Світовий океан по праву можна вважати не лише «колискою життя», але й колискою сучасної цивілізації. Давні держави Греція і Рим, держава вікінгів та багато інших, виникли на морських берегах. Ще до епохи Великих географічних відкриттів людство стало освоювати простори Світового океану, а з настанням епохи вітрильників океан став «головним водним шляхом людства». До сьогодні переважна частина вантажів транспортується водою. Воду Світового океану нерідко називають «рідкою рудою», адже в ній розчинена величезна кількість різноманітних металів. Із шельфовою зоною океану пов’язано народження багатьох осадових корисних копалин, у тому числі й нафти та газу.
Основна частина сучасного населення планети проживає близько (не більш ніж 200 км) від морських узбереж.
І все-таки, незважаючи на тривале освоєння водних просторів і глибин, Світовий океан не квапиться відкривати свої таємниці. Видатний швейцарський океанолог Жак Пікар, який усе своє життя присвятив вивченню океану, написав такі рядки: «...океан — це безодня проблем, таємниць, незрозумілих речей, безглуздих питань і захоплюючих загадок». Загадковими та маловивченими є живі організми океану. Багатими, але важкодоступними залишаються мінеральні запаси океану, а енергетичний запас Світового океану просто безмежний. Про те, як використовує людина багатства Океану та якими є наслідки господарської діяльності людей, ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.
Алжирская Народная Демократическая Республика, государство в Северной Африке. На арабском языке звучит как аль-Джезаир ("острова"); это название своим возникновением обязано небольшим островам вблизи столицы, портового города Алжир. Около 4/5 территории страны занимает пустыня Сахара. На севере Алжир омывается Средиземным морем, на востоке граничит с Тунисом и Ливией, на юге с Мали и Нигером, на западе с Мавританией, Западной Сахарой и Марокко. С 8 в. Алжир входит в состав Арабского Запада (Магриба). С 16 в. страна находилась под властью Османской империи, а в середине 19 в. была занята Францией. Семилетняя война против французского правления завершилась провозглашением независимости Алжира в 1962.Проходящую на севере вдоль побережья горную цепь Телль-Атласа прорезают немногочисленные бухты и равнины. Низменности вокруг городов Алжир и Оран плотно заселены. Небольшие заливы используются для рыболовства, вывоза железной руды и нефти. Телль-Атлас возвышается над уровнем моря более чем на 1830 м и включает в себя массивы Тлемсен, Большую и Малую Кабилию и Меджерда. На средних высотах встречаются кустарники средиземноморского типа и леса пробкового дуба. На более высоких отметках некогда произрастали кедровые и сосновые леса, но в результате вырубок, пожаров и выпасов скота многие горные районы превратились в покрытую кустарником пустошь. Климат - средиземноморский, с жарким, сухим летом и теплой дождливой зимой. Зимой снег покрывает лишь самые высокие вершины.Южная часть Телль-Атласа представляет собой высокое плато средней высотой 1070 м. В более увлажненных районах возделывают зерновые и траву альфа (эспарто), волокна которой служат для изготовления канатов, тканей и высококачественной бумаги. Соляные озера (называемые шотт) и солончаки встречаются на более низких отметках с сухим климатом. Расположенный еще дальше к югу Сахарский Атлас поднимается на высоту 150 м над уровнем плато и затем понижается к Сахаре более чем на 300 м. Наиболее возвышенной частью Сахарского Атласа являются горные системы Ксур, Амур и Улед-Наиль. Благодаря обильному травяному покрову Сахарский Атлас служит удобным районом выпаса скота. Остальную часть страны занимает пустыня Сахара. Средняя отметка высоты в Сахаре - около 460 м. В районе массива Ахаггар (Хоггар) вблизи южной границы Алжира находится высочайшая вершина страны гора Тахат - 2908 м. Большую часть Сахары занимают щебнистые и галечниковые пустыни (хамады и реги), а приблизительно 1/4 часть - песчаные пустыни (эрги). Днем жарко, порой температура достигает 35°, но ночи прохладные. Осадки крайне редкие. В оазисах, в условиях постоянного орошения, растет финиковая пальма.В Алжире всего несколько рек имеют постоянный сток, остальные питаются за счет осадков. Источниками водоснабжения служат колодцы, вырытые в пересохших руслах рек (вади), во многих местах используются подземные воды, поступающие на поверхность через артезианские скважины и фоггара - горизонтальные туннели, вырытые под небольшим уклоном.
Світовий океан по праву можна вважати не лише «колискою життя», але й колискою сучасної цивілізації. Давні держави Греція і Рим, держава вікінгів та багато інших, виникли на морських берегах. Ще до епохи Великих географічних відкриттів людство стало освоювати простори Світового океану, а з настанням епохи вітрильників океан став «головним водним шляхом людства». До сьогодні переважна частина вантажів транспортується водою. Воду Світового океану нерідко називають «рідкою рудою», адже в ній розчинена величезна кількість різноманітних металів. Із шельфовою зоною океану пов’язано народження багатьох осадових корисних копалин, у тому числі й нафти та газу.
Основна частина сучасного населення планети проживає близько (не більш ніж 200 км) від морських узбереж.
І все-таки, незважаючи на тривале освоєння водних просторів і глибин, Світовий океан не квапиться відкривати свої таємниці. Видатний швейцарський океанолог Жак Пікар, який усе своє життя присвятив вивченню океану, написав такі рядки: «...океан — це безодня проблем, таємниць, незрозумілих речей, безглуздих питань і захоплюючих загадок». Загадковими та маловивченими є живі організми океану. Багатими, але важкодоступними залишаються мінеральні запаси океану, а енергетичний запас Світового океану просто безмежний. Про те, як використовує людина багатства Океану та якими є наслідки господарської діяльності людей, ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.
Остальную часть страны занимает пустыня Сахара. Средняя отметка высоты в Сахаре - около 460 м. В районе массива Ахаггар (Хоггар) вблизи южной границы Алжира находится высочайшая вершина страны гора Тахат - 2908 м. Большую часть Сахары занимают щебнистые и галечниковые пустыни (хамады и реги), а приблизительно 1/4 часть - песчаные пустыни (эрги). Днем жарко, порой температура достигает 35°, но ночи прохладные. Осадки крайне редкие. В оазисах, в условиях постоянного орошения, растет финиковая пальма.В Алжире всего несколько рек имеют постоянный сток, остальные питаются за счет осадков. Источниками водоснабжения служат колодцы, вырытые в пересохших руслах рек (вади), во многих местах используются подземные воды, поступающие на поверхность через артезианские скважины и фоггара - горизонтальные туннели, вырытые под небольшим уклоном.