анітарно-гігієнічні властивості лісів зелених зон міст і промислових центрів
Ліси виконують ряд важливих функцій: господарсько-сировинні, кліматорегулюючі, водоохоронні, захисні, рекреаційні, санітарно-гігієнічні, естетичні. До санітарно-гігієнічних функцій лісу, які позитивно впливають на стан здоров’я людини, відносяться наступні: виділення лісом кисню і поглинання вуглекислого газу, іонізаційний ефект, пило- і газозахисна, шумозахисна, фітонцидна, іонізаційна, фотоактинічна, психологічна.
Киснепродуктивна і вуглецедепонувальна функції лісових екосистем. Вміст кисню і вуглекислого газу в атмосфері залежить від процесів обміну енергією між рослинами і їх споживачами. У великих містах кількість вуглекислого газу у повітрі збільшується під дією промислових викидів. Встановлено, що зростання концентрації СО2 до 0,5% негативно впливає на людину. У середньому за рік одна людина споживає 400-500 кг кисню. Тільки промисловість щорічно використовує 23% кисню, який виробляється зеленими рослинами. Такої кількості його вистачило б для 43 млрд. чол. на цілий рік.
За існуючих темпів споживання кисню його запаси поступово зменшуються. Головну роль у відтворенні ресурсів кисню на планеті та зменшенні вмісту вуглекислого газу у повітрі відіграють зелені рослини, особливо ліси, які займаючи 1/3 поверхні суші (4 млрд. га), продукують понад 50% всієї біомаси. У процесі життєдіяльності рослин щорічно утворюється близько 180 млрд. т фітомаси (суха вага) і виділяється в атмосферу 300 млрд. т кисню, причому лісові насадження мають найвищу продуктивність органічної маси на одиницю площі.
Для утворення 1 т сухої органічної маси деревні рослини поглинають 1820-1840 кг СО2 і виділяють 1393-1426 т кисню. З кожних 264 кг вуглекислого газу і 108 кг води рослини продукують 180 кг глюкози і 192 кг кисню. У сприятливий літній день 1 га лісу утворює 120-150 кг сухої фітомаси, поглинаючи 220-275 кг СО2 і виділяючи 180-215 кг кисню, що забезпечує потребу у кисні 430-500 чоловік впродовж 10 год. Чотири дорослі дерева забезпечують добову потребу у кисні однієї людини.
Щороку ліси України виділяють у повітря мільйони тон кисню і поглинають мільйони тон СО2. Зокрема, ліси Українських Карпат щороку поглинають близько 12,8 млн. т СО2 і виділяють 9,8 млн. т кисню.
Один квадратний метр листя за період вегетації виділяє кисню: осика – 1 кг, граб, ясен – 0,9, дуб, сосна – 0,8, бук, клен, ліщина – 0,6, липа – 0,5 кг.
Кількість поглинутого при фотосинтезі СО2 і виділеного кисню залежить від ряду причин: складу насаджень, їх віку, повноти, бонітету і т.п. Наприклад, у насадженнях І класу бонітету фотосинтез так само, як і газообмін, інтенсивніший. Вони поглинають за рік 4,6-6,5 т СО2 і виділяють 3,5-5,0 т кисню. В той же час насадження ІІІ класу бонітету поглинають тільки 2,9-4,1 т СО2 і виділяють 2,2-3,2 т кисню. Один гектар 20-річних соснових насаджень поглинає щорічно 9,4 т СО2 і виділяє 7,3 т кисню, а 60-річних - виділяє більше 10 т кисню.
Найбільше кисню виділяють середньовікові насадження (від 30 до 70-80 років). Наприклад, кращі насадження ялини європейської Іа класу бонітету у 50-ти річному віці виділяють 14,3 т/га кисню, а в 120-річному – 7,1 т, насадження бука відповідно 12,9 і 6,8 т/га. Швидкоростучі деревні породи виділяють кисню більше, ніж повільноростучі. Наприклад, в одних і тих же умовах 40-річні деревостани дуба червоного виділяють 19,6 т/га кисню, а такі ж деревостани з дуба звичайного – 12,4 т/га. Один гектар насаджень тополі виділяє у 7 раз більше кисню, ніж 1 га ялинових насаджень. Одне широколистяне дерево з проекцією крони 150 м2 продукує за 10 років таку кількість кисню, яка забезпечує потреби однієї людини впродовж 2 років.
Іонізаційний ефект. Ступінь іонізації характеризується кількістю позитивних і негативних, легких і важких іонів у 1 см2 повітря. У природних умовах ігається невелика перевага позитивних іонів над негативними, а важких над легкими. Їх відношення (коефіцієнт уніполярності) для нижніх шарів атмосфери складає 1,1-1,2.
