Охарактеризуйте особенности природы районов Южной Америки. По карте природных районов Южной Америки, карте «Строе- ние земной коры» и физической карте материка определите, какие участки по строению земной коры и какие формы рельефа расположены в пределах природных районов. Укажите полезные ископаемые, приуроченные к перечисленным участкам земной коры. Заполните таблицу 1. Таблица 1 Особенности строения земной коры и рельефа природных районов риродные районы Строение земной коры Формы рельефа, преобладающие высоты, м Полезные ископаемые
Большую роль в формировании ее современного рельефа играли недавние вертикальные движения земной коры, приведшие к поднятию одних участков, раздроблению и опусканию других. Им сопутствовали процессы вулканизма, не закончившиеся и в настоящее время. Раздробленную и частично погрузившуюся под воду горную дугу представляют собой Алеутские острова, на которых насчитывается до 25 действующих вулканов (высочайший — вулкан Шишалдина на острове Унивак — достигает 2857 м над уровнем моря). Продолжением этой же зоны является Алеутский хребет, занимающий большую часть полуострова Аляска и продолжающийся на полуострове Кенай. И на этом хребте много потухших и действующих вулканов, высота некоторых из них больше 3000 м..
В 1912 г. произошло эксплозивное извержение вулкана Катмай на полуострове Аляска, с выбросами огромных масс газов, пепла и особой вулканической породы, получившей название игнимбрит («порода огненного облака»). Извержение это, никем непосредственно не наблюдавшееся, так как оно происходило в глухой, ненаселенной местности, было изучено по косвенным
альпійська з гірсько-лучними примітивними, гірсько-лучними торфовими і гірсько-лучними дерновими ґрунтами; субальпійська з гірсько-лучними чорноземно-видними, окультуреними гірсько-лучними, перегнійно-карбонатними і гірсько-лучними світло-сірими (сильно-змитими) ґрунтами; гірсько-лісова з бурими гірсько-лісовими (світлими і темними), перегнійно-карбонатними, бурими лісовими остепнілими, коричневими лісовими ґрунтами; гірсько-степова з чорноземами (вилуженими, звичайними і південними), каштановими (темно-каштановими і світло-каштановими) ґрунтами; напівпустинна з бурими (світло-бурими, темно-бурими), бурими солонцюватими (світло-бурими), солонцюватими і солончакуватими ґрунтами.
Грунти Передкарпаття, Карпат і Закарпаття
Грунти цієї підзони здебільшого формувалися на плато і найстародавніших терасах, вкритих делювіальними безкарбонатними лесовидними суглинками. Крім цих порід, на молодих терасах рік поширені алювіальні суглинки, підстелені пісками і гальковими відкладами. В заплавах сучасних рік поширені наймолодші ґрунтотворні породи — сучасні наноси пісків, супісків і суглинків, підстелених гальковими відкладами. На цих різних за механічним складом породах під покривом лісу, а в більш понижених місцях під лучною рослинністю формувалися різні види грунтів підзолистого і дернового типів. Зокрема, під покривом лісової рослинності утворилися дерново-підзолисті, а під трав’янистою рослинністю — дернові ґрунти. По всій підзоні поширені також ґрунти болотного типу. Всі ґрунти Передкарпаття об’єднують в такі чотири агровиробничі групи: 1) дерново-підзолисті поверхнево оглеєні; 2) дернові опідзолені оглеєні; 3) лучні та дернові; 4) болотні ґрунти.
Большую роль в формировании ее современного рельефа играли недавние вертикальные движения земной коры, приведшие к поднятию одних участков, раздроблению и опусканию других. Им сопутствовали процессы вулканизма, не закончившиеся и в настоящее время. Раздробленную и частично погрузившуюся под воду горную дугу представляют собой Алеутские острова, на которых насчитывается до 25 действующих вулканов (высочайший — вулкан Шишалдина на острове Унивак — достигает 2857 м над уровнем моря). Продолжением этой же зоны является Алеутский хребет, занимающий большую часть полуострова Аляска и продолжающийся на полуострове Кенай. И на этом хребте много потухших и действующих вулканов, высота некоторых из них больше 3000 м..
В 1912 г. произошло эксплозивное извержение вулкана Катмай на полуострове Аляска, с выбросами огромных масс газов, пепла и особой вулканической породы, получившей название игнимбрит («порода огненного облака»). Извержение это, никем непосредственно не наблюдавшееся, так как оно происходило в глухой, ненаселенной местности, было изучено по косвенным
Кавказькі гори
чергування зон і грунтів в горах (зверху вниз):
альпійська з гірсько-лучними примітивними, гірсько-лучними торфовими і гірсько-лучними дерновими ґрунтами; субальпійська з гірсько-лучними чорноземно-видними, окультуреними гірсько-лучними, перегнійно-карбонатними і гірсько-лучними світло-сірими (сильно-змитими) ґрунтами; гірсько-лісова з бурими гірсько-лісовими (світлими і темними), перегнійно-карбонатними, бурими лісовими остепнілими, коричневими лісовими ґрунтами; гірсько-степова з чорноземами (вилуженими, звичайними і південними), каштановими (темно-каштановими і світло-каштановими) ґрунтами; напівпустинна з бурими (світло-бурими, темно-бурими), бурими солонцюватими (світло-бурими), солонцюватими і солончакуватими ґрунтами.
Грунти Передкарпаття, Карпат і Закарпаття
Грунти цієї підзони здебільшого формувалися на плато і найстародавніших терасах, вкритих делювіальними безкарбонатними лесовидними суглинками. Крім цих порід, на молодих терасах рік поширені алювіальні суглинки, підстелені пісками і гальковими відкладами. В заплавах сучасних рік поширені наймолодші ґрунтотворні породи — сучасні наноси пісків, супісків і суглинків, підстелених гальковими відкладами. На цих різних за механічним складом породах під покривом лісу, а в більш понижених місцях під лучною рослинністю формувалися різні види грунтів підзолистого і дернового типів. Зокрема, під покривом лісової рослинності утворилися дерново-підзолисті, а під трав’янистою рослинністю — дернові ґрунти. По всій підзоні поширені також ґрунти болотного типу. Всі ґрунти Передкарпаття об’єднують в такі чотири агровиробничі групи: 1) дерново-підзолисті поверхнево оглеєні; 2) дернові опідзолені оглеєні; 3) лучні та дернові; 4) болотні ґрунти.
Объяснение: