцентровані саме в Індійському океані. Ті корали, що утворюють цілі рифи, наука ділить на такі види: гіллясті тендітні (або мадрепортовие) і скласти (медріновие або мозкові). Пофарбовані в пурпурний, блакитний, ліловий, всі відтінки червоного, зелений або навіть жовтий колір, гіллясті корали представлені на дрібному дні.
3. Атлантичний океан:
В Атлантичному океані проживають і різні ссавці: дельфіни, кашалоти, кити, морські свині, тюлені та ін. А в глибоководних районах океану проживають губки, кільчасті черви, ракоподібні, морські зірки і морські лілії.
Рослинний світ океану прідеставлют собою різні водорості. У північній його частині - бурі і червоні водорості, ламінарії і Аларіх; у європейського узбережжя - квіткові - зостера марина і зостера нана; в тропічному поясі каулерпи, Валлонія, Кодиум, літотамний і літофіллум, саргасові; в південній частині - ламінарії і червоні водорості.
4. Північний Льодовитий океан: (Северно-Ледовитый океан)
Тваринний світ більш різноманітний в Північно-Європейському басейні, головним чином риби: оселедець, тріска, морський окунь, пікша; в Арктичному басейні - білий ведмідь, морж, тюлень, нарвав, білуха і ін.
Рослинний світ Північного Льодовитого океану досить бідний, він представлений невибагливими водоростями. Але в океані налічують понад 200 видів фітопланктону, який є їжею для зоопланктону (дрібних тварин).
5. Південний Океан: (Южный Океан)
Незважаючи на суворий клімат, Південний океан багатий життям. Тут величезні маси фіто-і зоопланктону, криля, рясні губки і голкошкірі, кілька сімейств риб, особливо нототенії.
Води південного океану надзвичайно насичені фіто- і зоопланктоном, представленим в першу чергу крилем. Кріль є основою харчування для багатьох видів риб, китоподібних, пінгвінів, кальмарів, губок, голкошкірих, тюленів і інших тварин.
Географические координаты определяют положение точки на земной поверхности (в узком смысле) или, более широко, в географической оболочке. Географические координаты строятся по принципу сферических. Аналогичные координаты применяются на других планетах, а также на небесной сфере. Широта Широта (обозначается греч. буквой Фи) — угол между местным направлением зенита и плоскостью экватора, отсчитываемый от 0 до 90° в обе стороны от экватора. Географическую широту точек, лежащих в северном полушарии, (северная широта) принято считать положительной, широту точек в южном полушарии — отрицательной. К тому же, принято говорить о широтах, бо́льших по абсолютной величине — как о высоких, а о близких к нулю (то есть, к экватору) — как о низких. Из-за отличия формы Земли (геоида) от шара, географическая широта точек несколько отличается от их геоцентрической широты, т. е. от угла между направлением на данную точку из центра Земли и плоскостью экватора. Широту места можно определить с таких астрономических инструментов как секстант или гномон (прямое измерение) , также можно воспользоваться системами GPS или ГЛОНАСС (косвенное измерение) . От широты, как и от времени года, зависит продолжительность дня. Долгота Долгота (обозначается греч. буквой Лямбда) — угол между плоскостью меридиана, проходящего через данную точку, и плоскостью начального нулевого меридиана, от которого ведётся счёт долготы. Сейчас на Земле за нулевой меридиан принят тот, что проходит через старую обсерваторию в Гринвиче, на юго-востоке Лондона, и поэтому он называется Гринвичским меридианом. Долготы от 0 до 180° к востоку от нулевого меридиана называют восточными, к западу — западными. Восточные долготы принято считать положительными, западные — отрицательными. Следует подчеркнуть, что, в отличие от широты, для системы долгот выбор начала отсчёта (нулевого меридиана) произволен и зависит только от соглашения. Так, кроме Гринвича, в качестве нулевого ранее выбирались меридианы обсерваторий Парижа, Кадиса, Пулково (на территории Российской империи) и т. д. От долготы зависит местное время. Высота Чтобы полностью определить положение точки трёхмерного пространства, необходима третья координата — высота. Расстояние до центра планеты не используется в географии: оно удобно лишь при описании очень глубоких областей планеты или, напротив, при расчёте орбит в космосе. В пределах географической оболочки применяется обычно высота над уровнем моря, отсчитываемая от уровня «сглаженной» поверхности — геоида. Такая система трёх координат оказывается ортогональной, что упрощает ряд вычислений. Высота над уровнем моря удобна ещё тем, что связана с атмосферным давлением. Расстояние от земной поверхности (ввысь или вглубь) часто используется для описания места, однако не служит координатой ввиду неровности поверхности.
1.Тихий океан:
Тут мешкає найбільша кількість видів коралів, равликів, молюсків, крабів, креветок, морських зірок, головоногих, морських їжаків, огірків і риб.
Донна рослинність Тихого океану налічує близько 4 тисяч видів водоростей і до 29 видів квіткових рослин.
У помірних і холодних регіонах Тихого океану масово поширені бурі водорості, особливо з групи ламінарієвих, причому в південній півкулі зустрічаються гіганти з цього сімейства довжиною до 200 м.