Для визначення гігієнічного ефекту іонізації особливого значення набуває концентрація легких позитивних і негативних іонів у повітрі. Чим менший коефіцієнт уніполярності, тим чистішим і сприятливішим у гігієнічному відношенні вважається повітря.
Середня кількість легких іонів у міському повітрі значно нижча, ніж у лісовому. У промислових містах, у багатолюдних приміщеннях їх концентрація коливається в межах 100-500, а іноді сягає кількох десятків в 1 см3, причому переважають важкі іони.
У лісі концентрація легких іонів у 2-3 рази вища. Іонізація повітря – одна із причин сприятливого впливу лісів на стан здоров’я людини. Лікувальні властивості іонізованого повітря використовують при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бронхіальній астмі, легеневому туберкульозі, безсонні, перевтомі та ін.
Я на практике постаралась определить стороны горизонта по нескольким местным признакам (муравейник, мох на деревьях, подсолнух, кора берёзы), параллельно сравнивая данные с компасом.
Итак, по порядку.
1. Муравейник.
Признак №1: муравейник возле дерева располагается с южной стороны.
Признак №2: У отдельно стоящего муравейника более пологая сторона располагается в сторону юга, а крутая – в северную сторону.
Я смогла проверить только признак №1.
Муравейник, который я нашла, располагается вокруг половины ствола дерева. Я сделала две проверки:
1. Я условно провела линию по середине муравейника (на иллюстрации обозначена красным, соответствует «красный» компас).
2. Я так же условно провела линию через, как мне показалось, более плотную постройку (на иллюстрации обозначена синим, соответствует «синий» компас).
В результате средина муравейника показывает более точный результат.
Вывод №1: муравейник со стороны дерева действительно указывает на южную сторону, лучше ориентироваться на средину муравейника, если он расползается вокруг ствола дерева, есть небольшая погрешность.
2. Мох на дереве.
Признак: мох на дереве растёт с северной стороны, т.е. указывает на север.
К ответу прикреплена иллюстрация, на которой мы видим точность определения севера по мху, растущему на дереве. Наиболее точно показания на деревьях, где мха меньше, и он более явно расположен в «одну полосу». В случае, где мох занимает более широкую часть ствола - я ориентировалась по верхней линии, где полоса мха растёт «выше». Не каждое дерево с мхом может быть ориентиром, болезненные стволы дерева могут быть покрыты мхом и лишайником, однако в этом случае он или разбросан в разных местах дерева или по всему стволу.
Вывод №2: мох, растущий на стволе дерева, действительно указывает на север, не каждое дерево, на котором растёт мох может быть ориентиром, есть небольшая погрешность.
3. Подсолнух.
Признак: созревший подсолнух указывает на восток.
К ответу прикреплена иллюстрация. Фото и проверку на компасе я сделала в разное время в течении дня, стрелка компаса всегда указывала на восток. Хочу обратить внимание, что именно зрелый подсолнух указывает на восток, незрелый подсолнух следует за солнцем. На последней фотографии, которая сделана незадолго до заката, видно, что незрелый подсолнух указывает на запад.
Вывод №3: созревший подсолнух действительно указывает на восток, есть небольшая погрешность.
4. Кора берёзы.
Признак: кора берёзы с южной её стороны белее и чище, чем с северной, а с северной более тёмная и грубая.
Я рассматривала кору нескольких берёз разного возраста, и у меня получилось, что на молодых берёзах лучше видно более белую и чистую сторону, однако всё равно погрешность определения сторон горизонта была слишком высокой, а направления слишком разные.
Вывод №4: определение сторон горизонта по коре берёзы требует большей внимательности при этом погрешность выше, по сравнению с предыдущими признаками, лично я вряд ли буду полагаться на этот признак.
Общий вывод:
- определить стороны горизонта по местным признакам можно;
- определение сторон горизонта по местным признакам имеет некоторую погрешность по сравнению с компасом, т.е. можно определить общее направление, что выйти к крупном объекту (например, дорога, река, поселение), если знать в каком направлении нужно идти, но вряд ли можно будет найти небольшой объект (например, домик лесника, колодец, источник);
- для более точного определения сторон горизонта лучше использовать несколько местных признаков;
- во время передвижения, как и в случае с компасом, время от времени нужно проверять направление, в котором вы идёте.
Объяснение:
Учитель же объяснил для чего и в каких случаях это может понадобиться? Если нет - спросите, а также подумайте над этим сами.
