Озеро Титикака: в Южной Америке, тектоническое, пресноводное, самое большое высокогорное озеро мира. Площадь 8372 км. кв.; наибольшая глубина 281 м. Расположение 15°50′ ю. ш. 69°20′ з. д.
Озеро Виктория располагается в прогибе Восточноафриканского плоскогорья. Его площадь — 68 тыс. кв. км, максимальная глубина — около 80 м, объем — 8400 куб. км. Протяженность береговой линии — 7 тыс. км. Длина водоема — 320 км, а ширина — 240 км. В озеро впадает река Кагера, а вытекает — Виктория-Нил. В акватории озера располагаются тысячи островов, которые являются пристанищем огромнейшей колонии розового фламинго.
За міжнародними показниками, Україна не бідна в енергетичному відношенні держава: при території, що дорівнює 0,4% світової, сировинні запаси надр України складають 5% світових.
Територія України відноситься до одного з настаріших у світі районів видобутку нафти. Про її наявність у надрах України відомо давно. Ще в ІІІ ст. до н.е. на Керченському півострові відзначали прояви нафти. У Галичині в XІІІ ст. застосовували «скельне масло», тобто нафту, яку використовували для медичних потреб і змащування коліс возів.
Озеро Титикака: в Южной Америке, тектоническое, пресноводное, самое большое высокогорное озеро мира. Площадь 8372 км. кв.; наибольшая глубина 281 м. Расположение 15°50′ ю. ш. 69°20′ з. д.
Озеро Виктория располагается в прогибе Восточноафриканского плоскогорья. Его площадь — 68 тыс. кв. км, максимальная глубина — около 80 м, объем — 8400 куб. км. Протяженность береговой линии — 7 тыс. км. Длина водоема — 320 км, а ширина — 240 км. В озеро впадает река Кагера, а вытекает — Виктория-Нил. В акватории озера располагаются тысячи островов, которые являются пристанищем огромнейшей колонии розового фламинго.
За міжнародними показниками, Україна не бідна в енергетичному відношенні держава: при території, що дорівнює 0,4% світової, сировинні запаси надр України складають 5% світових.
Територія України відноситься до одного з настаріших у світі районів видобутку нафти. Про її наявність у надрах України відомо давно. Ще в ІІІ ст. до н.е. на Керченському півострові відзначали прояви нафти. У Галичині в XІІІ ст. застосовували «скельне масло», тобто нафту, яку використовували для медичних потреб і змащування коліс возів.