На топографічних картах представлені система географічних координат та система плоских прямокутних координат.
Система географічних координат (географічні координати) застосовується для визначення положення точок земної поверхні відносно екватора й початкового (нульового) меридіану. Координатами є кутові величини: географічна широта B й географічна довгота L. Для визначення географічних координат на топографічних картах слугує мінутна рамка.
Довгота (кут між площиною меридіану в точц та нульовим (Гринвіч) меридіаном), Широта (кут між прямовисною лінією та площиною екватора) визначають положення точки на поверхні Землі. Вимірюються в градусах (°), довгота — від 0° до 180° на захід та на схід від Гринвіча, широта — від 0° до 90° на північ, від 0° до −90° на південь від екватора.
Географічні координати передають горизонтальне (планове) положення точок. Але при роботі із топографічною картою необхідно знати і абсолютну висоту. Абсолютні висоти в Україні визначають в Балтійській системі висот (відносно поверхні геоїда). Для забезпечення правильного положення об'єктів, що наносяться на карту, необхідно визначити географічну широту та географічну довготу й абсолютну висоту певної кількості точок, а положення всіх інших — відносно цих. Точки, закріплені на місцевості із точно встановленими плановими і висотними координатами, називають опорними пунктами, які поділяються на пункти планової основи та пункти висотної основи. Сукупність опорних пунктів дає опорну геодезичну мережу. Точність визначення координат опорних пунктів впливає на точність геодезичної основи карти.
Відповідь коротше:
Географічні координати точки, а саме, її широту , знаходять, використовуючи мінутну рамку, на якій крім мінутних поділок нанесені точками 10-секундні поділки.
Через точку проводять лінію, яка паралельна нижній стороні рамки карти, і дійсний меридіан , який паралельний вертикальній стороні рамки карти. Від заданої точки на південь і захід проводять кратні 10 секундам паралель та меридіан. З точки опускають перпендикуляри і вимірюють відрізки.
Развитие человеческой цивилизации связано с научно-техническим прогрессом. На фоне этого прогресса выделяются отдельные периоды быстрого и глубокого изменения производительных сил, в процессе которых происходит качественный переворот в этих силах. Он основан на превращении науки в непосредственную производительную силу общества. Такие периоды называются научно-техническими революциями (НТР). Начало современной НТР обычно относят к середине XX в.
Характерные черты и составные части НТР
Обычно выделяют четыре главные черты современной НТР. Во-первых, это универсальность, так как эта революция охватывает практически все отрасли народного хозяйства и затрагивает все сферы человеческой деятельности. С современной НТР ассоциируются такие понятия, как ЭВМ, космический корабль, реактивный самолет, АЭС, телевизор и т.д. Вторая черта НТР — это бурное развитие науки и техники. Расстояние от фундаментального открытия до применения его в практической деятельности сильно сократилось. С момента открытия принципа фотографирования до первого фотоснимка года, а для лазера этот период сократился до пяти лет. Третья черта НТР — это изменение роли человека в процессе производства. В процессе НТР повышаются требования к уровню квалификации трудовых ресурсов. В этих условиях увеличивается доля умственного труда. Четвертой особенностью современной НТР является то, что она зародилась в годы Второй Мировой войны как военно-техническая революция и продолжала во многом оставаться таковой на протяжении всего послевоенного периода.
На топографічних картах представлені система географічних координат та система плоских прямокутних координат.
Система географічних координат (географічні координати) застосовується для визначення положення точок земної поверхні відносно екватора й початкового (нульового) меридіану. Координатами є кутові величини: географічна широта B й географічна довгота L. Для визначення географічних координат на топографічних картах слугує мінутна рамка.
Довгота (кут між площиною меридіану в точц та нульовим (Гринвіч) меридіаном), Широта (кут між прямовисною лінією та площиною екватора) визначають положення точки на поверхні Землі. Вимірюються в градусах (°), довгота — від 0° до 180° на захід та на схід від Гринвіча, широта — від 0° до 90° на північ, від 0° до −90° на південь від екватора.
Географічні координати передають горизонтальне (планове) положення точок. Але при роботі із топографічною картою необхідно знати і абсолютну висоту. Абсолютні висоти в Україні визначають в Балтійській системі висот (відносно поверхні геоїда). Для забезпечення правильного положення об'єктів, що наносяться на карту, необхідно визначити географічну широту та географічну довготу й абсолютну висоту певної кількості точок, а положення всіх інших — відносно цих. Точки, закріплені на місцевості із точно встановленими плановими і висотними координатами, називають опорними пунктами, які поділяються на пункти планової основи та пункти висотної основи. Сукупність опорних пунктів дає опорну геодезичну мережу. Точність визначення координат опорних пунктів впливає на точність геодезичної основи карти.
Відповідь коротше:
Географічні координати точки, а саме, її широту , знаходять, використовуючи мінутну рамку, на якій крім мінутних поділок нанесені точками 10-секундні поділки.
Через точку проводять лінію, яка паралельна нижній стороні рамки карти, і дійсний меридіан , який паралельний вертикальній стороні рамки карти. Від заданої точки на південь і захід проводять кратні 10 секундам паралель та меридіан. З точки опускають перпендикуляри і вимірюють відрізки.
Понятие о научно-технической революции
Развитие человеческой цивилизации связано с научно-техническим прогрессом. На фоне этого прогресса выделяются отдельные периоды быстрого и глубокого изменения производительных сил, в процессе которых происходит качественный переворот в этих силах. Он основан на превращении науки в непосредственную производительную силу общества. Такие периоды называются научно-техническими революциями (НТР). Начало современной НТР обычно относят к середине XX в.
Характерные черты и составные части НТР
Обычно выделяют четыре главные черты современной НТР. Во-первых, это универсальность, так как эта революция охватывает практически все отрасли народного хозяйства и затрагивает все сферы человеческой деятельности. С современной НТР ассоциируются такие понятия, как ЭВМ, космический корабль, реактивный самолет, АЭС, телевизор и т.д. Вторая черта НТР — это бурное развитие науки и техники. Расстояние от фундаментального открытия до применения его в практической деятельности сильно сократилось. С момента открытия принципа фотографирования до первого фотоснимка года, а для лазера этот период сократился до пяти лет. Третья черта НТР — это изменение роли человека в процессе производства. В процессе НТР повышаются требования к уровню квалификации трудовых ресурсов. В этих условиях увеличивается доля умственного труда. Четвертой особенностью современной НТР является то, что она зародилась в годы Второй Мировой войны как военно-техническая революция и продолжала во многом оставаться таковой на протяжении всего послевоенного периода.