анітарно-гігієнічні властивості лісів зелених зон міст і промислових центрів
Ліси виконують ряд важливих функцій: господарсько-сировинні, кліматорегулюючі, водоохоронні, захисні, рекреаційні, санітарно-гігієнічні, естетичні. До санітарно-гігієнічних функцій лісу, які позитивно впливають на стан здоров’я людини, відносяться наступні: виділення лісом кисню і поглинання вуглекислого газу, іонізаційний ефект, пило- і газозахисна, шумозахисна, фітонцидна, іонізаційна, фотоактинічна, психологічна.
Киснепродуктивна і вуглецедепонувальна функції лісових екосистем. Вміст кисню і вуглекислого газу в атмосфері залежить від процесів обміну енергією між рослинами і їх споживачами. У великих містах кількість вуглекислого газу у повітрі збільшується під дією промислових викидів. Встановлено, що зростання концентрації СО2 до 0,5% негативно впливає на людину. У середньому за рік одна людина споживає 400-500 кг кисню. Тільки промисловість щорічно використовує 23% кисню, який виробляється зеленими рослинами. Такої кількості його вистачило б для 43 млрд. чол. на цілий рік.
За існуючих темпів споживання кисню його запаси поступово зменшуються. Головну роль у відтворенні ресурсів кисню на планеті та зменшенні вмісту вуглекислого газу у повітрі відіграють зелені рослини, особливо ліси, які займаючи 1/3 поверхні суші (4 млрд. га), продукують понад 50% всієї біомаси. У процесі життєдіяльності рослин щорічно утворюється близько 180 млрд. т фітомаси (суха вага) і виділяється в атмосферу 300 млрд. т кисню, причому лісові насадження мають найвищу продуктивність органічної маси на одиницю площі.
Для утворення 1 т сухої органічної маси деревні рослини поглинають 1820-1840 кг СО2 і виділяють 1393-1426 т кисню. З кожних 264 кг вуглекислого газу і 108 кг води рослини продукують 180 кг глюкози і 192 кг кисню. У сприятливий літній день 1 га лісу утворює 120-150 кг сухої фітомаси, поглинаючи 220-275 кг СО2 і виділяючи 180-215 кг кисню, що забезпечує потребу у кисні 430-500 чоловік впродовж 10 год. Чотири дорослі дерева забезпечують добову потребу у кисні однієї людини.
Щороку ліси України виділяють у повітря мільйони тон кисню і поглинають мільйони тон СО2. Зокрема, ліси Українських Карпат щороку поглинають близько 12,8 млн. т СО2 і виділяють 9,8 млн. т кисню.
Один квадратний метр листя за період вегетації виділяє кисню: осика – 1 кг, граб, ясен – 0,9, дуб, сосна – 0,8, бук, клен, ліщина – 0,6, липа – 0,5 кг.
Кількість поглинутого при фотосинтезі СО2 і виділеного кисню залежить від ряду причин: складу насаджень, їх віку, повноти, бонітету і т.п. Наприклад, у насадженнях І класу бонітету фотосинтез так само, як і газообмін, інтенсивніший. Вони поглинають за рік 4,6-6,5 т СО2 і виділяють 3,5-5,0 т кисню. В той же час насадження ІІІ класу бонітету поглинають тільки 2,9-4,1 т СО2 і виділяють 2,2-3,2 т кисню. Один гектар 20-річних соснових насаджень поглинає щорічно 9,4 т СО2 і виділяє 7,3 т кисню, а 60-річних - виділяє більше 10 т кисню.
Найбільше кисню виділяють середньовікові насадження (від 30 до 70-80 років). Наприклад, кращі насадження ялини європейської Іа класу бонітету у 50-ти річному віці виділяють 14,3 т/га кисню, а в 120-річному – 7,1 т, насадження бука відповідно 12,9 і 6,8 т/га. Швидкоростучі деревні породи виділяють кисню більше, ніж повільноростучі. Наприклад, в одних і тих же умовах 40-річні деревостани дуба червоного виділяють 19,6 т/га кисню, а такі ж деревостани з дуба звичайного – 12,4 т/га. Один гектар насаджень тополі виділяє у 7 раз більше кисню, ніж 1 га ялинових насаджень. Одне широколистяне дерево з проекцією крони 150 м2 продукує за 10 років таку кількість кисню, яка забезпечує потреби однієї людини впродовж 2 років.
Іонізаційний ефект. Ступінь іонізації характеризується кількістю позитивних і негативних, легких і важких іонів у 1 см2 повітря. У природних умовах ігається невелика перевага позитивних іонів над негативними, а важких над легкими. Їх відношення (коефіцієнт уніполярності) для нижніх шарів атмосфери складає 1,1-1,2.
