Ростовская область – административный центр юга России, один из крупнейших сельскохозяйственных регионов Российской Федерации, заметный маркет-мейкер аграрных рынков. Аграрный сектор занимает 13% внутреннего регионального продукта и третье место среди отраслей экономики Ростовской области. В структуре производства АПК около 65% занимает продукция сельского хозяйства, 35% - продукция пищевой и перерабатывающей промышленности. Основными направлениями работы агропромышленного комплекса Ростовской области являются производство зерна, маслосемян подсолнечника, овощей, продукции животноводства и их переработка с последующим доведением до потребителя. В сельской местности проживает треть населения области. Сельхозпроизводством занимаются около 2 тысяч организаций, крестьянско-фермерские и личные подсобные хозяйства.
Земли у Тихого Дона издавна славятся высокими урожаями пшеницы, подсолнечника, овощей и фруктов. У региона высокие показатели в животноводстве, разведении птицы, племенном коневодстве. Производство сельхозпродукции на душу населения в Ростовской области выше среднероссийских показателей, в том числе по зерну и мясу – в два раза выше.
Ростовская область обеспечивать не только внутренние потребности в зерне, картофеле, овощебахчевой продукции, но и поставлять её на рынки регионов России, стран ближнего и дальнего зарубежья. Донские порты ежегодно переваливают до 40% всего российского агроэкспорта, значительная часть товаров произведена на Дону.
Ростовская область – административный центр юга России, один из крупнейших сельскохозяйственных регионов Российской Федерации, заметный маркет-мейкер аграрных рынков. Аграрный сектор занимает 13% внутреннего регионального продукта и третье место среди отраслей экономики Ростовской области. В структуре производства АПК около 65% занимает продукция сельского хозяйства, 35% - продукция пищевой и перерабатывающей промышленности. Основными направлениями работы агропромышленного комплекса Ростовской области являются производство зерна, маслосемян подсолнечника, овощей, продукции животноводства и их переработка с последующим доведением до потребителя. В сельской местности проживает треть населения области. Сельхозпроизводством занимаются около 2 тысяч организаций, крестьянско-фермерские и личные подсобные хозяйства.
Земли у Тихого Дона издавна славятся высокими урожаями пшеницы, подсолнечника, овощей и фруктов. У региона высокие показатели в животноводстве, разведении птицы, племенном коневодстве. Производство сельхозпродукции на душу населения в Ростовской области выше среднероссийских показателей, в том числе по зерну и мясу – в два раза выше.
Ростовская область обеспечивать не только внутренние потребности в зерне, картофеле, овощебахчевой продукции, но и поставлять её на рынки регионов России, стран ближнего и дальнего зарубежья. Донские порты ежегодно переваливают до 40% всего российского агроэкспорта, значительная часть товаров произведена на Дону.
Гірський регіон не без підстав відносять до слаборозвинених регіонів,
враховуючи низький рівень урбанізації, потенціал підприємництва,
відносно слабкий рівень економічного розвитку і високий рівень
безробіття населення. Значною мірою це пов’язано з його периферійністю, невигідністю географічного розміщення, а відповідно, труднощами з
комунікативною доступністю, віддаленістю від головних ринків, слабкими
зв’язками з центром. «Для території Українських Карпат характерні складні
структурні проблеми, зокрема в області економічного розвитку, ринку
праці, соціального стану населення, екології та природокористування»[3].
Гірські території Українських Карпат на відміну від височин і низин
характеризуються багатьма особливими ознаками, які визначають
параметри виробництва, форми господарської активності, а також
економічний розвиток регіону в цілому. Суттєвою ознакою гірських земель
є велика вертикальна мінливість і крутизна території. Висотні відмінності
знаходять своє відображення у наявності різних кліматично-рослинних
поясів. Крутизна схилів території Карпат впливає на пропорції між орними
землями, зеленими угіддями, багаторічними насадженнями і лісами.
Відмінності у висоті місцевості, відповідно і особливості ландшафту
(територіально-природного комплексу) створюють разом із тим нові
шанси для місцевих жителів у сфері несільськогосподарського розвитку,
зокрема існують великі можливості для розвитку туризму, рекреації та
надання оздоровчих послуг. Складність природних умов у горах істотно
обмежує можливості вибору форм та видів господарської діяльності,
негативно впливає на зайнятість горян. Це стало причиною низьких доходів
жителів гір, погіршення демографічної ситуації, зростання соціальної
напруженості, відтоку населення з гірських сіл та їх спустошення.
Необхідність зупинки цих явищ обумовлена не тільки загрозою втрати
«культурного а й економічними та екологічними причинами[