1. Экспедиции Фердинанда Петровича Врангеля и Петра Федоровича Анжу в 1820-1824 гг. обследовали и нанесли на карту крайне плохо известное северное и северо-восточное побережья Сибири от реки Оленек до Колючинской губы, а также ряд островов Ледовитого океана. Были собраны обильные сведения о природных богатствах и населении этих районов.
2. Александр Федорович Миддендорф в 1842-1845 гг. возглавил экспедицию в Северную и Восточную Сибирь, на берега Охотского моря и в Амурский край. В результате появилось описание юго-западного берега Охотского моря и первые точные геологические материалы о Приморье и бассейне Амура. Миддендорф открыл и описал возвышенности в западной части Северо-Сибирской низменности и был первым, кто определил южную границу распространения вечной мерзлоты в Восточной Сибири.
3. Петр Александрович Чихачёв в 1842 г. , путешествуя по Алтаю и Западному Саяну, дал геологическое и географическое описание этих областей.
4. Григорий Силыч Карелин в 1840-1842 гг. исследовал казахские степи до границ с Китаем, посетил Туркмению и пограничную с Ираком полосу.
Територія Євразії простягається через усі кліматичні пояси Північної півкулі, через це природно-кліматичні умови відрізняються між собою так, як ніде більше на планеті.
Основними причинами неоднорідності клімату є неоднакова кількість сонячної радіації, що надходить на поверхню в різних частинах Євразії, а також різні типи атмосферної циркуляції та надзвичайно різноманітний рельєф.
На більшій частині Євразії переважає західне перенесення повітряних мас, що особливо посилюється взимку, коли над поверхнею Європи панують циклони Атлантики. Це призводить до того, що зимові температури північних і південних областей тут мало відрізняються між собою. Влітку зональний розподіл температур стає більш відчутним.
Через переважаючий вплив західного перенесення повітряних мас та гористий рельєф вплив Тихого та Індійського океанів на клімат Євразії обмежується відносно невеликими ділянками на сході і півдні. Над акваторіями цих океанів влітку утворюються області підвищеного тиску, що спричиняють рух вологих повітряних мас із океанів на суходіл. Так утворюються вологі та теплі літні мусони, вплив яких поширюється на території південної та південно-східної Азії.
Внаслідок послаблення впливу західного перенесення повітряних мас та мусонів в напрямку від узбереж до внутрішніх областей, а також домінування тут сухих континентальних повітряних мас, середньорічна кількість опадів зменшується з просуванням до центральних областей материка. Зимове охолодження суходолу спричиняє формування над північними і центральними районами Азії з листопада по березень області високого тиску – Азіатського антициклону. Звідси холодні і сухі повітряні маси рухаються в усіх напрямках, утворюючи на узбережжях Тихого та Індійського океанів стійкі холодні вітри (континентальні зимові мусони).
Загалом, велетенські розміри Євразії є причиною переважання в більшості кліматичних поясівконтинентальних типів клімату. І хоча в цілому для континентального клімату характерними є значна амплітуда температурних коливань і невелика кількість опадів, існують значні відмінності як у межах одного кліматичного поясу, так і між різними поясами в температурному режимі та зволоженні. Так, дляпомірно - континентального клімату помірногопоясу притаманні відносно холодна зима і тепле літо. У внутрішніх районах Євразії клімат змінюється на континентальний (помірного поясу) і різко континентальний (субарктичногопоясу) з незначною кількістю опадів, теплим, часом спекотним літом і суворою зимою. Через вкрай низькі зимові температури тут виникають найбільші на планеті коливання температур. Так, в районі міста Оймякон (Росія) різниця між абсолютним максимумом і абсолютним мінімумом температур становить 103°С.
Континентальний клімат тропічного ісубтропічного поясів характеризується спекотним літом (температури в пустелі до 52°С) і прохолодною зимою, під час якої температури у гірській місцевості нерідко набувають від'ємних значень.
Внаслідок існування величезних гірських країн значного поширення набув на материку гірськийтип клімату із значними коливаннями температур впродовж доби.
2. Александр Федорович Миддендорф в 1842-1845 гг. возглавил экспедицию в Северную и Восточную Сибирь, на берега Охотского моря и в Амурский край. В результате появилось описание юго-западного берега Охотского моря и первые точные геологические материалы о Приморье и бассейне Амура. Миддендорф открыл и описал возвышенности в западной части Северо-Сибирской низменности и был первым, кто определил южную границу распространения вечной мерзлоты в Восточной Сибири.
3. Петр Александрович Чихачёв в 1842 г. , путешествуя по Алтаю и Западному Саяну, дал геологическое и географическое описание этих областей.
4. Григорий Силыч Карелин в 1840-1842 гг. исследовал казахские степи до границ с Китаем, посетил Туркмению и пограничную с Ираком полосу.
Основними причинами неоднорідності клімату є неоднакова кількість сонячної радіації, що надходить на поверхню в різних частинах Євразії, а також різні типи атмосферної циркуляції та надзвичайно різноманітний рельєф.
На більшій частині Євразії переважає західне перенесення повітряних мас, що особливо посилюється взимку, коли над поверхнею Європи панують циклони Атлантики. Це призводить до того, що зимові температури північних і південних областей тут мало відрізняються між собою. Влітку зональний розподіл температур стає більш відчутним.
Через переважаючий вплив західного перенесення повітряних мас та гористий рельєф вплив Тихого та Індійського океанів на клімат Євразії обмежується відносно невеликими ділянками на сході і півдні. Над акваторіями цих океанів влітку утворюються області підвищеного тиску, що спричиняють рух вологих повітряних мас із океанів на суходіл. Так утворюються вологі та теплі літні мусони, вплив яких поширюється на території південної та південно-східної Азії.
Внаслідок послаблення впливу західного перенесення повітряних мас та мусонів в напрямку від узбереж до внутрішніх областей, а також домінування тут сухих континентальних повітряних мас, середньорічна кількість опадів зменшується з просуванням до центральних областей материка. Зимове охолодження суходолу спричиняє формування над північними і центральними районами Азії з листопада по березень області високого тиску – Азіатського антициклону. Звідси холодні і сухі повітряні маси рухаються в усіх напрямках, утворюючи на узбережжях Тихого та Індійського океанів стійкі холодні вітри (континентальні зимові мусони).
Загалом, велетенські розміри Євразії є причиною переважання в більшості кліматичних поясівконтинентальних типів клімату. І хоча в цілому для континентального клімату характерними є значна амплітуда температурних коливань і невелика кількість опадів, існують значні відмінності як у межах одного кліматичного поясу, так і між різними поясами в температурному режимі та зволоженні. Так, дляпомірно - континентального клімату помірногопоясу притаманні відносно холодна зима і тепле літо. У внутрішніх районах Євразії клімат змінюється на континентальний (помірного поясу) і різко континентальний (субарктичногопоясу) з незначною кількістю опадів, теплим, часом спекотним літом і суворою зимою. Через вкрай низькі зимові температури тут виникають найбільші на планеті коливання температур. Так, в районі міста Оймякон (Росія) різниця між абсолютним максимумом і абсолютним мінімумом температур становить 103°С.
Континентальний клімат тропічного ісубтропічного поясів характеризується спекотним літом (температури в пустелі до 52°С) і прохолодною зимою, під час якої температури у гірській місцевості нерідко набувають від'ємних значень.
Внаслідок існування величезних гірських країн значного поширення набув на материку гірськийтип клімату із значними коливаннями температур впродовж доби.