Для визначення гігієнічного ефекту іонізації особливого значення набуває концентрація легких позитивних і негативних іонів у повітрі. Чим менший коефіцієнт уніполярності, тим чистішим і сприятливішим у гігієнічному відношенні вважається повітря.
Середня кількість легких іонів у міському повітрі значно нижча, ніж у лісовому. У промислових містах, у багатолюдних приміщеннях їх концентрація коливається в межах 100-500, а іноді сягає кількох десятків в 1 см3, причому переважають важкі іони.
У лісі концентрація легких іонів у 2-3 рази вища. Іонізація повітря – одна із причин сприятливого впливу лісів на стан здоров’я людини. Лікувальні властивості іонізованого повітря використовують при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бронхіальній астмі, легеневому туберкульозі, безсонні, перевтомі та ін.
Я на практике постаралась определить стороны горизонта по нескольким местным признакам (муравейник, мох на деревьях, подсолнух, кора берёзы), параллельно сравнивая данные с компасом.
Итак, по порядку.
1. Муравейник.
Признак №1: муравейник возле дерева располагается с южной стороны.
Признак №2: У отдельно стоящего муравейника более пологая сторона располагается в сторону юга, а крутая – в северную сторону.
Я смогла проверить только признак №1.
Муравейник, который я нашла, располагается вокруг половины ствола дерева. Я сделала две проверки:
1. Я условно провела линию по середине муравейника (на иллюстрации обозначена красным, соответствует «красный» компас).
2. Я так же условно провела линию через, как мне показалось, более плотную постройку (на иллюстрации обозначена синим, соответствует «синий» компас).
В результате средина муравейника показывает более точный результат.
Вывод №1: муравейник со стороны дерева действительно указывает на южную сторону, лучше ориентироваться на средину муравейника, если он расползается вокруг ствола дерева, есть небольшая погрешность.
2. Мох на дереве.
Признак: мох на дереве растёт с северной стороны, т.е. указывает на север.
К ответу прикреплена иллюстрация, на которой мы видим точность определения севера по мху, растущему на дереве. Наиболее точно показания на деревьях, где мха меньше, и он более явно расположен в «одну полосу». В случае, где мох занимает более широкую часть ствола - я ориентировалась по верхней линии, где полоса мха растёт «выше». Не каждое дерево с мхом может быть ориентиром, болезненные стволы дерева могут быть покрыты мхом и лишайником, однако в этом случае он или разбросан в разных местах дерева или по всему стволу.
Вывод №2: мох, растущий на стволе дерева, действительно указывает на север, не каждое дерево, на котором растёт мох может быть ориентиром, есть небольшая погрешность.
3. Подсолнух.
Признак: созревший подсолнух указывает на восток.
К ответу прикреплена иллюстрация. Фото и проверку на компасе я сделала в разное время в течении дня, стрелка компаса всегда указывала на восток. Хочу обратить внимание, что именно зрелый подсолнух указывает на восток, незрелый подсолнух следует за солнцем. На последней фотографии, которая сделана незадолго до заката, видно, что незрелый подсолнух указывает на запад.
Вывод №3: созревший подсолнух действительно указывает на восток, есть небольшая погрешность.
4. Кора берёзы.
Признак: кора берёзы с южной её стороны белее и чище, чем с северной, а с северной более тёмная и грубая.
Я рассматривала кору нескольких берёз разного возраста, и у меня получилось, что на молодых берёзах лучше видно более белую и чистую сторону, однако всё равно погрешность определения сторон горизонта была слишком высокой, а направления слишком разные.
Вывод №4: определение сторон горизонта по коре берёзы требует большей внимательности при этом погрешность выше, по сравнению с предыдущими признаками, лично я вряд ли буду полагаться на этот признак.
Общий вывод:
- определить стороны горизонта по местным признакам можно;
- определение сторон горизонта по местным признакам имеет некоторую погрешность по сравнению с компасом, т.е. можно определить общее направление, что выйти к крупном объекту (например, дорога, река, поселение), если знать в каком направлении нужно идти, но вряд ли можно будет найти небольшой объект (например, домик лесника, колодец, источник);
- для более точного определения сторон горизонта лучше использовать несколько местных признаков;
- во время передвижения, как и в случае с компасом, время от времени нужно проверять направление, в котором вы идёте.
Объяснение:
Учитель же объяснил для чего и в каких случаях это может понадобиться? Если нет - спросите, а также подумайте над этим сами.