2. Індійський океан:
Індійський океан багатий різноманітністю тваринного і рослинного світу, з найбільш яскраві мешканців цього океану, можна виділити синього кита, дюгонь, беззубого кита, морського слона і тюленя, різних медузи гребневиков.
Рослинний світ Індійського океану представлений бурими (саргасові, турбінаріі) і зеленими водоростями (каулерпи). Пишно розвиваються також вапняні водорості літотамний і халімеда, які беруть участь разом з коралами в спорудженні рифових будівель.
Величезні комплекси коралів сконцентровані саме в Індійському океані. Ті корали, що утворюють цілі рифи, наука ділить на такі види: гіллясті тендітні (або мадрепортовие) і скласти (медріновие або мозкові). Пофарбовані в пурпурний, блакитний, ліловий, всі відтінки червоного, зелений або навіть жовтий колір, гіллясті корали представлені на дрібному дні.
3. Атлантичний океан:
В Атлантичному океані проживають і різні ссавці: дельфіни, кашалоти, кити, морські свині, тюлені та ін. А в глибоководних районах океану проживають губки, кільчасті черви, ракоподібні, морські зірки і морські лілії.
Рослинний світ океану прідеставлют собою різні водорості. У північній його частині - бурі і червоні водорості, ламінарії і Аларіх; у європейського узбережжя - квіткові - зостера марина і зостера нана; в тропічному поясі каулерпи, Валлонія, Кодиум, літотамний і літофіллум, саргасові; в південній частині - ламінарії і червоні водорості.
4. Північний Льодовитий океан: (Северно-Ледовитый океан)
Тваринний світ більш різноманітний в Північно-Європейському басейні, головним чином риби: оселедець, тріска, морський окунь, пікша; в Арктичному басейні - білий ведмідь, морж, тюлень, нарвав, білуха і ін.
Рослинний світ Північного Льодовитого океану досить бідний, він представлений невибагливими водоростями. Але в океані налічують понад 200 видів фітопланктону, який є їжею для зоопланктону (дрібних тварин).
5. Південний Океан: (Южный Океан)
Незважаючи на суворий клімат, Південний океан багатий життям. Тут величезні маси фіто-і зоопланктону, криля, рясні губки і голкошкірі, кілька сімейств риб, особливо нототенії.
Води південного океану надзвичайно насичені фіто- і зоопланктоном, представленим в першу чергу крилем. Кріль є основою харчування для багатьох видів риб, китоподібних, пінгвінів, кальмарів, губок, голкошкірих, тюленів і інших тварин.
Объяснение:
Географические координаты строятся по принципу сферических. Аналогичные координаты применяются на других планетах, а также на небесной сфере.
Широта
Широта (обозначается греч. буквой Фи) — угол между местным направлением зенита и плоскостью экватора, отсчитываемый от 0 до 90° в обе стороны от экватора. Географическую широту точек, лежащих в северном полушарии, (северная широта) принято считать положительной, широту точек в южном полушарии — отрицательной. К тому же, принято говорить о широтах, бо́льших по абсолютной величине — как о высоких, а о близких к нулю (то есть, к экватору) — как о низких.
Из-за отличия формы Земли (геоида) от шара, географическая широта точек несколько отличается от их геоцентрической широты, т. е. от угла между направлением на данную точку из центра Земли и плоскостью экватора.
Широту места можно определить с таких астрономических инструментов как секстант или гномон (прямое измерение) , также можно воспользоваться системами GPS или ГЛОНАСС (косвенное измерение) . От широты, как и от времени года, зависит продолжительность дня.
Долгота
Долгота (обозначается греч. буквой Лямбда) — угол между плоскостью меридиана, проходящего через данную точку, и плоскостью начального нулевого меридиана, от которого ведётся счёт долготы. Сейчас на Земле за нулевой меридиан принят тот, что проходит через старую обсерваторию в Гринвиче, на юго-востоке Лондона, и поэтому он называется Гринвичским меридианом. Долготы от 0 до 180° к востоку от нулевого меридиана называют восточными, к западу — западными. Восточные долготы принято считать положительными, западные — отрицательными. Следует подчеркнуть, что, в отличие от широты, для системы долгот выбор начала отсчёта (нулевого меридиана) произволен и зависит только от соглашения. Так, кроме Гринвича, в качестве нулевого ранее выбирались меридианы обсерваторий Парижа, Кадиса, Пулково (на территории Российской империи) и т. д.
От долготы зависит местное время.
Высота
Чтобы полностью определить положение точки трёхмерного пространства, необходима третья координата — высота. Расстояние до центра планеты не используется в географии: оно удобно лишь при описании очень глубоких областей планеты или, напротив, при расчёте орбит в космосе.
В пределах географической оболочки применяется обычно высота над уровнем моря, отсчитываемая от уровня «сглаженной» поверхности — геоида. Такая система трёх координат оказывается ортогональной, что упрощает ряд вычислений. Высота над уровнем моря удобна ещё тем, что связана с атмосферным давлением.
Расстояние от земной поверхности (ввысь или вглубь) часто используется для описания места, однако не служит координатой ввиду неровности поверхности.