Степова зона займає південну і східну частину країни. Простягається з 3. на Сх. від нижньої течії Дунаю до пд. відрогів Середньоросійської височини майже на 1000 км. В межах зони розташовані Микол., Херсон., Дніпроп., Запорож., Донец., Луганська області, пд. частини Одес, Кіровогр. і Харків, областей і рівнинна частина АР Крим. Площа її 240 тис. км² (40 % тер. республіки). Серед інших зон України степова виділяється найбільшими тепловими ресурсами, самим тривалим вегетаційним періодом, найменшою зволоженістю, що обумовлює формування своєрідних степових ландшафтів. Річний радіаційний баланс 50-57 ккал/кв.см. Тривалість вегетаційного періоду 210—245 днів. Річна кількість опадів зменшується від 450 мм на Пн. до 300—350 мм на Пд., випаровуваність змінюється від 700—800 мм у пн. частині зони до 900—1000 мм — в південній. Коефіцієнт зволоження — 0,8-1,2. У зв'язку з недостатнім зволоженням в степовій зоні гідрографічна мережа розвинена слабо. Лісистість степової зони — 3 %. Орні землі становлять бл. 75 % всього зем. фонду степової зони. Значна посушливість території, часта повторюваність посух, суховіїв, пилових бур і засоленість ґрунтів, особливо в пд. смузі, — найбільш істотні з госп. точки зору негативні зональні риси природи. Тому осн. меліоративними заходами в зоні є штучне зрошення, полезахисні лісонасаджень, запобігання засоленню ґрунтів в умовах зрошення, меліорація засолених ґрунтів. За ландшафтним особливостям і умовами природокористування степову зону ділять на три підзони: північностепову, середньостепову і південностепову (сухостепову).
Озерная вода отличается очень высокой прозрачностью (4-5 м) и низкой минерализацией. На период октября 1997 г. минерализация воды составила всего 58 мг/л; ионный состав сульфатно-гидрокарбонатно-хлоридный магниево-кальциевый. По данным В.А. Климовицкого и С.М. Шиклеева (1961) озерная вода в 1936-38 гг. имела ещё меньшую минерализацию – 20-22,5 мг/л.
Низкая минерализация воды ограничивает биологическую продуктивность озера и сохранению её прозрачности и чистоты. «Цветение» воды здесь практически не наблюдается даже в особо теплые годы.
Відповідь:
Степова зона займає південну і східну частину країни. Простягається з 3. на Сх. від нижньої течії Дунаю до пд. відрогів Середньоросійської височини майже на 1000 км. В межах зони розташовані Микол., Херсон., Дніпроп., Запорож., Донец., Луганська області, пд. частини Одес, Кіровогр. і Харків, областей і рівнинна частина АР Крим. Площа її 240 тис. км² (40 % тер. республіки). Серед інших зон України степова виділяється найбільшими тепловими ресурсами, самим тривалим вегетаційним періодом, найменшою зволоженістю, що обумовлює формування своєрідних степових ландшафтів. Річний радіаційний баланс 50-57 ккал/кв.см. Тривалість вегетаційного періоду 210—245 днів. Річна кількість опадів зменшується від 450 мм на Пн. до 300—350 мм на Пд., випаровуваність змінюється від 700—800 мм у пн. частині зони до 900—1000 мм — в південній. Коефіцієнт зволоження — 0,8-1,2. У зв'язку з недостатнім зволоженням в степовій зоні гідрографічна мережа розвинена слабо. Лісистість степової зони — 3 %. Орні землі становлять бл. 75 % всього зем. фонду степової зони. Значна посушливість території, часта повторюваність посух, суховіїв, пилових бур і засоленість ґрунтів, особливо в пд. смузі, — найбільш істотні з госп. точки зору негативні зональні риси природи. Тому осн. меліоративними заходами в зоні є штучне зрошення, полезахисні лісонасаджень, запобігання засоленню ґрунтів в умовах зрошення, меліорація засолених ґрунтів. За ландшафтним особливостям і умовами природокористування степову зону ділять на три підзони: північностепову, середньостепову і південностепову (сухостепову).
Пояснення:
Объяснение:
Озерная вода отличается очень высокой прозрачностью (4-5 м) и низкой минерализацией. На период октября 1997 г. минерализация воды составила всего 58 мг/л; ионный состав сульфатно-гидрокарбонатно-хлоридный магниево-кальциевый. По данным В.А. Климовицкого и С.М. Шиклеева (1961) озерная вода в 1936-38 гг. имела ещё меньшую минерализацию – 20-22,5 мг/л.
Низкая минерализация воды ограничивает биологическую продуктивность озера и сохранению её прозрачности и чистоты. «Цветение» воды здесь практически не наблюдается даже в особо теплые годы.