Вели́кі географі́чні відкриття́ — у всесвітній історії період XV—XVII століть, в ході якого європейські народи здійснили географічні відкриття майже в усіх регіонах Земної кулі. Були знайдені нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії. Європа дала початок загальнопланетарній глобалізації й вестернізації, докорінно змінивши політично-економічну й соціально-культурну карту старого світу. Передовими країнами цього періоду були Португалія і Кастилія (Іспанія), наприкінці періоду — Англія, Франція, Голландія. Рушіями відкриттів були поширення християнства і боротьба з ісламом, розширення володінь і пошук ресурсів (дорогоцінних металів, прянощів, рабів, інших товарів). Європейці отримали нові знання в багатьох галузях науки: навігації, географії, астрономії, етнографії, військової справи, економіки тощо. Християнство перетворилося на панівну релігію планети, завдяки діяльності єзуїтів, домініканців та інших чернечих орденів. Європейські держави заснували заморські торговельні факторії та колонії, поступово вступивши в епоху колоніалізму й імперіалізму. Відбулося невідоме до того часу переміщення осіб, змішання і нищення культур, освоєння і розвиток невідомих територій. Видатними діячами, які здійснили цивілізаційний прорив Європи у цей період, були Христофор Колумб, Васко да Гама, Педру Алвареш Кабрал, Бартоломеу Діаш, Фернан Магеллан, Франциск Ксав'єр, Афонсу де Албукерке, Франсіско Пісарро, Ернан Кортес, Мігель Лопес де Легаспі, Франсіско де Орельяна та інші.
В современных географических исследованиях используются как старые методы исследования. К старым (традиционным) методам относятся:
наблюдения (дают фактические данные о географических объектах и могут быть - маршрутные и площадные, периодические и непрерывные, стационарные и дистанционные);картографический (позволяет изучать закономерности пространственного размещения и развития ПТК с разнообразных общегеографических, тематических и комплексных карт);статистический (обработка и анализ данных разнообразных наблюдений);исторический (изучение географических объектов с момента их образования до настоящего времени);сравнительный (выявление сходств и различий географических объектов и явлений для их классификации и прогнозирования их изменений в пространстве и во времени).
К современным методам географических исследований относятся:
Методы дистанционных исследований (аэрокосмический (исследование и картографирование Земли при летательных аппаратов, могут быть фотографические, электронные, геофизические и визуальные);географический прогноз и моделирование (предвидение будущего состояния геосистем, выделяют моделирование графическое, математическое и машинное);геоинформационный (создание банков данных на основе информации полученной со спутников, метеостанций и из других источников)
Вели́кі географі́чні відкриття́ — у всесвітній історії період XV—XVII століть, в ході якого європейські народи здійснили географічні відкриття майже в усіх регіонах Земної кулі. Були знайдені нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії. Європа дала початок загальнопланетарній глобалізації й вестернізації, докорінно змінивши політично-економічну й соціально-культурну карту старого світу. Передовими країнами цього періоду були Португалія і Кастилія (Іспанія), наприкінці періоду — Англія, Франція, Голландія. Рушіями відкриттів були поширення християнства і боротьба з ісламом, розширення володінь і пошук ресурсів (дорогоцінних металів, прянощів, рабів, інших товарів). Європейці отримали нові знання в багатьох галузях науки: навігації, географії, астрономії, етнографії, військової справи, економіки тощо. Християнство перетворилося на панівну релігію планети, завдяки діяльності єзуїтів, домініканців та інших чернечих орденів. Європейські держави заснували заморські торговельні факторії та колонії, поступово вступивши в епоху колоніалізму й імперіалізму. Відбулося невідоме до того часу переміщення осіб, змішання і нищення культур, освоєння і розвиток невідомих територій. Видатними діячами, які здійснили цивілізаційний прорив Європи у цей період, були Христофор Колумб, Васко да Гама, Педру Алвареш Кабрал, Бартоломеу Діаш, Фернан Магеллан, Франциск Ксав'єр, Афонсу де Албукерке, Франсіско Пісарро, Ернан Кортес, Мігель Лопес де Легаспі, Франсіско де Орельяна та інші.
Объяснение:
наблюдения (дают фактические данные о географических объектах и могут быть - маршрутные и площадные, периодические и непрерывные, стационарные и дистанционные);картографический (позволяет изучать закономерности пространственного размещения и развития ПТК с разнообразных общегеографических, тематических и комплексных карт);статистический (обработка и анализ данных разнообразных наблюдений);исторический (изучение географических объектов с момента их образования до настоящего времени);сравнительный (выявление сходств и различий географических объектов и явлений для их классификации и прогнозирования их изменений в пространстве и во времени).
К современным методам географических исследований относятся:
Методы дистанционных исследований (аэрокосмический (исследование и картографирование Земли при летательных аппаратов, могут быть фотографические, электронные, геофизические и визуальные);географический прогноз и моделирование (предвидение будущего состояния геосистем, выделяют моделирование графическое, математическое и машинное);геоинформационный (создание банков данных на основе информации полученной со спутников, метеостанций и из других источников)