Осадові гірські породи утворились з продуктів руйнування будь-яких гірських порід, які випали в осад на поверхні землі або на дні водоймищ без участі або за до живих організмів і поділяються на:
Теригенні (уламкові) — вид осадових відкладів світового океану. Геологічні відклади, що складаються з уламків гірських порід і мінералів, які утворилися внаслідок перенесення продуктів руйнування суходолу й перевідкладення їх на схилах, у долинах рік, морських та озерних басейнах. З теригенних відкладів утворюються уламкові гірські породи. Розрізняють такі їх різновиди:
Алювіальні — незцементовані відклади постійних водних потоків (річок, струмків), що складаються з уламків різного ступеня обкатаності і розмірів (валуни, галька, гравій, пісок, суглинок, глина);
Пролювіальні — відклади, що нагромаджуються біля підніжжя гір внаслідок змивання зі схилів продуктів вивітрювання;
Делювіальні — продукти вивітрювання гірських порід (глина, пісок, щебінь та ін.), наноси, що утворюються біля підніжжя та на нижніх частинах схилів висот внаслідок змивання зруйнованих гірських порід з верхніх частин цих схилів дощовими потоками і талими сніговими водами, а також під впливом сили тяжіння, морозного зсуву та текучості ґрунту (соліфлюкція);
Елювіальні — це продукти вивітрювання гірських порід, що не переносяться агентом вивітрювання, а залишаються на місці утворення і зберігають якості материнської породи, утворюючи так звану кору вивітрювання;
Гляціальні — геологічні відклади, утворення яких генетично пов'язане із сучасними або стародавніми гірськими льодовиками й материковими покривами;
Органогенні (біогенні) — осадові гірські породи, що утворилися з решток рослинних і тваринних організмів або продуктів їх життєдіяльності. Поділяють на морські і континентальні. Розрізняють:
1) тихий океан занимает третью часть всей земной поверхности и половину площади мирового океана. почти посередине его пересекает экватор. тихий океан омывает берега пяти материков: - евразию с северо-запада; - австралию с юго-запада; - антарктиду с юга; - южную и северную америку с запада.2) самый крупный из океанов планеты стал известен европейцам только в первой четверти xvi в., после возвращения экспедиции магеллана. плавания японцев и малайцев, полинезийцев, инков, камчадалов и алеутов накапливали, конечно, огромные познания, но они не записывались и не могли быть переданы. европейцам пришлось открывать океан для себя самостоятельно. его обследование длилось почти 4 столетия. 3) редняя глубина тихого океана — 3980 м, максимальная — 11022 м (измерена в одном из рейсов «витязя»). к окрапнам океана максимальные контрасты рельефа земли. превышение южноамериканских анд над перуанско-чилийским желобом составляет 14 750 м, камчатки над курило-камчатским желобом — 11750 м, марианских островов над прилегающим желобом — 11500 м. на севере, западе и юго-западе тихий океан окаймлен сложной переходной по отношению к материкам зоной — системой желобов, островных дуг и краевых морей, южные и восточные очертания более просты. гигантская чаша океана расчленена подводными хребтами на ряд котловин.4) по сравнению с другими океанами тихий имеет наибольшую ширину в экваториально-тропической зоне обоих полушарий, т. е. в зоне наиболее интенсивного накопления тепла. средняя температура на его поверхности (19,37°) выше, чем в атлантическом (17,58°) и индийском (17,85°) океанах. общий теплозапас тихого океана оценивается в 3,85х1021 ккал против 1,83х1021 ккал в атлантическом и 1,65х1021 ккал в индийском океанах. в то же время температура всей толщи вод (до 6000 м) в тихом океане (3,66°) меньше, чем в атлантическом (3,74°) и индийском океанах (3,99°). это объясняется тем, что в его общем теплозапасе доля холодных глубинных вод значительно выше, чем в других океанах . 5) для фауны, насчитывающей в целом до 100 тыс. видов, характерны млекопитающие , обитающие главным образом в умеренных и высоких широтах. массовое распространение имеет представитель зубатых китов — кашалот, из беззубых китов — несколько видов полосатых китов. промысел их строго ограничен. отдельные роды семейства ушастых тюленей (морские львы) и морские котики встречаются на юге и на севере океана. северные котики — ценные пушные звери, промысел которых строго контролируется. в северных водах тихого океана водятся также ставшие редкими сивуч (из ушастых тюленей) и морж, имеющий циркумполярный ареал, но ныне находящийся на грани исчезновения.6) 1.биологические ресурсы. занимает 1 место в мире по добыче рыбы, морепродуктов. основные районы- северо-западный, западный, юго-восточный. 2.судоходство. морские пути океана отличаются наибольшей протяженностью. многие судоходные трассы пролегают вдоль морских побережий, но осуществляются также и перевозки между северной америкой, азией. важными центрами пересечения этих морских путей служат гавайи и остров таити. 3.энергетический ресурсы тихоокеанских вод велики и разнообразны, но используются пока слабо. нефть на шельфе ю. и с. америки ; каменного угля у берегов японии, н. зеландии, австралии. 4.промышленное опреснение морской воды в сша и японии.5.морские соляные промыслы. из морской воды добывают поваренную и каменную соль, магний, бром. этот промысел развит в японии, китае, на филиппинах. удачи)
Осадові гірські породи утворились з продуктів руйнування будь-яких гірських порід, які випали в осад на поверхні землі або на дні водоймищ без участі або за до живих організмів і поділяються на:
Теригенні (уламкові) — вид осадових відкладів світового океану. Геологічні відклади, що складаються з уламків гірських порід і мінералів, які утворилися внаслідок перенесення продуктів руйнування суходолу й перевідкладення їх на схилах, у долинах рік, морських та озерних басейнах. З теригенних відкладів утворюються уламкові гірські породи. Розрізняють такі їх різновиди:
Алювіальні — незцементовані відклади постійних водних потоків (річок, струмків), що складаються з уламків різного ступеня обкатаності і розмірів (валуни, галька, гравій, пісок, суглинок, глина);
Пролювіальні — відклади, що нагромаджуються біля підніжжя гір внаслідок змивання зі схилів продуктів вивітрювання;
Делювіальні — продукти вивітрювання гірських порід (глина, пісок, щебінь та ін.), наноси, що утворюються біля підніжжя та на нижніх частинах схилів висот внаслідок змивання зруйнованих гірських порід з верхніх частин цих схилів дощовими потоками і талими сніговими водами, а також під впливом сили тяжіння, морозного зсуву та текучості ґрунту (соліфлюкція);
Елювіальні — це продукти вивітрювання гірських порід, що не переносяться агентом вивітрювання, а залишаються на місці утворення і зберігають якості материнської породи, утворюючи так звану кору вивітрювання;
Гляціальні — геологічні відклади, утворення яких генетично пов'язане із сучасними або стародавніми гірськими льодовиками й материковими покривами;
Органогенні (біогенні) — осадові гірські породи, що утворилися з решток рослинних і тваринних організмів або продуктів їх життєдіяльності. Поділяють на морські і континентальні. Розрізняють:
Фітогенні (каустобіоліти, діатоміти та ін.);
Зоогенні (вапняки, крейда, спонголіти, радіолярити);
Змішаного походження (трепели й опоки);
Объяснение: